Про польські війська під Малборком, які нічого не досягли й на два місяці відступили для відпочинку на кватирі зі сподіванкою на мир, який трактувався в Оливі; про ворота на Bicjlif відчинені поляками до Гданська; про відібрання поляками у шведів дунської ФінГі; про неменшу поразку і страх цісарців під Щетіном від шведського адміраш Bpamejm; про виступ шведського короля від дун- ського Копенгага; про напрям польських вимог у трактатах і суперечки при таких трактатах; про польський гнів на дунчик
Польські та інші згадані війська пробавили під Малборком немалий час, але нічого не могли йому зарадити, і як кіннота, так і піхота дійшла знудження, голоду та всіляких бід. Через це коронний маршалок з іншими вождями урадив відступити від Мал- борка на два місяці і розпустити виснажене військо по стаціях, доки не взяло б свого пожаданого завершення трактування, яке почалося в Оливі.
Це було відрубано з обох боків Го92, але поляки мали певну надію, що ті трактати з певних причин мали здійснитися.Замкнені шведами на Віслі ворота до Гданська поляками відчинено, і можна було вже вільно плавати Віслою з Польщі до Гданська з усякими припасами. У Данії спіткала шведів не менша поразка, і поляки з олендерською допомогою відібрали в них Фінію, але було забито там польського вождя Пісочинського. Шведи ж, не маючи більше сили стояти на бойовищі, уступилися до Необур- зької фортеці, але й там були здобуті штурмом і немилосердно вирубані впень; залишено живими лише зі сто генералів та офіцерів. Шведський адмірал Врангель, почувши про ущемлення цісарцями Щетіна, лишив у згаданій Фінії регімент війська на чолі з молодим Штеїмбоковим сином 1093 і старшим Шульцбахом, а сам відплив до Щетіна. Тут він нагнав великого страху на генерала Зузу з цісарським військом і вистріляв їх із шанців, однак більше втратив у Фінії (як вище сказав), де було вибите його, шведське, військо. Цим був перестрашений і сам шведський король, який змушений був ганебно відступити від Копенгага, покинувши там свої обози й шанці, висипані з великою працею.
Цими діями було розірвано минулорічний трактат, який накинули шведи дунчикові, а цісарці й поляки змогли при творенні тоді трактатів зі Шведом домагатися більшого, особливо коли Шведи не могли вже вчинити відсічі Щетінові. При розмовах про мир і чиненні трактатів 1094 поляків зі шведами обидва королі сперечалися через своїх комісарів про Корону Шведську, про Інфлянти 1095, про скасування домовлених Каролевих декретів на королівський дім Ш96, про відступлення союзників 1097 і винагороду превеликих і незмірних шкод.
Тим часом прибув туди, де трактували про мир зі Шведом, й олендерський посол. Він почув, ЩО B тих трактатах поляки менше зважали на дунського короля 1098, ніж це було перед отим,— і все за те, що він, дунчик, через давніше своє ущемлення й руїну від шведа постановив із ним, Шведом, свої пакти під Розхилдією 1099 без відома і згоди Корони Польської і шведів там задовольнив, а лядському полкові Пісочинського, який відзначив себе у свіжій тоді Фіонській, згаданій вище, кривавій боротьбі зі Шведом (де поляки втратили і свого вождя Пісочинського) наказав відійти від себе геть — більше-бо не потребував собі їх, польських людей, а з тим і їхньої приязні. Так оцей олендерський посол приїхав до поляків з таким посередництвом і бажанням, щоб поляки не квапилися вершити свої пакти зі шведом, доки не приведуть до згоди зі шведом і дунчика. Після таких утруднень і суперечок 1100 дійшло до того, що польський король Ян-Казимир сам від себе через велику тодішню потребу і задля добра вітчизні відступив свій титул і право на Корону Шведську, який належав йому з дідів 1101. Однак відступив це з такою умовою, щоб римська віра, викорінена зі Швеції, через нього, Казимира, знову була там прийнята і впроваджена, а Інфлянти були відступлені від Корони Шведської полякам.Затим поляки повели зі шведами подальші переговори, які не були неприємні й цісарським делегатам. Цісарські посли !, бувши на тих польських договорах зі шведами, вимовлялися й переконували, що цісарські війська вступили до шведської Померанії не відбирати її від Шведської держави в цісарське володіння, а щоб швидше привести до згоди з поляками шведського короля. Він-бо, лишаючись на той час у дунському місті Зунті, не лише тримав тоді за серце дунчиків та ущемляв страхом поляків, готуючи відсіч Пруссів
1103 Шведський король помер 23 лютого.
1104 Карлові XI. Йому було тільки 5 років, опікункою стала мати Ядвіга-Елео- нора з радою (5 міністрів).
1105 Шведськими послами були: Магнус Габріель де ля Гарде, Бенедикт Оксен- штерн, Криштоф Кароль Шліфенбах, Андрій Гульденклав.
1106 Переговори було припинено 21 березня.
1107 Інфлянти лишалися за Швецією за винятком одного воєводства.
1108 He можна сказати, щоб шведи були дуже поступливі в переговорах. I після смерті короля вони трималися однаково завзято.
1109 Тобто Ян-Казимир міг користуватися титулом Корони Шведської до кінця життя, але не в стосунках зі Швецією.
1110 Пакти було постановлено 3 травня 1660 p. Договір звіряємо за Я. Рудав- ським (див. приміт. 582). Сам договір має 37 пунктів, Величко переказує його скорочено.
1111 Федерати — об’єднані в союзі.
Народи Європи в XVII ст. Другий праворуч — українець (26).
і сподіваючись забрати їх навічно у свою державу, але й готував війну цісареві й усій Річі Німецькій.
Але тут думу й завзятість шведського короля збавило смертне наїття 1103 і, кинувши його до гробових дощок, скасувало всі його наміри; помираючи, він, шведський король, визначив і призначив певних опікунів як королівству, так і малолітньому синові 1104. Магнус з Оксенстерном і Схліппахом 1105, який творив з поляками трактати, довідавшись про смерть свого короля, дуже засмутилися й затурбувалися, бо мали уже зноситися у своїй комісарській функції без свого пана зі станами Корони Шведської. Ця королівська смерть зродила не менше затрудження і для поляків, бо готові пакти, либонь, були виправлені від поляків до шведів з уступ- ленням королівських титулів і певних претензій. Однак ті посланці, звідомившись напівдорозі про смерть шведського короля і сподіваючись без нього виторгувати у шведів чогось більшого собі, поїхали назад до свого польського короля 1106, знову привернули йому титул Корони Шведської і впровадили римську релігію до Інфлянт 1107.
Полякам пощастило це вчинити, оскільки шведи при такому своєму занепаді й сирітстві, зичачи згоди й миру з Короною Польською п, дозволили польському королеві зберегти титул Корони Шведської 1109, а також відновити в усіх Інфлянтах римську релігію. Однак диявол, що засліпив їх лютеранською сектою, додав їм іще думку стояти на тому, щоб в Інфлянтах при римській релігії не було римських костелів. Але польський король Ян-Казимир, теплий прихильник римської віри, сильно домагався того у шведів сам й уступив був свій титул Корони Шведської, принаймні для одного римського костела в Інфлянтах, однак не міг одержати через шведський спротив бажаного собі і змушений був відкласти це до щасливішого часу в майбутньому. A за згодою обох, польського і шведського, боків і за великими, даними наперед, убезпеченнями нарешті були домовлені і постановлені через обох комісарів у місті Оливі такі пакти 1П0:1. Поміж королями — польським та його федератами 1111 з одного боку і шведським та його нащадками з другого — має бути відтоді вічний і непррушний мир.
1112 Пункт 2 мав у собі 5 підпунктів. Зміст його передають також Величкові пункти 3—5.
1113 Фішок — листок, документ.
1,14 Суперседовати — відати про те, керуватися. Величкові пункти 6, 7 відповідають пункту 3 договору.
1115 У договорі (пункт 4, підпункт 1) йшлося про те, що Інфлянти «перед Дві- ною» належатимуть шведам також, як і о. Рунен, але не входячи в межі Курляндії. B пункт 4 договору входить і те, що Величко подав під номером 9.
1116 Інтрант, інтрат — прибуток, оренда, те, з чого збирають кошти.
1117 Преюдиката — судовий прецедент, ухилення від виконання постановления.
1118 Тобто східна частина, яка відмежовується не Двіною, а Евікштою (тепер — Айвієксте).
1119 Люцин, Дінабург, також Жежиця, Марієнгаузен.
1120 Тут переказується зміст пункту 5 договору, який має 5 підпунктів.
До цього ж пункту відносяться Величкові номери 11 —13.1121 У Доместесі і Люсерорті.
1122 Повіт Пільтен — у Курляндії. Йдеться отож про морські маяки, а не про знаки на Двіні.
1123 Треба княгинею, тобто дружиною князя.
2. Вони один до одного не матимуть жодних ураз; не даватимуть ніякої оказії до розбрату й неприязні; без згоди поміж себе ніхто із них не вдаватиметься в жодні трактати з жодним ворогом і жодних військових посилок йому не даватиме; постановленої нині дружби мають дотримуватися і вірно зберігати навзаєм поміж себе П1.
3. Все, що лишень сталося з обох боків, шведського й польського, через бутню війну, з чого могло б початися подальше заятрення, те все заразом піддати амністії, і хай покриє його забуття.
4. Хто в якому живе стані й релігіях, так хай і залишиться.
5. Хто де залишався при котрому з ворогів у той військовий час, їм повертається цілісність з добрами їхніми, коли ті добра не взяті за скарбовим фішком 1113.
6. Городи й міста мають захищатися й управлятися неодмінно тими своїми давніми правами, якими захищалися і перед тією війною; не будуть вони ні від кого потурбовані жодною мірою за те, що не дотримували у військовий час вірності своїм панам.
7. Польський король з любові до миру й щирості до нього уступається дідичного собі шведського королівства і всіх природжених до нього претензій. Однак, доки ще буде живий, має вживати шведський титул собі, а не писати його шведам. Потім Річ Посполита й інші польські королі, що мають бути надалі, повинні будуть цілком те суперседовати 1114.
8. Інфлянти, які розділяються навпіл знаменитою річкою Двіною (ту частину, по той бік річки, яка лишалася під час війни при шведові), поляки мають неодмінно відпустити йому, шведові, а та річка Двіна має лишатися незмінним кордоном п.
9. Щоб були навічно скасовані всі права щодо Естонії, які мала Польська Річ Посполита, а та Естонія з волостями, містами, замками, повітами і їхніми прилеглостями має уже належати шведам і тамтешні піддані відтоді не підлягатимуть Короні Польській.
Однак римську віру, як приватну, кожний буде вільний сповідати, і буде встановлена всяка безпечність, і ніхто не боятиметься на свою віру жодної інквізиції. Хто має там сенаторські чи інші титули, мають зберігатися при тих особах до кінця їхнього життя, однак без інтрант 1П6, і не чинити шведам у тому жодної преюдикати 1117.10. Друга частина Інфлянт 1118 (на другому боці річки Двіни, яка видалася на південь до Литви і належала дотіля через всі війни Короні Польській) має спокійно залишатися при ній, не кажучи про Лютжен, Дінебурк 1119 та інші довгі повіти понад тим же берегом Двіни. До них навіки шведський король не матиме, як до свого краю, жодної претензії 112°.
11. A що Москва заволоділа більшою частиною тих обох Інфлянт, звоювавши її собі шаблею, то коли польський король відбере у неї будь-що зі шведського боку Двіни через трактат чи в який інший спосіб, то поверне справедливо шведам. Te ж саме учинять полякам навзаєм шведи, коли щасливо відберуть від росіян щось польського, і вчинять це без жодної винагороди від поляків їхніх воєнних витрат. Bce ж обидва королі однаково заживатимуть титулів тої інфлянтської землі і писатимуться ними один з огляду на південний, а другий на свій північний бік. A коли обопіль щось заходило б щодо кордонів, то для того розміркування будуть виправлені зобабіч спільні депутати, а менші, приватні, справи будуть відіслані до земського і належного собі форуму.
12. Підданих також віддадуть без жодного навзаєм права і з тим усім, що вони принесли з собою зі своїх достатків та скарбів.
13. Король дозволить поставити більше знаків з того боку над Двіною,1121 для моряків, однак не без особливої волі на те господарів тамтешніх грунтів, особливо де річка в своєму забігу найбільше вдирається при пілтинському березі 1122.
14. Курляндського князя з його княжною 1123 й дітьми, з домашнім скарбом і всіма речами шведи доставлять до Риги найдалі
1124 Числячи від 5 квітня.
1125 Цей пункт ідентичний з пунктом 6 договору.
1126 Бауск та інші міста в Курляндії. Пункти 15, 16 ідентичні з пунктом 7 договору, що має в свою чергу 3 підпункти.
1127 Пилява — порт у Гданській затоці.
1128 Крім того, давалася змога покинути прусські міста тим, хто цього захоче, на протязі трьох років.
1129 Це, звичайно, слова Твардовського, а не документа.
1130 Цей пункт ідентичний з пунктом 8 і 9 договору.
1131 Рекогніція — збережувальна розписка, розписка на одержання якогось майна чи грошей. Цей пункт ідентичний з пунктом 10 договору.
1132 Тут об’єднано два пункти: 11, 12.
1133 Спиж — бронза, бронзове причандалля.
1134 Пункт ідентичний з пунктом 13 договору.
1135 їх випустять через три тижні з часу постановления договору.
1136 Ha протязі 6 місяців. Пункти 21, 22 ідентичні з пунктом 14 договору.
1137 Польське написання Balderza.
1138 Пункти 23, 24 ідентичні з пунктом 15 договору, що має 3 підпункти.
1139 За 14 днів після підписання договору. Цей пункт ідентичний з 16 пунктом договору.
1140 «Або поховані будь-де, будуть віддані тим, кому доручено забрати їх звідти». Пункт відповідає 18 пункту договору.
1141 Анні-Марії, дочці польного литовського гетьмана Януша Радивила. Пункт ідентичний з пунктом 17 договору.
1142 Croy. Йшлося про борг, який винна йому була Річ Посполита.
1143 Із застереженням, однак, прав курляндського князя.
1144 Графи Dohna, також барон Зигмунд Гульденштерн. Цей пункт ідентичний з пунктами 19—21 договору.
за шість тижнів 1124, а звідтіля, як уже буде підписаний трактат, з належним його гонорові конвоєм відпровадять до кордонів. Шведи будуть готові віддати зараз же все, що лишень узяли з ним; скарби, архів, і всі депозити різних його людей, що лишаються в Ризі, будуть рижанами повернені. Але відберуть від нього, курляндського князя, взаємну обіцянку, що коли буде вдома, то навіки їм за це не мисли-
J 1 1 Ок
тиме зла .
15. Шведський король віддасть зараз польському королеві Малборк, а Елбліонг комісари відберуть, коли матимуть волю від майбутнього сейму, який закріпить до решти той трактат загальною згодою; разом з тим випорожнений буде і Блуськ 1126 у Курляндії.
16. Шведські люди зійдуть з Малборка до Елбліонга, а звідтіля вийдуть з дозволеною їм артилерією і будуть вільно відпроваджені через Габ до Пиляви 1127, де їх чекатимуть готові шведські кораблі, а коли їх затруднять морські невигоди, тоді відійдуть без жодної перешкоди землею 1128.
17. A що тільки шведський король загарбав воєнним гвалтом 1129 чи в іншій спосіб у Польщі, в Литві, Курляндії з міст, обозів, провінцій, пактів, листів та всіляких публічних гідних уваги інструментів, то хай ті автентики верне. A коли вони загинули чи втопилися через якусь фортуну на морі, то мають вважатися за зниклі і, як такі, цими трактатами зносяться. A поміж іншим листи, канцелярія, метрики, двірські та земські пакти, пакти з сусідніми державами, а над усе забрана в Литві королівська бібліотека — щоб все це було йому віддано 113°.
18. Рекогніції1131, які повинен був дати курляндський князь, обернені внівець.
19. Борги зобабіч повинні сплатитися; а які рухомі добра не йдуть як скарбові, то ті фішкою будуть напевне повернені панам1132.
20. Великі й менші гармати з усією до них спижею 1133, забрані в Польщі, Литві і в Пруссах, шведи залишать на їхніх місцях, окрім тих, що привезли з собою 1134.
21. Усіх в’язнів зобопіль звільнять навзаєм без жодного окупу П35, а коли хто з них заборгує кому в неволі за харчі для себе, той повинен заплатити той борг — це стосується значніших офіцерів, а щодо дрібніших, то ті вийдуть, не сплачуючи боргів.
22. Польський король має вдатися до хана й улагодити його своєю королівською повагою, щоб відпустив на волю шведських невільників 1136; а кого відпустять і вони простуватимуть через Польщу до Швеції, то хай дійдуть своїх порогів, супроводжені ласкою.
23. Буде вільно проводити гендлі навзаєм всіляким купцям обох королівств, а моряки матимуть вільне плавання морем, Двіною, Булдерою 1137, і мито для них буде постановлене не більше, як перед війною.
24. Щоб те ж саме було для великополян у Швеції, та Одрі, і Гданську, у Пруссах; щоб нічого не чинилося супроти старого звичаю 1138.
25. Фельдмаршал Кенігсмарцк, приставлений до Гданська, буде звільнений із тамтешнього секвестру 1139 з тим забезпеченням, що не буде бачити своїх ураз і, що було, те Гданськові навіки пробачить.
26. Тіла побитих шведських вождів та інших полеглих у боях офіцерів, дотіль не поховані, будуть віддані; а які спочивають у будь-яких костелах, неодмінно залишаться там 114°.
27. -Княжні Радивилівні 1141, дочці колишнього великого гетьмана, допоможе дійти добр і свого дідицтва майбутній сейм.
28. Князеві Крої 1142 до задоволення його претензій ll43, а також графам Дедонам і Гульденштернові 1144 сейм визначить, що буде слушного.
29. Постановлено буде другий вічний мир із цісарем і з бранде- бурзьким князем, а забуті через війну дружні зобов’язання віднов-
1145 Йдеться про князівства Шлезвік, Маклембург, Голштин. Тут переказується пункт 22 договору. Після цього йшлося про в’язнів шведських та цісарських (пункт 23), постановлявся мир з бран- дербурзьким князем Фридериком Віль- гельмом (пункт 24 в 5 підпунктах), шведський король зрікався договорів з бран- дербурзьким князем, постановлених у Кролевці, Малбургу і Лябаві (пункт 25), миру з князем стосувалися і пункти 26—30. Пункт 31 обумовлював шведсько- данські стосунки.
1146 Переказується 32 пункт договору, що має 2 підпункти. Після цього йшла стаття 33, що обумовлювала розпуск військ сторін, які воювали.
1147 Лямбре, французький посередник.
1148 Інферувати — вносити, впроваджувати. Ця стаття ідентична з 34 пунктом договору, що має 8 підпунктів. Сюди ж стосується початок Величкової статті 32.
1149 Переказується пункт 35 договору, що має 4 підпункти. Після цього йшло ще дві статті про гарантію миру, яку має дати французький король, і про тих державців, котрі хотіли б включитися в систему цієї трансакції (36, 37 пункти).
ляться, гнів і неприязнь покриються амністією і будуть випущені з сердець навічно; купцям також буде вільно гендлювати і якнайдалі заходити сушею та морем. A що тут ішлося про Інфлянти і Прусси, то Слесвіцьк, Мацкелбург та інші фортеці п, які недавно відібрав у Помор’ї цісарець Зуза, будуть повернені за домовленістю своїм споконвічним панам.
30. Нарешті одностайно припиниться всюди всіляка ворожнеча, і коли ще де-небудь, зокрема в Елбліонзі, шведські гарнізони чекатимуть сейму на потвердження миру, то відразу після того вийдуть. A з містом, з якого вийдуть, і з волостю, в якій буде відведено їм до часу харч, обійдуться, як приятелі, задовольняючись від них помірною живністю. Наглядатимуть за цим самі їхні ротмістри разом з польськими комісарами 1146.
31. Bci ті умови миру обидва королі апробуватимуть кожен зі свого боку й, отак погоджені, підпишуть їх комісари, а тоді віддадуть до рук посередникові Люмбересові 1147. Затим польський король сам від себе учинив поруку, що зложить у трьох місцях конвокацію найбільше через те, щоб після відібрання і вичитання тих пактів Річ Посполита зараз-таки разом зі своїм польським королем закріпила й потвердила їх і разом з тим інферувала 1148 його замість застави диплома королівської руки поміж коронні статути і права. Шведський король через свою матір також готовий це учинити й підписати своїм і адміністраторів свого королівства ім’ям із нею, матір’ю.
32. Привітавши до щасливого завершення все висловлене в цих пактах, посередник приїде між Елбліонг та Малборк, і зведе з собою обидві сторони за звичаєм сусідніх народів, і віддасть їм ті умови учиненого навзаєм пакту. I нарешті, щоб той мир мав забезпечення до найменшого пункту й літери, обидва боки зобов’язуються тримати на те трансакцію. Разом зі своїми федератами постановлено — коли б хто з них розірвав ту трансакцію, постати всім проти нього і признати за очевидного порушника миру. Однак перше ніж розпочати щось проти нього, обіслати його наперед комісарами, а коли він того не послухає, рушати на нього як на ворога й розорителя миру, присмиряючи й доконуючи його одностайним боєм доти, доки не вернуться назад з пожаданим миром. A на всьому тому зведені комісари покладуть з доброї волі свої підписи, на тих мирних умовах притиснуть і печатки 1149.