Про образи й розорення, завдані Польщі шведами в порушення трактатуу і про заколот за те поляків проти шведів; про марнотне здобуття шведами Ченстохова; про підкорення шведами собі Пруссів із постановленими умовами і про те, що Гданськ їм не піддався; про виправу під Малборк Штеїмбока і про рушення шведів від Пруссів на Україну, щоб там приборкати польський заколот.
Року від створення світу 7164-го, а від утілення в світі сина божого господа Христа 1656-го зима пройшла зі щедрими снігами й *морозами. B цей час почата була зменшувати свої добродійства і шведська фортуна, яка так розквітла була минулого року.
Про це, можливо, мені й не належало б писати, але все-таки коротко поширю своє писання (найбільше з Твардовського), бо та історія про шведів та поляків постала, як раніше казав, через Хмельницького, хоч у ній Хмельницький мало й згадується.472 Є дані, що шведський король оглядав монастир сам. Він добре розумів стратегічне значення Ченстохова. Король виїхав з Кракова у листопаді 1655 року.
473 Граф Вжесчевіч був чех і мав з поляками свої рахунки. Миллієр — Мюл- лер Бурхард, шведський генерал-пору- чник. Вжесчевіч прибув у монастир 8 листопада ввечері, Мюллер—18 листопада.
474 Шведи відступили від Ченстохова 27 грудня.
475 Монастир обороняли 160 жовнірів і 70 ченців. Мюллер мав понад тисячу шведів і дві тисячі поляків, які, однак, монастиря не штурмували.
Так у ту зиму король Густав прочув у Кракові, що багато ворожої до нього польської шляхти з численним своїм майном зібралося в Ченстоховський монастир 472, і виправив, щоб здобути його, своїх генералів Врешовця і Миллієра 473 зі значним військом. Вони прибули туди і, пробавившись в штурмах та військових справунках вісім тижнів, стратили, нічого не досягши, ледве не половину свого війська. 3 ганьбою вони вернули назад 474, бо монастир з невеликою кількістю войовників, що там були 475, оборонила й не допустила взяти й розорити ту свою Ченстоховську оселю сама пресвята діва Богородиця, яка там чудодіяла. B цей час поляки терпіли лиху годину, адже шведи грабували їхні двори й комори, на поляків накладувано важкі кватирні простої, чинено на шляхах та гостинцях розбої, тяжко й невинно кривджено купецьких людей та й інших, і так чинило не лише рядове товариство, але й офіцери та самі генерали; кажучи, що шукають заколотників, вони задовольняли себе як хто хотів крайнім розором і знищенням грабованої шляхти, яка тільки й жила відкупами.
A хто хоч трохи на те розкри-
476 Марш на Прусси почався від Варшави. Крім того, король шведський пішов на Прусси не тому, що йому не велося в Польщі, а щоб захопити важливі порти в Пруссах — Клайпеду та Миляву.
477 Фридерик Вільгельм.
478 Військо курфюрста мало 15 тисяч воїнів.
479 Кролевецький трактат. Постановлено 17 січня 1656 p.
Облога Ченстохова (31).
480 Ленна — підданча.
481 Трибути — данина, податок, який платить переможений переможцеві.
482 Олендери — Голландія.
483 Вармінська біскупія — Вармія, область у північній Польщі, що вклинювалася в територію Пруссів.
484 Мається на увазі лист гданського секретаря зі Шльонська (від 20 грудня) до гданичан, в якому написано було, що король Ян-Казимир спішно їде до татарських і козацьких військ, які чекають
вав рота, того, як заколотника, обертали внівеч і спалювали разом з оселею. Король же Густав, побачивши зусібіч у Малій та Великій Польщі заколот поляків проти себе і зміну своєї фортуни, удався від Кракова зі значною частиною свого війська і з посольським кварціальним військом на чолі з коронним хоружим Конецпольсь- ким і князем Дмитром Вишневецьким на Торунь до Пруссів 476, щоб відірвати те Прусське князівство від Корони Польської і приєднати у союз до себе. Прусський князь, або брандебурзький курфюрст [71], прочувши про той шведський марш на себе, з’єднав своє прусське військо із військом гданським та військами інших тамтешніх воєводств і вийшов був проти шведів на кордон [72] [73], однак шведи і згадані кварціальні поляки переконали його схилитися до миру зі шведами на таких умовах . 1. Щоб князівство Прусське належало відтоді не Короні Польській, а Шведській і від неї мало приймати потвердження ленної [74] присяги та хоругви — і це доти, доки пануватиме династія Густа- вого дому; 2. 3. Усім водним митом щоб ділитися поміж себе навпіл; 4. Частина шведського гарнізону має бути в прусських портах на Мемлю й Пиляві; 5. Прусси мають навіки зректися союзу й дружби з Оленде- рами [76]; 6. За прусські кошти й шкоди, покладені для військових виправ у допомогу шведському королеві, король дасть у винагороду йому, пруссакові, Вармінську біскупію [77]; 7. Нарешті шведи мають ставати разом і допомагати пруссакам своїми військами тепер і завше проти всіх ворогів. Отакий трактат постановили шведи й прусський князь у столичнім прусськім місті Кролевці. Шведи відізвалися також листом і до Гданська, прагнучи через трактат приєднати до себе і його, але з Гданська учинили таку відповідь, що коли він, шведський король, цілком знесе з польського королівства короля Казимира, а сам буде вибраний вільними голосами і коронований на Польське королівство, тоді і Гданськ схилить перед ним свою голову,— і це вони скажуть навіть зараз, коли інші міста й замки шведському королеві поклонилися. Такою гданською відповіддю король Густав вельми розгнівався і рушив із військом до Малборка, бажаючи взяти його й осадити своїми людьми, але до нього дійшли звістки з України [78], що сенатори й коронні гетьмани ледве не з усією шляхтою і народом зрадили свою присягу на вірність йому і почали бунт та заколот проти нього. Отож він зараз-таки виправив під Малборк генерала Штеїмбока [79], а сам із найвиборнішим військом спішно рушив на Україну, прагнучи приборкати учинений проти нього вищезгаданий заколот.