Про лядські замисли на Хмельницького і про його засторогу на них; про посольства Хмельницького до сторонніх монархів із проханням допомогти проти поляків і про обітниці; про два значні лядські роз'їзди і про велику шкоду від них Хмельницькому; про Богуна, якого послав Хмельницький проти наскоку Чернецького; про здобуття Чернецьким МонастириЩу про його поранення там і втечу звідтіля.
226 Йшлося тільки про Кам’янець- Подільський і про річну данину.
227 До російського уряду посланці шлються тепер часто, тут, мабуть, йдеться про посольство C.
Богдановича, який прибув у Москву в грудні 1652 p.оку від створення світу 7161-го, а з часу пришестя в світ у плотській одежі Господа 1653-го, Хмельницький лишався в Чигри- ні і, маючи певні звістки, що на нього збираються лядські війська, виправив на польське по- рубіжжя в українські міста для зимівлі і деякі свої полки. Він наказав їм бути обережними й уважними, а сам відправляв з Чигри- на посольства до сторонніх монархів, просячи їх допомогти йому проти поляків. Писав він до турчина, обіцяючи йому кордони з Короною Польською по Віслу з Кам’янцем-Подільським 226; писав до великого государя царя московського, якого просив, висилаючи значні подарунки, щоб той потугою своїх військ не дозволяв Литві давати допомогу полякам проти Хмельницького 227, обіцяючи віддати великому государю московському Сівер та Смоленськ, який поляки кількаразово відривали від нього. Хмельницький посилав і
228 3 ханом було відновлено приязні стосунки ще на початку листопада 1652 p.
229 Мултянський, мунтянський — румунський.
230 У Твардовського — Челебій. Можливо, тут ідеться про польський напад 13 березня 1653 p. на козацьку залогу в Коростишеві. Величко бере це оповідання в Твардовського.
Портрет C. Чернецького (31).
998 о о
до хана , запрошуючи татар на приидешню весну, звертався и до волоського й мултянського 22δ господарів, бажаючи, щоб вони прийшли на весну зі своїми військами до Львова.
Поляки, збираючи довгий час під Ковелем всілякі звістки, але нічого певного про Хмельницького не знаючи, виправили з якимось Черодієм 230 під військо Хмельницького свій роз’їзд.
Під Ho-воселовим вони несподівано вночі напали на козаків і вибили їх близько трьохсот, стративши й собі дев’яносто восьмеро. Після цього замаху той заюшений Черодій до решти сплюндрував Сам- городок та Прилуку, позабивавши в них невинних козако-руських людей. Але певного «язика» про Хмельницького поляки так і не дістали й виправили на чолі з Чернецьким повторний роз’їзд на козаків — п’ятнадцятитисячний загін добрих виборних польських кіннотників. Той Чернецький хутко перебив малі козацькі застави й несподівано напав на Погребище, коли там зібрався був ярмарок. Весь народ, що був тоді на ярмарку, чоловіків та жінок, дівок, вагітних і молодиць з грудними дітьми, а також козаків, яких нагодилося на ту хвилю чимало, він допустив своєму військові немилосердно й по-нелюдському, всіх до одного, без жодного пошанівку й пощади, вибити й віддати тиранській смерті — вчинив він це на пострах іншим містам та селам, на які хотів наступати. Цей Чернецький від упень розорених і спалених Погребищ рушив далі в Україну на Побужжя і обернув у попіл та сплюндрував вогнем і мечем мало не всю Брацлавщину, аж по Бершадь та Умань.
Хмельницький одержав звістку про такий військовий і катівський учинок Чернецького, але йому доповіли неправдиво, начебто в Чернецького мало людей. Отож він виправив на відсіч йому свого
полковника Богуна з чотирма тисячами козаків і збирався виходити вслід і сам, чекаючи лише приходу орди. Діялося це вже навесні, в середині березня. Богун був справний і обережний вояк, через це, скоро-но наблизився до Чернецького, виправив своїх моторних хлопців вивідати силу війська Чернецького. Ti повернулися назад і донесли Богунові, що в Чернецького є війська п’ятнадцять чи й більше тисяч. Тоді Богун зм’якшив свій замисел, а з’ясувавши,
Шапка Б. Хмельницького (18).
231 Тут і далі цифри непевні.
що Чернецький перебуває вже близько, вступив у місто Монасти- рище, пославши до Хмельницького швидкими кіньми вісника про те, що в Чернецького є багато війська.
Коли Хмельницький одержав цю звістку, він, уже маючи біля себе частину прибулої орди, зразу ж рушив до Монастирищ на підмогу Богунові. A Чернецький, прочувши про Богуна, зразу ж пішов на нього й обклав Монасти- рище, багато разів штурмуючи його того ж таки дня. Він стратив* · υ 9 ^ 1 *
232 Інші дані: Чернецького поранили з самопала. У Твардовського — стрілою.
233 Хмельницький не йшов до Mo- настирищ, хоча й тримався напоготові.
у тих штурмах п ять тисяч свого війська , одначе ще сподівався на перемогу. Переночувавши, він знову пішов штурмувати міські вали і спалив тамтешній Монастирищенський замок. У тій варвітні й тому розрусі Богун побачив небезпеку собі й, залишивши в порохових димах та мушкетних громах своє військо, вибрався з Монастирищ і подався до Хмельницького. Богунове військо було справне, воно міцно оборонялося разом з рештою старшин і забило ще тисячі з півтори жовнірства, а самого Чернецького в тих січах важко поранило з лука в лице 232. Саме в той час, коли й штурм Чернецького ще не кінчився, в тилу його війська повстала велика тривога й замішання: хтось закричав, що до Монастирищ наступає з численним військом та ордою сам Хмельницький. Усмерть перелякане польське військо не тільки припинило свій штурм, але, наче ошпарене, покинувши свої вози з усіма достатками й великою здобиччю, побігло від Монастирищ назад до Ковеля і тільки за десять миль від Монастирищ побачило й пізнало, на свою велику шкоду й сором, що тікало даремно. Бо Хмельницький хоча й ішов із військом до Монастирищ 2 3, але був іще неблизько на той час, коли ляхи так налякалися й залишили на користь монастирищенським обложенцям, богунівцям, свою здобич.