Про листовну відозву запорожців до Виговського з доганою йому за його зраду 8δ0.
Низове військо, прочувши й побачивши увіч, що гетьман Вигов- ський зрадив пресвітлого російського монарха, а також і те, яка вчинена була тривога, замішання й розор Пушкареві, Полтаві та іншим малоросійським містам, писало до нього, Виговського, ганячи неслушний учинок і відчужуючись від його гетьманства.
Цей лист мав у собі таке:Вельможний пане Виговський, бувший наш гетьмане!
Чуло наше серце, яке живе в клітці пристрасної нашої плоті, що ваша милість пан не виконає свого зобов’язання, учиненого в листі вашому, писаному до нас після смерті завжди пам’ятного гетьмана
нашого Богдана Хмельницького і після вашого вибрання у наші гетьмани. Адже в тому своєму листі ваша милість пан, ознаймуючи нам, низовому Запорозькому війську, про смерть Хмельницького і про своє вибрання на його місце, просив, щоб ми були до вашої милості пана так прихильні й зичливі, як були й до небіжчика Хмельницького, й обіцялися навзаєм бути приязним та ласкавим гетьманом до нас, Запорозького війська, й іти шляхом Хмельницького, який був зичливим до нашої вітчизни; також нічого нового, не кажучи вже про шкідливе, не затівати без згоди й відома нашого всього
Карта подій 1658—1660 pp. (15).
851 Цікаво, що цей факт суперечить Величковій розповіді. 3a цей рік було аж задосить зачіпок між гетьманом та запорожцями. Факт, отож, досить механічно прив’язаний до висловленої раніше Величком тези, що Запорожжя визнало Виговського відразу.
852 Гадяцька комісія відбулася 6 вересня, а Виговського постановлено гетьманом, за Величком, 12 вересня, на рік раніше.
853 Тобто 1648—1656 pp. Кінець змагань з Польщею кладеться тут на 1656 p., хоч ми знаємо, що в 1657 p. козаки йшли проти Польщі з Ракочієм. Але Величко про це не знає, для нього 1657 p. спокійний.
854 Див. приміт. 702.
низового Запорозького війська. Це зобов’язання було нам і тоді підозріле, про що ми й сказали у листі-відповіді нашій, яку писали тоді до вашої милості пана. Однак ми, військо Запорозьке, уважаючи на все і сподіваючись від вашої милості пана якогось добра своїй Малоросійській вітчизні, не чинили жодної перепони тому вашому гетьманству 851. Але надія наша значно нас одурила, адже ваша милість пан навіть одного цілого року не витримав 852 вірності пресвітлому нашому монарху російському Олексієві Михайловичу, батькові й найласкавшому нашому добродійникові, і прихилив своє серце до лядських оман, зламавши шкідливо для душі над божу боязнь і свою присягу, дану на вірність російському монархові. Ви прихилилися натомість до схизматиків-поляків, від яких ми, при всесильній божій помочі, заледве відсіклися і відчужилися під ста- ратливим проводом покійного гетьмана нашого Хмельницького. Довелося нам вісім років 853 відстоювати те бойовою зброєю, з великим наобопіль кровопролиттям і ушкодженням обох держав, Польської та Української, а ви, повернувшись, як пес на блювотину свого блуду, зрадили великого свого государя й облудно потягли за собою на погибельну небезпеку і численну нашу православну братію. Відклалися ви від того православного монарха, під державою якого могли сподіватися тимчасового й вічного гаразду в православ’ї. Відкинулися від того, без котрого нічого не досягнеш, хоч і маєш великі лядські обітниці. Але Господь, це його йменням ти клявся на вірність нашому государеві, не дасть тобі здобути їх, не кажучи й про те, що ти при своїй зраді замість належної вдячності привів до розору матір нашу Малоросійську, яка звела тебе з убогого гноїща, збагатила й удостоїла сидіти поруч князів. Так само, як і ми, полтавський полковник Мартин Пушкар продивився духом майбутнє зло нашій Малоросійській вітчизні від твого гетьманства і не погодився з волею тих твоїх похлібців 854, які над правду вибрали тебе на той гетьманський гонор.
Ти ж, ненавидячи правду, узлився за те на правдомовцю Пушкаря і не лише вибив та вбив його самого, але й po-855 Повторення даних Літопису. (Див. ч. X, p. 2). Вивід про Виговського.
856 Натяк на Гадяцьку комісію.
857 Авель — біблійний персонаж, син Адама, вбитий братом Каїном.
858 Лист, як бачимо, писаний вже після війни з Пушкарем, у якій активну участь брали запорожці. Навряд чи після цього треба було писати Виговському такого листа. Дата ця, очевидно, принагідна та сумнівна.
859 Голландці не звільнили Копенгагена, а тільки пройшли до нього, впровадивши людей та харчі. Більшого їм досягти не вдалося, мали й великі втрати. Кароль-Густав продовжував облогу Копенгагена аж до лютого 1659 p.
860 Це було в грудні 1658 p. Союзні війська воювали в Голштинському князівстві і звільнили його від шведів.
861 Нітава — столиця Курляндії. Це сталося в жовтні. Захоплено князя, його дружину Кароліну і все потомство і відвезено до Риги.
зорив безсовісно вогнем і мечем невинне красне українське наше місто Полтаву, вчинивши й інші численні переступи нашій вітчизні своїм гетьманством. A можна було вашій милості паноті розправитися з тим самим Пушкарем в інший спосіб, без людського й українського ушкодження, хіба через роздвоєння твоїх думок не вистачило на те у вашої милості пана розуму? Очевидно, Пушкареве обличчя стало вашій милості пану твердим мозолем, що, аж нітрохи його не потерпівши і не погамувавшись у своєму гнівові, не вчинив із ним інакше, лише так, як забороняє чинити доброму й правдивому християнинові сумління. У тебе ж, надихнутому лядським духом і зарозумілому через викрадені скарби Хмельницького, народилася така безсовісність та злоба, яка (коли не покаєшся і не відкинеш її) може відчинити двері і до більшої твоєї погибелі. Краще б нам було чути твою високу думу в Криму 855, сплутану тісними кайданами, ніж оглядати викуплену через Хмельницького на Жовтій Воді з міцної ординської криці на занепад нашої вітчизни! Більше про те не ширячи писання, оголошуємо таку нашу декларацію, що ти не гетьман нам, а ми не є твоє військо, і не хочемо приймати на себе нового зрадницького твого імені 856. A відай те, що ані ти, ані твій монарх, до якого ти повернувся, найясніший польський король, нічого корисного собі не здобудете супроти православного нашого монарха і нас, усього Запорозького війська, і будете ви посоромлені; кров же, пролита через вас і яка має ще пролитися, волатиме до бога, як Авелева 857, на помсту! I хай бог відверне вас із неправедного шляху та від злого зачину і наставить на шлях правди і спасіння, щиро того зичимо.
3 коша війська низового Запорозького 8 грудня 1658 року 858.
Павло Гомон, кошовий отаман,
зі всім старшим та меншим товариством
низового Запорозького війська.