Про те, чому Хмельницький звелів поховати себе не в Чигрині, а у Суботові, і про суботівські його грунти, як вони йому досталися; про Чигринський і Терехтемирівський уїзди, здавна віддані козакам, а потім неслушно відняті поляками; нарешті, короткий спогад про Хотинську війну.
Коли хто з цікавості захотів би знати, чого Хмельницький, бувши шляхетської руської породи, велів поховати себе після своєї смерті не в столичнім і предковічнім козацькім місті Чигрині, але в Суботові, то хай знає, що він як за життя свого не волів бути
667 Див.
приміт. 15, 50. Хутір осадив батько Хмельницького.668 Див. приміт. 14.
669 Прогалина. Має бути: Жигмун- да III.
670 Див. приміт. 14.
671 Число не проставлено.
672 Див. приміт. 33.
673 Див. приміт. 95.
674 Тут маємо цікавий анахронізм, який широко використовували козаки. Вони вважали свій стан предковічним. Величкове ж пояснення причин похорону Хмельницького в Суботові химерне, але побудовано його на певній сумі козацьких протиріч і на їхній непевності в посіданні свого права.
675 Див. приміт. 51.
676 Цікаво, що посідання Конецполь- ського вважається законним, а Чаплин- ського, який діяв тими ж методами,— яі. Очевидно, справа тут у санкції короля.
Герб Нечаїв (32).
лядським підданим, так і після смерті не хотів почивати до судного дня на загальній козацькій землі у Чигрині, яка вже тоді була у підданстві коронного хоружого Конецпольського, а на своїй, істій, заслуженій власною кров’ю суботівській землі і в камінній церкві, зведеній його старанням і коштом. Бо Суботів осадив собі Хмельницький 667 на грунтах і землях, які він здобув кров’ю й воєнними потами на загальне добро Корони Польської в численних воєнних оказіях, а надто в 1621 році 668 (що підтверджує на п’ятому листі в своїй книзі й Твардовський) на Чорному морі за указом короля Жигмунда [...] 669 і сина його Владислава. Бо коли король Жигмунд хотів помститися за свою образу від турчина й розгром завдяки зраді польського й козацького війська з генералом Жолкевським на Це- цорі, чи Церорі 67°, і щасливо відправляв багатоденну війну під Хотином з турецьким царем Османом через свого сина принца Владислава і генерала Хоткевича (про це дивися попереду лист [...] 671, то за Жигмундовим і принца Владислава указом Хмельницький усе-таки працював щасливо на Чорному морі з десятьма тисячами козацького війська, де переміг багато турецьких суден із гарматами.
I за ту ж бо вірну службу Хмельницького були йому навічно надані спершу від короля Жигмунда, потім від сина його, короля Владислава, який сів на Польському королівстві після свого батька Жигмунда в 1636 році 672, і були стверджені обома королівськими привілеями згадані суботівські грунти й землі. Ці привілеї, відібравши Суботів, захопив був оманою в Хмельницького Чаплинський, а потім почав шукати і його голови, однак загубив від Хмельницького свою 673, не доп’явши того, з чого міг би завести свою лядську душу в ще більшу проказу гріха.He хотів тому-бо Хмельницький бути похований у тій чигрин- ській землі, яка вже тоді, як казав вище, відійшла була через неправильне і гвалтовне право, зі зламанням давніх прав Запорозького війська з-під козацької влади в державу й підданство згаданому Конецпольському, через що довгий час точилася між Хмельницьким і поляками війна, яка принесла превелике й пребагате зобопіль пролиття людської крові. Адже вся, що лежить обіруч Дніпра, Мала Росія була від давніх і старовічних часів вітчизною козаків, і ляхи лише через заздрісність заволоділи нею і відняли давні її свободи 674. A Чигринський і Терехтемирівський повіти доти (як Хмельницький почав війну) завжди лишалися козацькими пристаниськами та житлом — про це свідчить і Твардовський у першій частині своєї книги, названої «Війна домова», на п’ятому листі,— і до держави лядських панів (окрім самого короля) принаймні не належали. Коли ж те старожитнє козацьке право над правду і християнське сумління було поляками змінене і Чигринський повіт віддано від королівського імені у підданство коронному хоружому Конецпольському за його заздрісливим проханням і неситим бажанням, тоді Чаплинський (про нього досить було написано на початку війни Хмельницького), чигринський староста Конецпольського, перебравши міру в нанесенні кривд та образ людям і козакам, спробував у той-таки спосіб утиснути й образити його, Хмельницького, віднявши в нього (як раніш уже про це писалося) не лише його Суботівську слободу зі всіма заслуженими грунтами, але й, гидко збезчестивши його самого чотириденним ув’язненням поміж злодіїв 675, а також потиличниками, загнав його за Запорожжя та до Криму, запаливши тим самим вогонь козацької війни проти поляків 676.
ВИВІД ПРО ГОРОДОВІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ, ЩО БУЛИ I є НИНІ B МАЛІЙ РОСІЇ ОБІРУЧ ДНІПРА.
Під час лядської комісії з козаками, яка була після війни з козацькими гетьманами Острянином та Гунею на Масловому Ставу у 1638 році, коли постановили над козаками замість гетьманів
Підписи козацької старшини.— Факсиміле (32).
677 Число не проставлене.
678 Дані про полки неточні. 3 1 650 по
1654 p. на Україні було 17 територіальних полків і три військові. Ще M. Максимович помітив, що в цьому місці Величко начислює не 20, а 21 полк, тобто пере- числяє полки свого часу, додавши до того полк Подільський, якого при ньому вже не було. Богуславський полк утворився за Мазепиного гетьманування. Стародубський полк було виділено з Ніжинського в 1663 p. Лубенського полку не було ще в 1657 p.— ця територія входила до Миргородського полку. Утворено Лубенський полк за Виговського. Взагалі складається враження, що перед нами чернетка до таблиці полків, старшини і полковників.
679 Ha тому боці Дніпра — Правобережжя, на цьому боці — Лівобережжя.
680 Генеральна старшина не перечислена. Заповнюємо цю прогалину. За Хмельницького були генеральні обозні: /. Чернята — в 1648—1649 pp.; Ф. Коробка — в 1650 p., T. Носач — у 1648— 1650 pp.— прилуцький полковник, з
1655 p.— обозний. Генеральні осавули:
M. Лучченко (Мисько), був осавулом у 1649 p. і за Виговського також; Д. Лисовець (Демко Чигиринський), був осавулом у 1649 p., у листопаді 1654 p. згадується вже як покійник; I. Ковалевський — з 1655 p. до серпня 1658 p. Генеральні судді: Матіаш, ближче невідомий,— 1649 p.; C. Богданович-
Зарудний — з 1652 p. Генеральним писарем був весь час, від червня 1648 p. до кінця гетьманування Хмельницького,— I. Виговський.
лядських комісарів, про що дивися лист попереду [...] 677, найменовано й постановлено було шестеро козацьких полків з їхньою старшиною.
A саме:
Черкаський, Корсунський, Каневський, Чигринський, Білоцерківський та Переяславський.
Ha початку війни Хмельницького з поляками у 1648 році учинилося обіруч Дніпра 20 козацьких полків 678.
A саме: на тому боці 679 Дніпра 10 —
Чигринський, Каневський, Черкаський, Корсунський, Богуславський, Білоцерківський, Паволоцький, Брацлавський, Кальницький і Уманський,
Подільський.
I на цьому боці Дніпра 10 —
Київський, Переяславський, Чернігівський, Стародубський, Ніжинський, Прилуцький, Лубенський, Миргородський, Гадяцький і Полтавський.
Вважаю за потрібне перечислити тут, при кінці життя Хмельницького, його старшину і полковників, як живих, так і тих, що були побиті поляками на різних місцях і у різні роки.
СТАРШИНА ГЕНЕРАЛЬНА 680 ПОЛКОВНИКИ ЖИВІ:
Богун, Антон, Остап, Кривоніс, Полкожух, Тиша, Головацький, Немирич, Федоренко, Павло Тетеря, Демко, Глухий, Криса, Пере- яславець, Горкуша681.
681 Богун Іван — був полковником кальницьким з лютого 1649 p., мав ще титул подільського полковника; Ждано- вич Антон — був полковником київським з жовтня 1649 p. до липня 1653 p., коли був затриманий поляками як посол (див. приміт. 249, 251—254); Гоголь Остап (див. приміт. 147); Кривоніс Максим тоді вже не жив, був нетерито-
ріальним полковником (див. приміт. 147); Полкожух, Півторакожух — місце урядування визначити годі; Тиша Михайло — короткотривало очолював Звягельський полк у квітні 1649 p.; Головацький Петро — очолював, як і Кривоніс, чернь, на той час уже не жив; Немирич Юрій — щодо нього звістки розходяться, деякі дослідники кажуть,
