Про четверте у Польщі лихо від Ракочого і про королівське заохочення проти нього своїх вождів новими гонорами; про розі- слання універсалів від нового гетьмана, які закликали до себе для воєнного чину над ворогом кварціальне військо; про з'єднання під Опатовом иіведів та венгрів; про виправу Лещинського до християнського цісаря з проханням допомогти полякам військами і про втолення того прохання; про Яскольського, іншого посла, якого виправили до Порти; про затримання його матір'ю Ракочого і про
Польський король Ян-Казимир, побачивши від Ракочого четверте вже лихо й наступ, заохотив своїх заслужених вождів, щоб дали ворогові відсіч, нагородивши їх новими урядами та гонорами δ97.
Чернецькому він дав після Лянскоронського воєводство °98, а польним гетьманством наділив коронного маршалка Любомирсько- го, який розіслав свої універсали, закликаючи до себе кварціальні війська, щоб в останніх числах березня з’єднатися й порятувати від ворога підупалу вітчизну. Але він бачив, що ворожа сила далеко більша за його, тому вирішив не давати відкритої баталії, а набігати партіями, уриваючи ворога й перешкоджаючи йому в його намірах. Шведський король, діставши звістку, що Ракочій уже в Польщі, сам зі своїм військом рушив, дуже поспішаючи, з Пруссів на Закро- чин і Радом, а під Опатовом з’єднався з Ракочим . Бачачи таке ущемлення і крайній свій занепад, поляки виправили свого посла Богуслава Лещинського 60°, коронного підскарбія, дуже гарного на вроду і солодкоплинного в мові, до християнського цісаря, просячи в нього війська для порятунку в своєму занепаді, яке цісар обіцяв дати й раніше, але не дав через постановлений зі шведами мир і Оснабрудські німецькі трактати. Той-бо польський посол, прибувши до цісаря, либонь, застав (Бог так звелів) його при смерті601, однак лагідною своєю мовою випросив те, що треба було, в цісарського сина, венгерського короля і наслідника батькової цісарської корони 602. Зараз-таки було наказано готуватися йти до Польщі шістнадцяти тисячам кавалерії й піхоти 603 на чолі з мар- шалком Гатсфельдом ь04, додавши до нього й інших генералів — Cyca, Монтекукулі та Шпорка — і призначивши їм належний провіант та плату.Інший посол, Яскольський, коронний стражник, був виправлений із Польщі до турецького царя, аби поновити бутній тоді з ним мир і довідатися, чи Ракочій із венграми не за султанським відомом вторгнувся у їхню Польську державу.
Також він мав просити швидкого султанського указу до Ракочого з наказом йому відступити назад із Польщі. Але Цариграда посол не досяг, бо люди Ракочової матері наздогнали його в Деліормані й ув’язнили, хоч він і мав у себе на посвідчення королівський лист до візиря, де писалося про його посольство, але цей лист нічим йому не допоміг. Однак сілістрійський паша визволив його з неволі старої Ракочої і відпустив до Цариграда.'J|JD Це було 26 квітня.
6и6 До Яна Замойського.
*IJ‘ Лист писав не Немирич, а Ракочій, датувався той 23 квітня 1657 p.
Перехід козаків через Віслу на чолі з А. Ждановичем (18).
A тим часом венгри і шведи без жодного милосердя плюндрували й пустошили вогнем і мечем Малу Польщу. Учинивши цій Малій Польщі таку шкоду, венгри і шведи повернули своєю силою на Замостя 60°, де перебував в ув’язненні Вітемберг з іншими шведськими начальниками. 3 тієї дороги писав свій лист до дідича й воєводи Замойського і сендомирського, коронного підчашого 6°б, за вказівкою шведського короля, Немирич 60', який був при шведові з польським військом. Він ознаймовував воєводу, що шведський король ласкавий до нього за доброчинність і шанобу, які воєвода виказує Вітембергові з товаришами в Замості, і готовий заплатити йому ласкою навзаєм. Тільки хай би він, воєвода замойський, знаючи шведського короля, який іде на нього з венграми, мултянами, волохами і подністерськими козаками у великій силі, запобіг тому своєю схильністю до шведа, щоб його добра не пішли, як інші, в руїну й попіл від війська, яке важко втримати в дисципліні, і щоб він змилувався над людьми своєї держави, які мають безневинно
608 Лист переказано дуже приблизно. Висловлювалися тут всілякі гречності, подавалася звістка, що Ян-Казимир утік з Ченстохова у Шльонськ і шукає допомоги в цісаря, але то, мовляв, даремна сподіванка, висловлювалася пропозиція з’єднатися зі шведським королем і намовлялося видати шведських генералів, що лишилися «супроти права війни і права всіх народів затримані в неволі».
609 Відповідь від 25 квітня адресувалася семигородському князеві.
610 У відповіді Замойський засуджував похід Ракочого, висловлював вірність своєму королю, сподівався, що воля Mapca буде на боці правого, з’являв певність на союз з цісарем, виправдовувався за затримку шведських генералів, кладучи вину за порушення Варшавської трансакції на шведів, відмовлявся їх видати.
611 Тут була залога в литовців (600 чоловік), але тільки вони побачили шведів, здалися 7 травня.
612 Тут мається на увазі Фрідріх III, король данський та норвезький. Він готувався напасти на Бременське князівство. Крім того, татари наскочили тоді на Семигород. Данія ж оголосила шведам війну в червні 1657 p.
Надгробок C. Чернецького (3).
пропадати, і вчасно запобіг тому покірністю шведському королеві, просячи його залоги своїм добрам і знісшись із королем щодо в’язнів, а не сподівався, після програної тодішньої війни, жодної вже допомоги й порятунку від свого короля, що ніби ошалів у Шлен- ську 608.
Ha це замойський воєвода учинив Немиричеві 609 сувору відповідь, ганячи його за затятість у гріху його, що зовсім забув вітчизну і пана свого, польського короля. A щодо руїни добр своїх учинив таку відповідь, що коли б їх це й спіткало, то він певен, що за це шведський король винагородить його, бо має він у закладі Вітем- берга та інших. Сам же, бувши постійним і вірним, він готовий покласти за вітчизну й пана свого власне здоров’я 61°.
Після такої твердої відповіді замойського воєводи швед з венграми не пішов на Замостя, а повернув під Люблін і, посадивши в ньому (а Люблін був уже звойований без жодних зусиль козаками) своїх людей, потягнув звідтіля з усім військом до Бристя Литовського 6П. Він узяв його через трактат і розпустив звідтіля врізнобіч свої розвідувальні чати.