У ньому наводиться список печатної монаршої грамоти пресвітлого Олексія Михайловича, самодержця всієї Росії, з зависною печаткою, присланої в Полтавський полк, у якій спершу мовиться про під-[ дання Хмельницького з усім військом під Російську державу і про смерть його, Хмельницького; потім ідеться про вибрання на гетьманство після Хмельницького Виговського і про його зраду; про братання його з кримськими татарами; потім мовиться про полтавського полковника Пушкаря і запорозького полковника Бараб
Божою милістю від великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, самодержця всієї Великої, Малої та Білої Росії, численних держав і земель східних, західних та північних от- чича й дідича, наступника, государя й володаря милостиве наше, царської величності, слово полковникові нашої царської величності запорозького Полтавського полку, сотникам, осавулам і всяким керівним людям та козакам, також війтам, бурмістрам, райцям 919,
Q90 · * * u ·
лавникам і всьому загалові та всш черні.
921 Див. приміт. 257. Цікаво, що Величко не використав цього факту,— певне, не знав, куди його прилучити.
У минулі літа гетьман Богдан Хмельницький і ви, все Запорозьке військо, присилали до нас, великого государя і великого князя Олексія Михайловича, самодержця всієї Великої, Малої та Білої Росії, до нашої царської величності бити багаторазово чолом, що польський король Ян-Казимир, і пани рада, і вся Річ Посполита повстали на православну християнську віру грецького закону та на святі божі церкви й учинили велике гоніння істинній православній християнській вірі, в якій жили ви віддавна й живете нині, почали відлучати вас і неволити до своєї польської віри й чинити над вами всіляку наругу й нехристиянське зло. A потім вони не дотримали своєї правди після Зборовського та Білоцерківського мирів із вами, зібрали свої війська на вас і осквернили, вчинили наругу та розорили численні городи і міста, а в тих городах і містах святі божі церкви, а також невинно замучили численних православних християн духовного й мирського звання. I ви, не бажаючи бути відбитими від благочестивої християнської віри і бачити розор святих божих церков, просили у нас, великого государя, милості, щоб ми, великий государ, наша царська величність, не допустили й не дали вашим і нашим гонителям викорінювати православну християнську віру й розорювати святі божі церкви, умилосердилися над вами й веліли прийняти під нашу, царської величності, високу руку з городами й землями вас, усе Запорозьке військо.
I ви, все Запорозьке військо, почнете тоді служити нам, великому государеві, нашій царській величності, і стоятимете навіки невідступно проти всілякого нашого ворога і за наше царське здоров’я. A коли ми, великий государ, наша царська величність, не зволимо прийняти вас під нашу государеву високу руку, то хай би ми, великий государ, наша царська величність, ударували і заступилися за православну християнську віру й веліли помирити через наших великих государських послів вас з польським королем та з панами радою. I ми, великий государ, наша царська величність, послали на ваше чолобиття наших, царської величності, великих і повноважних послів до польського короля Яна-Казимира — боярина й великопермського намісника князя Бориса Олександровича Рєпніна з товариством 921 — і веліли твердо говорити королеві й панам раді про той мир через наше посередництво. I нашої царської величності посли сказали королю й панам раді, щоб король і пани ради не гонили православної християнської віри грецького закону іне забирали божих церков та й не чинили вам, Запорозькому війську, неволі, а учинили б вам мир за Зборовським трактатом. I польський король Ян-Казимир та пани ради відмовили послам нашої царської величності і сказали, що вони помиряться з вами, Запорозьким військом, тоді, коли ви, Запорозьке військо, покладете на свої шиї шаб-
922 Тобто в 1654 p. лі. I в минулому 162 році 922 ми, великий государ, наша царська ве
личність, бачачи велике гоніння на православну християнську віру й на святі божі церкви і не бажаючи того чути, що ви, єдиновірні православні християни, перебуваєте в доконечному розорі, а божі церкви в запустінні та в нарузі від латинян, зволили прийняти, за вашим чолобиттям, гетьмана Богдана Хмельницького й вас, усе Запорозьке військо, з містами й землями, під нашу, царської величності, високу руку і звеліли допомогти вам нашими, царської величності, ратними людьми проти ваших ворогів. I гетьман Богдан Хмельницький, і ви, полковники та всілякі керівні люди, й козаки, й міщани, і вся чернь Запорозького війська, всі, хто був на раді в Переяславлі, бачачи нашу, царської величності, турботу про благочестя і про вас, православних християн, велике дбання, учинили при наближеному нашому боярині й тверському намісникові Василеві Васильовичу Бутурліну з товариством, у соборній Апостольській церкві присягу по святій непорочній євангельській Христовій заповіді нам, великому государеві, нашій царській величності.
A які керівні люди, й козаки, й міщани, й чернь Запорозького війська не були в Переяславлі з гетьманом на раді, то ті всі учинили присягу в усіх городах і містах, по полках усього Запорозького війська, у святих божих церквах, при святому Євангелії і при наших стольниках та дворянах на тому, що служитимете ви, усе Запорозьке військо, й міщани, й уся чернь, нам, великому государю, і синові нашому, царської величності, добровір- ному царевичу й великому князю Олексію Олексійовичу всієї Великої, Малої та Білої Росії, і нашим государським наслідникам. I не приставатимете до інших государів — до польського й німецького короля, до турецького султана і кримського хана й до якихось інших царів та королів, і ніколи не хотітимете й не мислитимете іншого государя, окрім нас, великого государя,і сина нашої царської величності, добровірного царевича й великого князя Олексія Олексійовича всієї Великої, Малої та Білої Росії, і наших государських наслідників на Московську й Володимирську державу, і на всі великі держави Російського царства, і на велике Київське та Чернігівське князівство, і на всю Малу та Білу Русь, і бути всьому Запорозькому війську під нашою, царської величності, високою рукою невідступно навіки. A коли гетьман Богдан Хмельницький і ви, все Запорозьке військо, пішли у підданство до нас, великого государя, нашої царської величності, то король Ян-Казимир, і пани рада, і вся Річ Посполита почали ще гірше, як перед тим, умислювати на православну християнську віру і на нас, православних християн, всіляке зло. I ми, великий государ, наша царська величність, зволили йти на порятунок православної християнської віри і за вас, православних християн, своєю государською особою на польського короля Яна-Казимира і ходили на нього з численними військами. A до вас, нашої царської величності Запорозького війська, посилали на оборону проти ворога наших, царської величності, бояр та воєвод із численними військами. I гетьман Богдан Хмельницький служив до своєї смерті нам, великому государеві, вірно за своєю обітницею. Ta й ви, нашої царської величності Запорозьке військо, донині служили нам, великому государеві, нашій царській923 Тобто в 1657 p. величності, вірно без усяких хитань. A коли в минулому 165 році 923
не стало гетьмана Богдана Хмельницького, і ви, нашої царської величності Запорозького війська обозний, і судді військові, полковники, й осавули, і старшина Запорозького війська прислали до нас, великого государя, до нашої царської величності, чолобиття з осавулом Корсунського полку Юрієм Миневським і товариством, що ви після смерті гетьмана Богдана Хмельницького обрали поміж себе радою та одноголоссям всього, нашої царської
величності Запорозького війська, на гетьманство Запорозьке Івана Виговського, і щоб ми, великий государ, наша царська величність, ударували того новопостановленого гетьмана Виговського й веліли дати йому нашу, царської величності, жалувану грамоту й булаву, а ви, все Запорозьке військо \ новопостановленим нашим гетьманом, служитимете і бажатимете всякого добра нам, великому государеві, нашій царській величності,і синові нашої царської величності добровірному царевичу та великому князю Олексієві Олексійовичу, всієї Великої, Малої та Білої Росії, і нашим государським наслід- никам, про що зобов’язується, як раніше, перед святим Євангелієм. I ми, великий государ, посилали за вашим чолобиттям до вас, нашої царської величності, наближеного окольничого й оружейни- чого ржевського намісника Богдана Матвійовича Хитрова з товариством. I новопоставлений ваш гетьман Іван Виговський присягнув у Переяславлі в соборній Апостольській церкві на підданську по-ко- лишньому службу нам, великому государеві, нашій царській величності, по святій непорочній євангельській Христовій заповіді і цілував Спасів образ при ближньому нашому окольничому й оружейничому ржевському наміснику Богданові Матвійовичу Хитрову з товариством. Присягнув він при вас усіх на те, що служитиме нам, великому государеві, нашій царській величності, і синові нашої царської величності, добровірному царевичеві та великому князю Олексієві Олексійовичу, всієї Великої, Малої та Білої Росії, та іншим государським наслідникам з вами, усім Запорозьким військом, і буде під нашою, царської величності, високою рукою по-колишньому на всьому тому, на чому присягав нам колишній гетьман Богдан Хмельницький, і він, Іван, і все Запорозьке військо перед святим Євангелієм.
При цьому наш окольничий і оружейничий ржевський намісник Богдан Матвійович дав йому, гетьманові, при вас усіх на раді наше, царської величності, ударування — булаву. I після того гетьман Іван Виговський прислав до нас, великого государя, нашої царської величності, миргородського полковника Григорія Лісницького з товариством, б’ючи чолом нам на полтавського полковника Мартина Пушкаря та на Якова Барабаша з товариством. I ми, великий государ, наша царська величність, повіривши його обіцянці, посилали до Мартина Пушкаря та Якова Барабаша нашої царської величності стольника Івана Олфімова та дворянина Ники- фора Волкова з нашими, царської величності, грамотами, щоб вони не зачинали бунтів, а були в послушенстві у гетьмана Івана Виговського та у згоді й любові з вами, з усім Запорозьким військом. I для того заспокоєння, а не для війни, указали ми, великий государ, по його, Івановому, чолобиттю іти в наші черкаські міста 924 окольничому нашої царської величності, князеві Григорію Григоровичу Ромодановському з товариством і нашими ратними людьми. I окольничий наш воєвода збирався з нашими ратними людьми, але Виговський не дочекався окольничого нашої царської величності 92°, а прикликав до себе велике число кримських татар, і, вбивши полковника Пушкаря, попалив і розорив наші, царської величності, черкаські городи й міста, божі церкви й численні домівки, побив багатьох православних одновірних християн і віддав їх у полон татарам 926. A як наш окольничий і воєвода князь Григорій Григорович прийшов у наші, царської величності, черкаські міста, то гетьман Іван Виговський писав до нас, великого государя, що він присмирив свавільників, а татар відпустив і, щоб не утруждати наших, царської величності, військ, звеліли нашому окольничому князю Григорію Григоровичу з ратними людьми вийти з наших черкаських міст. Але після того гетьман Виговський звелів усім полковникам Запорозького війська з полками бути готовими до незвідь-якого наміру. I ми, великий государ, посилали до нього, гетьмана, у різні місяці й числа з нашими, царської величності, грамотами боярського сина_ Путивльця, піддячого Федора Тиляб- лева, Якова Портемонова 92/, і він, гетьман Іван Виговський, затримав їх у себе. A в нинішньому 167 році 928 писали із Києва до927 Це той Портемонов, що у серпні 1658 p. відмовляв Виговського від походу на Пушкаря. Тиляб'єв (Тулюбаєв) був з Портемоновим. Виговський пояснював у листі до царя від 18 жовтня 1658 p., що затримав послів Ф. Тулюбаєва і Я. Портемонова, ідучи проти Пушкаря й боячись за здоров’я послів. Але послів тримали під наглядом, а якийсь час і в кайданах.
9> Тобто в 1659 p.
920 Див. приміт. 769. 920 Див. приміт. 780.
924 Черкаси, черкаський — тодішня російська назва українців.
нас, великого государя, нашої царської величності, боярин, біло- зерський намісник та воєвода Василь Борисович Шереметов з товариством, що їм стало відомо — йдуть під нашу, царської величності, вотчину, під Київ, п’ять полковників із полками δ29, з кримськими татарами й силою люду і б’ють, грабують та чинять усіляке зло над нашими, царської величності, людьми 93°. I вони, боярин наш та воєвода Василь Борисович Шереметов з товариством, не бажаючи розлиття крові православних християн, послали до них полковників, дворян Гаврила Свищова з товариством, щоб переговорити, для чого вони з полками, з численними людьми та татарами йдуть під Київ. I полковники переказали через Михайла Свищова931 до боярина нашого й до воєвод, що вони прийшли під Київ з численними людьми за розпорядженням гетьмана Івана Виговського і що татар із ними нема, а це йде до них під Київ, щоб переговорити про всілякі діла, Данило Виговський. I 23 серпня 9^2 Данило Виговський прийшов під Київ та в Черкаси з татарами і з численними людьми, вони відігнали в наших ратних людей кінські табуни і почали гнатися за сторожовими сотнями і на торгу в передмісті бити наших людей та палити це передмістя. Потім стали в обоз, покопали шанці й почали приступати до міста. Тоді боярин і воєвода Василь Борисович, бачачи відверту зраду нам, великому государю, від Данила Виговського і боронячи себе та просячи в Бога милосердя, послав своїх товаришів воєвод з нашими, царської величності, ратними людьми. I наші, царської величності, воєводи й ратні люди побили їх, вибили із шанців, взяли обоз і наряд, гармати й пищалі, прапор і литаври, барабани, бунчук і печатку військову, а також полонили багатьох «язиків» . Тих полонених християн боярин наш і воєвода Василь Борисович з товариством відпустили до вас
930 Тут маємо трохи затуманене пояснення розходжень з козаками, які були в основному через намагання царського уряду впровадити в українські міста воєвод. Грамота ніби й заперечує цей факт, і виправдовує його.
933 Так оповідає реляція самого Шереметьева, але тут може бути перебільшення. Знаємо, що козаки верталися ще раз, але безуспішно. Взагалі втрати були невеликі, бо й змагання було мляве.
934 Полонених було 152 чоловіка. їх відпущено з агітаційними листами проти Виговського.
929 Під Києвом були полковник білоцерківський I. Кравченко, брацлавський I. Сербин, подільський О. Гоголь. Потім надійшли, як пише Шереметьєв, «полковники паволоцький і саблинський (?)».
930 Мається на увазі напад на робітників, що 16 серпня рубали ліс для київських укріплень.
931 Гаврило Свищов, Михайло Сви- щов — різночитання оригіналу.
932 Див. приміт. 918. Цікаво, що Велич- ко поправляє цю дату.
Q *3 4 * * *
у полки , а інші православні християни потопилися у великому числі в Дніпрі й Почайні. I ми, великий государ, поборник благочестя, чуючи про такі чвари серед православних християн та невинне кровопролиття, яке учинилося від того зрадника нашого і гонителя всіх православних християн Івана Виговського, дуже повболівали душею і поклали сподіванку на всещедрого Бога, і на силу животво- рящого хреста, й на пресвяту Богородицю. I віруємо в Бога нашого, що й надалі воздасть йому Бог помстою за його кривоприсяжництво, що він, забувши страх божий і свою колишню й теперішню обіцянку, якою обіцявся нам, великому государеві, перед святим Євангелієм, сказав у тому неправду і посунув войовників на божу церкву, з’єднавшись із кримськими татарами. Він воює й січе одновірних православних християн і хоче віддати їх у полон і розкрадання, прагнучи розорити до краю божі церкви і відігнати вас, одновірних православних християн, із-під нашої, царської величності, високої руки та віддати у вічне рабство до ляхів і татар, звинувачуючи нас, великого государя, нашу царську величність, перед вами, нашими вірними підданими, начебто ми, великий государ, порушуємо ваші права й вольності і не чинимо вам оборони від наших ворогів. A вам те достеменно відомо, що як гетьман Богдан Хмельницький і ви, все Запорозьке військо, стали під нашою, царської величності, високою рукою у вічнім підданстві, то ми, великий государ, наша царська величність, посилали для оборони вас, одновірних православних християн, від ворога наших, царської величності, бояр та воєвод з численними військами, і не раз 935. I наші, царської величності, бояри, воєводи й ратні люди билися кріпко і мужньо разом із вами супроти коронних гетьманів та кримських татар і взяли численні городи й міста в Короні Польській, на Волині й Поділлі. I від наших, царської величності, бояр та воєвод не було в правах ваших і вольностях ніяких образ; а ми, царська величність, слали до вас перед тим численні грамоти з нашим государським милостивим словом. Однак нам, великому государю, нашій царській величності, стало відомо, що гетьмани затримали ті наші государські грамоти в себе і не віддали вам, а ми, великий государ, неодмінно тримаємо і триматимемо вас під нашою, царської величності,
| 936 Тобто в 1659 p. | високою рукою із нашим государським милостивим ударуванням і з наглядом за вашими правами й вольностями. I вам би нашого, царської величності, Запорозького війська полковнику, й осавулам, і сотникам, і всіляким керівним людям, і козакам, а також війтам, бурмістрам, райцям, лавникам і всьому загалу та черні показати нині свою службу й доброхіття до нас, великого государя, пам’ятаючи Бога й православну християнську віру,і свою кріпку обіцянку перед Євангелієм по святій і непорочній євангельській Христовій заповіді,і нашу государську превелику до себе милість і ударування, і відстати від зрадника нашої царської пресвітлої величності та кривоприсяжця й розорителя християнської віри Івана Виговського та від татар. Ви можете погоджувати наші государські справи з нашими, царської величності, боярами та воєводами й обрати собі всім Запорозьким військом одноголосно іншого гетьмана, якого вподобаєте поміж себе, і будьте під нашою, царської величності, високою рукою у вічному підданстві за своєю обіцянкою, як і колись, і не схиляйтеся ні на які заваби, а, зійшовшись із нашими боярами й воєводами, станьте й почніть боротьбу за святі божі церкви й за православну християнську віру проти нащого, царської величності, і вашого, усіх православних, зрадника й кривоприсяжця Івана Виговського, а також проти татар і ляхів, скільки дасть вам допомоги милосердний Бог, щоб до решти не були розорені святі божі церкви і щоб ляхи та бусурмани не зневолили вас, православних християн, навічно в полон і грабунок. A ми, великий государ, наша царська величність, почнемо вас ударовувати і тримати під нашою кріп- кою високою рукою в нашому государському милостивому утриманні за вашими правами й вольностями, і будьте в тому всьому надійні без жодного сумніву. A те хай не ронить сумніву поміж вас, що раніше, в минулому 166 році 936, не було учинено захисту й оборони |
| 937 Агарянський — татарський; взагалі агарянин — нащадок Агарі: половчанин, татарин, сарацин. | старанним до нас, великого государя, нашої царської величності, вірним підданим козакам Полтавського полку. Всякий може те розсудити, маючи чистий розум, що так учинено не через недогляд і не тому, що ви були залишені без усякої уваги та захисту, а тому, що ми вважали за вірного собі гетьмана як першого наглядача й оборонця малоросійської України, не маючи щодо цього жодних підозр, що він не пастир, а наємник, і бажав не кращого звільнення, а таємно замислював у своїй душі пагубу через підступність свою щодо наших, царської величності, вірних підданих Запорозького війська, по-іудському зраджуючи своїх братів і покладаючи надію на марнотну бусурманську силу. Своїх же одновірних братів, синів східної церкви, визволених найдорожчою кров’ю спасителя Христа, він обіцявся продати дешевою ціною тим агрянським 937 синам. I ми, великий государ, бачачи тих, які вірно служать нам, великому государеві, нашій царській величності, обнадіюємо їх милостиво нашою, царської величності, державою і зволюємо стояти й захи |
| 938 Тобто в 1659 p. | щати вас нашим, царської величності, воєводам, скільки дасть допомоги милосердний Бог. Ta й до гетьмана Івана Виговського посланий був дяк нашої царської величності Василь Михайлов, і оце в нинішньому 167 році δ38 той дяк Василь Михайлов приїхав до нас, великого государя, нашої царської величності, та й звістив, що він казав за нашим, великого государя, указом гетьманові Івану Виговському, аби він, гетьман, пам’ятав Бога і свою істинну обіцянку перед святим Євангелієм на вічну службу і підданство і вірно служив нам, великому государеві, нашій царській величності, і був би надійний на нашу, великого государя, милість, залишивши всілякі сумніви й непостійність, і ні на які б не зваблювався лядські омани, а татар усіх відпустив через те, що від татар чиниться вам, усім православним християнам, велике насильство й утиски. Ta гетьман Іван Виговський відкинувся від нашої государської милості і виявив непослух нашому государському повелінню, татар від себе не відпустив і, забувши Бога й істинну свою обіцянку, казав, що він хоче з’єднатися з ними, ворогами Христового хреста, бусурманами, на православних християн. Він же, гетьман, казав, що начебто |
є в нього перекинчики з наших, великого государя, полків російські люди, і ті перекинчики начебто кажуть, що чули буцімто — прислана до нашого окольничого й воєводи князя Григорія Григоровича Ромодановського наша, великого государя, грамота, яка велить побити гетьмана й усю старшину, зламати права й вольності, а козакам бути лишень у десяти тисячах 939. Це гетьман Іван Виговський вселяє, не злякавшись праведного й страшного божого суду, поміж вас, православних одновірних християн, для сварки, прагнучи відлучити вас від нашої государської милості, щоб учинити поміж православними християнами відщепенство та чварну війну і привести всіх вас, православних християн, до лядської й латинської віри. A у нас, великого государя, того й у гадці немає, щоб чинити якесь зло старшині чи щоб бути такому малому числу козаків. Ми, великий государ, наша царська величність, бажаємо бачити в усіх православних християн усяке добро й мир і хочемо, щоб козаків того Запорозького війська були численні тисячі. A які побори й образи були вчинені у Запорозькім війську від ратних людей нашої царської величності, то йому, гетьманові, після такого великого потвердження ЙОГЭ і після присяги не годилося б іти війною на окольничого нашої царської величності і воєводу князя Григорія Григоровича Ромодановського, на ратних людей і на наші, царської величності, українські міста 94°, а треба було для управи прислати чолобиття до нас, великого государя, нашої царської величності. A ми, великий государ, наша царська величність, як тримали перед цим вас, вірних підданих Запорозького війська, у нашій государській милості, так і триматимемо неодмінно й надалі.
942 Носач таки був посланий у Варшаву і присягав там на Гадяцьких пактах. Але підписався серед тих, що присягали, й Немирич — підкоморій київський. Це було 10 червня 1659 p.
943 Ян Гнінський — підкоморій поморський, маршал Посольської ізби.
941 Величко датував цю грамоту 1659 p. помилково, бо в росіян рік тоді починався з 1 вересня (до 1700 p.), відповідно велося й літочислення, тож правильно було б вказати 1658 p. Це повело у Величка й плутанину з нападом Д. Виговського на Київ, бо Величко вичитав дату нападу Виговського з грамоти (див. приміт. 932). B грамоті використано реляції Шереметьева, які він писав в кінці серпня (за ст. ст.), відтак можемо подивуватися оперативності грамоти.
940 Тут у розумінні прикордонні.
939 Див. приміт. 885.
Печатано цю нашу, царської величності, грамоту в нашому великому царському місті Москві, в літо від створення світу 7167-го, у вересні місяці 23-го, а від Різдва Христового 1659-го941.