ЛЯДСЬКИЙ ТРАКТАТ 3 ТУРКАМИ B КАРЛОВИЧАХ.

Книга публічна перемир’я поміж пресвітлим і державним королем польським,

Річчю Посполитою і між високою Оттоманською державою, постановленого в Карловичах 1698 року при зібранні генеральних колегатів-посланників.

B ім’я пресвятої і завжди нероздільної в трьох особах тройці!

¹⁸¹⁹ У попередньому документі Я. Кол- жерті названий Камертом і саме йому приписано титул барона.

Хай буде відомо на вічну пам’ять, кому належить про те знати, що оскільки між Польським королівством та високою Оттоманською державою заходила й точилася війна, за погодженістю посередників пресвітлого і державного англійського короля Вільгельма Третього, так і ясновельможних нідерландських генералів, зі старанням своїм постановити мир, щоб більше людська кров не проливалася, щиро трудилися посланці Вільгельм Пакгет, барон, і Якуб Колжерті ¹⁸¹⁹, за божим зізволенням вступили в трактати з ясновельможним паном Мехмет Ефенді, великим канцлером високої держави Турецької, також і з ясновельможним паном Мавро- Кордатим, ближнім секретарем, послами та посланниками для утвердження миру. Після кількох засідань та по добре виважених радах таке потрібне діло дійшло до свого сподіваного завершення з обох боків і мир та давня приязнь привернулися між пресвітлим та державним оттоманським государем, сином султана Махмета, султаном Мустафою і між пресвітлим та державним королем Августом Другим та Річчю Посполитою Польською, все було згідно умовлено з обох боків. Отож ті нижчеподані артикули мають непорушно лишатись у своїх пунктах та умовах, розглянених від обох сторін. Відтак кожен із них, зосібна виписаний, має в собі таке:

Артикули.

1. Оскільки за Божим дбанням межи державою Оттоманською та Річчю Посполитою Польською настав мир і всяка війна вже віддалена та заспокоєна, а давня приязнь з обох боків привернена й умовлена, то щоб були привернені до Оттоманської держави й оме- жені давні кордони, як від Молдавської землі, так і від інших провінцій, котрі мають лишатися непорушно в своїх околицях.

2. Всілякі оборонні місця, як великі, так і малі, що були між давніми молдавськими межами, а через війну були захоплені поляками, мають бути привернені до Молдавської провінції, а своїх воєнних людей з них відправити.

3. Кам’янець-Подільський непорушно, як у собі є, має бути відданий Короні. До Поділля й України щоб Оттоманська Порта також не мала претензій. Гетьмана українського, котрий тепер резидує в Молдавії, щоб Порта скасувала. Звільнення Кам’янця має початися від 1 березня, а тривати до 15 травня. Жителям Кам’янця вільно без насилля йти на мешкання, куди хто хоче, а тим, котрі хочуть вивозитися до Порти зі своїми тяжарами та худобою, лядські люди мають їх відпровадити. I мають дати поміч у підводах сторонніх для гармат у Кам’янці — про те послати спеціального посла до турецького султана.

4. Жоден із оттоманських підданих, а особливо з татар, щоб не чинив наскоків до Польщі і шкод, і людей в неволю щоб не брано,— те пильно має стерегти хан, солтани, вейзири і молдавський воєвода, аби була в прикордонних місцях усіляка безпека людям та статкам без порушення миру. A коли б було інакше, то кожен такий за донесенням до старших горлом має бути покараний. Взаємно і ляхи вирікають дотримуватися того ж таки.

5. Королівство Польське відвіку є вільне, отож, щоб за найменшою претензією та оказією не переслідувалося від Порти війною — те собі укріплює.

Купець-іноземець (45).

¹⁸²⁰ Приміт. C. Величка: «Кожухи і гарач — це одне, його поляки платили кримцям впродовж багатьох років, бажаючи від них собі миру, коли після війни Хмельницького їхніх захисників козаків не стало під їхньою владою».

6. Татари, котрі поосідали в Молдавії, щоб конечно винеслися на свої давні місця, оскільки, знаходячись так близько, взимку і влітку можуть упадати наскоком за границю.

7. Християнські духовні-католики, згідно з султанським договором, мають вільно залишатися при своїх костьолах, а далі про їхні інтереси великий посол буде домагатись у султана.

8. Щоб купцям з коронними та литовськими товарами вільно було гендлювати в Турецькій державі, так само і турецьким у Польщі; гарач ¹⁸²⁰ навічно скасований.

9. Про християнських невільників, які лишаються в Турецькій державі, має старатися великий посол у султана.

10. Бунтівники, котрі хотіли б держави зіштовхувати і до незгоди приводити, навіть із Волох та Мултян, мають бути видані з Турецьких держав: чи лях то, чи козак.

11. A оскільки мир між пресвітлим державним польським королем і Річчю Посполитою та пресвітлим турським султаном учинено і постановлено, нерушно має бути дотриманий з обох боків. Його оце ясновельможні повноважні посли згаданої Оттоманської держави, по-турецькому написавши, подали. Я також, силою мені наданої влади, рукою власною його підписавши і печаткою ствердивши, віддаю.

Під час тих Карловицьких трактатів з турками цісарчики й поляки (як звіщали тодішні «Варшавські відомості», писані 20 січня) міцно домовлялися і стояли за те, щоб місця страстей Христа- господа у святому місті Ієрусалимі відступлено було від турків їм, християнам римо-католицької віри. Але не могли того аж ніяк виторгувати через те, що східної православної віри гречин Мавро-Кор- датий, таємний секретар турецького царя, який був з турчином, султанським канцлером, при тих переговорах, кріпко застановився, щоб господній гріб та інші святі місця не були відступлені від турків католикам і щоб віра православна грецька в Єрусалимі не була в той спосіб римлянами зневажена та скасована, але щоб той живоносний гріб господній неодмінно був при блюстителях грецького православ’я, як рожа в терні між невірним поганським родом, що досі без шкоди процвітає,— так воно й сталося.

¹⁸²¹ Договір зветься Карловицький.

¹⁸²² До 1 жовтня.

¹⁸²³ Опис сейму подано в перекладі з польської мови.