<<
>>

57. Мнимі та удавні правочини.

давана угода - здійснена з метою приховати іншу. Вона укладається сторонами свідомо у такій формі, що не відповідає їх дійсним відносинам, з метою приховати реальну угоду. Удаваний правочин укладається, як правило, з незаконною метою, що, однак, не означає обов'язкову недійсність прихованого правочину.

Так, безоплатна передача продукції, грошових коштів, надання послуг між учасниками відносин з метою ухилення від сплати податків можуть бути приховані договором про сумісну діяльність. У цьому разі правочин про сумісну діяльність є, згідно зі ст.235 ЦК, нікчемним, а угода про безоплатну передачу продукції може виявитися дійсною, що не виключає застосування фінансових санкцій, передбачених податковим законодавством. Очевидним є те, що удаваний правочин завжди визнається недійсним. Що ж стосується іншого прихованого ним правочину, який сторони насправді мали на увазі, то факт його приховування не означає невідповідності останнього закону. Сторони можуть приховувати правочин від фізичних та юридичних осіб або від правосуддя з особистих причин, а також вважаючи його незаконним. У разі вчинення удаваного правочину воля сторін спрямована на встановлення між сторонами правочину цивільно-правових відносин, але інших у порівнянні з вираженими у волевиявленні. Напр., укладання угоди купівлі-продажу нерухомого майна за умови зворотного обов'язкового продажу через певний строк особою, що приховує договір застави, для забезпечення повернення позики (кредиту), з метою уникнути судової процедури стягнення заставленого майна. Фіктивна (мнима) угода - здійснена без наміру створити справжні права й обов'язки сторін. Вони називаються фіктивними тому, що по своїй суті це - фікція, щось вигадане і штучне, без реального змісту і юридичних наслідків. При цьому намір сторін зовнішньо завжди виглядає правомірно, оскільки вони у будь-якому разі декларують бажання правомірних наслідків. У випадку вчинення фіктивного правочину воля сторін не спрямована на досягнення певних цивільно-правових відносин між учасниками правочину. Їх метою є виникнення правових наслідків для обох або для одного з них стосовно третіх осіб (напр., фіктивне дарування майна боржником з метою не допустити його опису чи арешту). Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Й оскільки сторони жодних дій щодо його здійснення не вчиняли, суд, як правило, виносить рішення про визнання угоди недійсною без застосування інших правових наслідків.
<< | >>
Источник: Учебники-Бесплатно.РФ. Шпаргалки по гражданскому праву (на украинском языке). 2011

Еще по теме 57. Мнимі та удавні правочини.: