56. Форми правочинів.

Форма правочинів - це спосіб зовнішнього виявлення волі учасника на їх вчинення, відповідно до якої їх поділяють на усні та письмові. Усна форма правочину означає, що умови його вчинення сторони погоджують у процесі безпосереднього спілкування без відображення у відповідних документах.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотар. посвідчення або держ. реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Письмова форма правочину означає, що його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у розписці, листах, телеграмах, або воля сторін виражена за допомогою телеграфного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Письмовий правочин має бути підписаний його учасниками. У визначених законом випадках або якщо на цьому наполягає один з учасників правочину, на письмовому документі, може вчинятися посвідчувальний напис нотаріуса. Такі правочини є письмовими нотаріальними. Нотар. посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на здійснення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Відповідно до нового ЦК у письмовій формі належить вчиняти: правочин між юридичними особами; правочин між фізичною та юридичною особою, за винятком правочинів, які можуть вчинятися усно; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує не менш як у 20 разів розмір неоподаткованого мінімуму доходу громадян, за винятком правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення; інші правочини, щодо яких актами цивільного законодавства вимагається письмова форма. На вимогу фіз. або юр. особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

<< | >>

↑

Источник: Учебники-Бесплатно.РФ. Шпаргалки по гражданскому праву (на украинском языке). 2011

Еще по теме 56. Форми правочинів.:

- Архитектура и строительство - Безопасность жизнедеятельности - Библиотечное дело - Бизнес - Биология - Военные дисциплины - География - Геология - Демография - Диссертации России - Естествознание - Журналистика и СМИ - Информатика, вычислительная техника и управление - Искусствоведение - История - Культурология - Литература - Маркетинг - Математика - Медицина - Менеджмент - Педагогика - Политология - Право России - Право України - Промышленность - Психология - Реклама - Религиоведение - Социология - Страхование - Технические науки - Учебный процесс - Физика - Философия - Финансы - Химия - Художественные науки - Экология - Экономика - Энергетика - Юриспруденция - Языкознание -