Вступ
Вихід України на траєкторію стійкого економічного зростання та формування стратегічних конкурентних позицій на світовому ринку залежать від ефективних шляхів модернізації вітчизняної економіки, пріоритетом яких є технічне переоснащення машинобудівних підприємств, оновлення основних видів обладнання в машинобудуванні, розширення та реконструкція виробничого комплексу.
У межах підприємств це позначається на зростанні їх власного капіталу, достатній обсяг та ефективне використання якого впливають на можливість самофінансування або отримання позикових і залучених коштів, що підтверджує актуальність проблеми управління процесом росту власного капіталу.На сьогодні науково-практичне розроблення даної проблеми ґрунтується на дослідженні змісту та структури власного капіталу, що дозволить приймати раціональні управлінські рішення відносно його росту. Незважаючи на те, що зазначені проблеми вирішувалися науковцями та економістами-практиками, її опрацювання є недостатньо комплексним і цілеспрямованим з позиції росту власного капіталу підприємств з урахуванням їх особливостей та стану сучасної економіки України. Це обумовило авторів провести та узагальнити свої дослідження з даної проблеми й викласти їх в монографії.
Вивченню і вирішенню проблем економічної сутності капіталу були присвячені праці таких науковців: Е. Баверка, Дж. Кларка, Л.Вальраса, К. Маркса, А. Маршалла, Д. Рікардо, А. Сміта, в яких теоретично обґрунтовані визначення категорії «капітал» та її складових. Фундаментальність цієї категорії мало змінилось із часом, але відбулися істотні зміни в її складових і видах. Капітал стали вивчати за допомогою методологічних підходів різних економічних наук. Проблеми теорії та практики управління власним капіталом вирішувалися вітчизняними і зарубіжними ученими.
В монографії викладені розробки змістовної моделі управління власним капіталом підприємств на підґрунті взаємозв’язків між активами й джерелами його формування; обґрунтований перелік функцій управління власним капіталом підприємства, які є пріоритетними для його росту, за двома групами відносно активів і джерел формування. До першої групи віднесено виробничу функцію і функцію захисту, до другої - функцію
з
формування капіталу, фінансування й резервну; сформовані пропозиції з визначення й подання результатів управління власним капіталом; проаналізовані тенденції змін об’єктів основного і власного капіталу машинобудівних підприємств в Україні; розроблено методичний підхід до оцінювання результатів управління власним капіталом машинобудівних підприємств, особливістю якого є перехід від простору його елементарних ознак до скороченого простору методами факторного аналізу та канонічної кореляції за двома об’єктами управління - активами і джерелами формування власного капіталу на основі розбудови узагальнюючих таксономічних показників, які характеризують рівні їх використання; побудована модель формування оптимальної структури власного капіталу підприємства з урахуванням стадій його життєдіяльності; розроблено й обґрунтовано комплексну технологію взаємоузгодженого управління ростом власного капіталу машинобудівного підприємства за двома об’єктами - активами й джерелами формування, що включає такі етапи: оцінка факторів росту власного капіталу, визначення й аналіз рівнів використання активів і джерел, позиціювання підприємства в матриці результатів управління власним капіталом за стадіями його життєдіяльності, оптимізація обсягів активів і джерел з метою отримання максимуму чистого прибутку.
Автори впевнені, що матеріал викладений в монографії є корисним для науковців у вирішенні проблем управління процесу росту власного капіталу підприємства, викладачам та студентам вузів для засвоєння тем економічних дисциплін, зв’язаних з управлінням власного капіталу підприємства.