Економічна сутність власного капіталу підприємства

Основним фактором успішної господарської діяльності підприємства в ринковій економіці є його власний капітал. Він утворює основну частину фінансової бази підприємства, нарощування якої зміцнює його позиції на ринку, сприяє стратегічному розвитку.

Проблемам дослідження власного капіталу підприємства присвячені роботи відомих вітчизняних учених, а саме: І. О. Бланк [14], Ф. Ф. Бутинець [20], Вороб’євЮ. М. [23], С. Ф. Голов [26], Б. С. Кругляка [44], Г. В. Нашкерська [74], Р. А. Слав’юк [108] та ін., в яких визначені поняття, освітлені склад, класифікації, джерела фінансування власного капіталу тощо [4, 5, 8, 106]. Однак процес формування й аналізу власного капіталу підприємства за етапами в сучасних умовах визначено недостатньо чітко. Сутність категорії «власний капітал», в основному, розкривається за бухгалтерським балансом підприємства і розглядається як абстрактна величина [25, 82, 89].

Аналіз спеціальної літератури показав, що економічна теорія окремо категорію «власний капітал» не досліджує в протилежність існуванню детальних досліджень категорії «капітал» та «власність». Тому для визначення сутності категорії «власний капітал» доцільно розглянути окремо «капітал» й «власність».

Початково капітал ґрунтується на латинському «capitalis», що означає основний, головний. Найчастіше в наукових дослідженнях капітал розглядався як основне багатство, основне майно. Сучасне трактування категорії «капітал» розширилося, і його можна досліджувати з позиції економічної теорії, бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту (табл.

Таблица 1.1

Узагальнення робіт окремих спеціалістів щодо категорії «капітал» свідчить про наявність як збігів, так і протиріч у визначені цієї категорії. З аналізу змісту категорії «капітал» випливає висновок, що ця категорія не може вивчатися однобічно, потрібний комплексний аналіз, що об’єднує надбання різних галузей економічних наук. Розглянемо детальніше кожний підхід.

З позиції економічній теорії категорія «капітал» представлена школами, перелік яких міститься в табл. 1.1. Представники класичної політекономії А. Сміт, Д. Рікардо розглядали капітал у ракурсі господарської діяльності. Під капіталом вони розуміли накопичені запаси засобів виробництва, призначені для господарських потреб, що мають дохід. Основні ознаки економічної категорії капіталу, сформульовані класичними економістами, були збережені та перейняті їх послідовниками [103, 112].

Представники неокласичного напрямку А. Маршалл і Е. Бем-Баверк розвинули сутнісні характеристики «капіталу». Вони інтерпретували дану категорію як сукупність матеріальних факторів виробництва. Але ця група дослідників не враховувала існування капіталу в грошовій формі [79, 86].

У системі марксистського економічного вчення дослідженню категорії «капітал» належить центральне місце [57].

Певна частина економістів неокласичного напрямку, насамперед, Дж. Кларк, Л. Вальрас розглядали капітал як джерело відсотка, що є нарощенням капіталу. Дж. Робінсон, Б. Мінц, М. Шварц, С. Фішер дотримуються позиції, що капітал - це гроші, тобто універсальний товар ділового світу [79, 47].

Таким чином, з огляду економічної теорії, категорія «капітал» вивчається як у його натурально-речовинній формі, так і у вартісної формі засобів виробництва. З огляду бухгалтерського обліку, категорія «капітал» розглядається як авансований капітал або як засоби (цінності) підприємства, які залучені у виробництві, та підлягають обліку у господарській діяльності.

З огляду фінансового менеджменту, категорія «капітан» розглядається як фінансові ресурси, які направлені на розвиток виробничого процесу для одержання прибутку.

Слід зазначити, що загальноприйнятим є розуміння категорії «капітал» як зростаючої вартості у певних умовах виробництва. Категорія «капітал» підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною сутністю, але й різноманіттям форм, у яких він виступає (позиковий капітан, власний капітал тощо.). Як вже було сказано, досліджуючи категорію «власний капітал» необхідно розглянути категорію «власність». Власність - досить складне явище, яке вивчається декількома суспільними науками. Розглянемо категорію «власність» в економічному змісті:

належність засобів і продуктів виробництва певним особам - індивідам або колективам, у певних історичних умовах, що виражає конкретний тип відносин власності [17, с.

система об’єктивних відносин, що історично змінюються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання, що характеризуються у присвоєнні засобів виробництва й предметів споживання [136, с. 570];

відображає, з одного боку, відносини між людьми щодо присвоєння засобів виробництва, а з іншого боку - спосіб з'єднання робочої сили із засобами виробництва [12, с. 101];

відношення між людиною, групою або співтовариством людей (суб'єктом) з одного боку, і будь-якою субстанцією матеріального світу (об'єктом) з іншого боку, що полягають в постійному або тимчасовому, частковому або повному відчуженні, присвоєнні об'єкта суб'єктом [103, с. 99.].

Отже, А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. І. Палкій і Б. А. Райзберг, розглядаючи термін «власність», акцентують увагу на «відношенні між людьми ...», а інші вчені, а саме: А. Н. Азрилиян, В. Н. Шимов, В. С. Каменков, - «належність речей (засобів)...».

Отже, що власність відображає відносини між людьми відносно присвоєння різних об’єктів, тобто власність - це юридичне право суб’єкта володіти тим чи іншим об’єктом. Категорія «капітал» і «власність» об’єднується в єдину категорію «власний капітал», яка вперше з’явилася в у бухгалтерському обліку після прийняття Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 966-XIV від 16.06.1999 р. [150] та введення національних стандартів бухгалтерського обліку, які засновані на міжнародних стандартах фінансової звітності (далі - МСФЗ) [150]. Зазначимо, що категорія «власний капітал» відображається у формі № 1 «Баланс» у першому розділі пасиву балансу «Власний капітал». Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі - П(с)БО) «власний капітал» - це доля у активах підприємства, яка залишається після відрахування зобов’язань. У міжнародних стандартах фінансової звітності категорія «власний капітал» не застосовується, замість неї використовують категорію «капітал», що є часткою у активах компанії, яка залишається після відрахування всіх зобов’язань [25, с.11]. Виходячи з цього, визначення категорії «власний капітал» у П(с)БО і категорія «капітал» у МСФЗ співпадають. Для детальнішого аналізу бухгалтерської категорії «власний капітал» слід розглянути перший розділ пасиву балансу, який використовувався до реформи у звітності бухгалтерського обліку. Відображення першого розділу пасиву балансу у різних формах бухгалтерського балансу та взаємозв’язок окремих статей наведено у рис. 1.1. Відмітимо, що при переході на національні стандарти бухгалтерського обліку зміст цього розділу у балансі не змінився, а лише змінилася назва розділу «Капітал, фонди та резерви» та деякі статті цього розділу. Так, статтю «Уставний фонд» перейменували в «Уставний капітал», «Резервний фонд» - «Резервний капітал», такі статті як «Неоплачений капітал» та «Вилучений капітал» залишилися не змінними. Інші статті були згруповані або розподілені за новими статтями балансу, так, наприклад, статтю «Спеціальні фонди та цільове фінансування» було розподілено на наступні статті: «Пайовий капітал», «Інший додатковий

Рис. 1.1. Розділ «Власний капітал» у різних формах балансу підприємства

капітал», «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». Перший розділ балансу «Капітал та зобов’язання» у відповідності до МСФЗ має інші назви статей, але змістовно вони схожі зі статтями національних форм обліку. Змістовно розглянемо перший розділ пасиву балансу «Власний капітал». Зміст та структура цього розділу наведена у таблиці 1.2. В залежності від джерел формування власний капітал можна поділити на вкладений капітал та накопичений. До вкладеного капіталу відноситься статутний капітал (для господарських товариств) та пайовий капітал (для виробничих кооперативів, кредитних союзів тощо), тобто капітал внесений власниками підприємства. Без авансованого капіталу підприємство не може почати здійснення господарської діяльності.

Таблиця 1.2

Зміст першого розділу балансу «Власний капітал»

Накопичений капітал - це капітан, який можна отримати у процесі діяльності підприємства. Він включає в себе додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток (або збиток). До складу додатково вкладеного капіталу входить емісійний дохід. Інший додатковий капітал складається за рахунок дооцінки необоротних активів, безкоштовно отриманих активів та інших видів додаткового капіталу. Резервний капітал формується за рахунок прибутку підприємства. До складу нерозподіленого прибутку (збитку) входить прибуток (збиток) у звітному періоді після уплати податків на прибуток до бюджету. В основному за рахунок нерозподіленого прибутку відбуваються

зміни у розмірі першого розділу балансу «Власний капітал». В балансі є корегувальні статті балансу, що мають за мету корегування та відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління цим капіталом. До даного типу статей відносяться неоплачений капітал та вилучений капітал. Величина власного капіталу визначається шляхом відрахування корегувальних статей з загальної суми накопиченого та вкладеного капіталу.

Інформація про рух власного капіталу підприємства протягом звітного періоду відображається у формі фінансової звітності «Звіт про власний капітал» (далі - Звіт). Зміст та форма Звіту, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються у П(с)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Таким чином, у формі № 1 «Баланс» у розділі «Власний капітал» враховується майно, вкладене у статутний капітал (пайовий капітал), прибуток після виплати податків до бюджету, емісійний дохід, дооцінка активів, безплатно отримані необоротні активи та інший вкладений капітал. Необхідно відзначити, що всі статті у балансі відображаються накопиченим підсумком. Отже, відповідно до бухгалтерського аспекту «власний капітал» - це категорія, що акумулює власні джерела формування підприємства.

Для детального розгляду категорій «власний капітал» виконуємо морфологічний аналіз, який наведений у табл. 1.3. В даній таблиці розкривається кожна базова категорія власного капіталу.

Таблиця 1.3

Категорія «актив» являє собою економічні ресурси підприємства, при використанні яких підприємство очікує отримати прибуток. Активи можуть мати фізичну форму (основні засоби та ін.) або її не мати (патенти, авторські права та ін.), але обов’язково повинні бути підконтрольними підприємству. Активи враховуються в балансі підприємства.

Під категорією «майно» розуміють сукупність матеріальних (приміщення, сировина, спорудження, тощо), не матеріальних (патенти, авторські права, тощо.) і грошових цінностей, які необхідні для задоволення потреб підприємства.

Категорія «документ» дозволяє враховувати інформацію про рух власного капіталу на підприємстві, що спрощує вивчення динаміки величин власного капіталу.

Категорія «власність» акцентує економічні відносини між власниками щодо активів підприємства, тобто частки активів підприємства.

Категорія «цінність» зосереджена на предметах, які мають вартість, ціну. Вони підрозділяються на матеріальні та нематеріальні цінності.

Категорія «засоби» визначається за сукупністю коштів, кредитів, капіталів, знаряддя для здійснення господарської діяльності. Засоби діляться на кошти, основні засоби, засоби виробництва, засоби праці. Відомо, що без засобів на підприємстві неможлива господарська діяльність.

Таким чином, за допомогою морфологічного аналізу відокремлено базову категорію «власний капітал»; такі категорії як «актив», «майно», «документ», «власність» більш характеризують власний капітал як бухгалтерську категорію, тобто перший розділ у пасиві балансу «Власний капітал»; категорії «цінність», «засоби» більш відображають економічну сутність капіталу і підкреслюють юридичне право на цінності та засоби підприємства.

У науковій літературі існують різні підходи у трактуванні власного капіталу. Окремі вчені акцентують увагу на належність засобів і право ними розпоряджатися, тобто власні фінансові ресурси (І. А. Бланк) [15]. Проте у більшості випадків власний капітал розглядається в межах бухгалтерського обліку як частина в активах підприємства, що залишається після відрахування його зобов’язань (Б.С. Кругляка, Г. В. Нашкерська, С. Ф. Голов, Ф. Ф. Бутинець, Р. А. Слав’юк, та інші) [44, 74,26,20, 108].

Вважаємо, що найчіткішим і ємним трактуванням категорії «власний капітал» є його визначення як приналежність матеріальних і нематеріальних цінностей певній юридичній або фізичній особі, що надає їй право вільно розпоряджатись ними [35, с. 118]. Посилюють наведене визначення категорії «матеріальна цінність» та «цінність»:

«матеріальні цінності» - цінності у речовинній формі, у вигляді майна, товарів, предметів [102];

«цінності» - значимість товару, речей, продуктів, активів для споживача; будучи зміненою у грошовому вимірі, має назву «вартість»; річ, яка є цінною, цінна для людей [102];

Виходячи зі змісту даних категорій, розглянемо також категорії «актив балансу» та «активи» з позиції фінансового менеджменту та бухгалтерського обліку:

«актив балансу» - це частина бухгалтерського балансу підприємства, що відображає у грошовому вимірі матеріальні і нематеріальні цінності, які належать підприємству, їх склад та розміщення [102];

«актив» - це (від лат. activus - дійсний, діяльний) вартість наявного та боргового майна та цінностей, які належать підприємству [120]:

з позиції фінансового менеджменту, активи - це економічні ресурси підприємства у формі майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку [15, с.259];

з позиції бухгалтерського обліку активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у

майбутньому [17, с.11].

Таким чином, визначимо зміст категорії «власний капітал» як вартості активів підприємства, яке має юридичне право щодо їх розпорядження і використання з метою одержання прибутку. Наведене розкриття категорії особливе тим, що охоплює економічну та юридичну сутність власного капіталу у вигляді активів необоротного й оборотного капіталу; доданої вартості у формі одержання прибутку; юридичне право підприємства відносно його ознаки «власний».

В науковій літературі, в якій освітлюються проблеми капіталу підприємства, його суть розглядається як загальна вартість засобів у грошових, матеріальних й нематеріальних формах, інвестованих у формування його активів, де характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку - з позиції розгляду за джерелами фінансування, капітал визнається як можливість й сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для отримання прибутку. Таким чином економічна сутність капіталу підприємства розкривається за такими характеристиками, як: основний фактор виробництва, фінансові ресурси підприємства, які приносять дохід, основні чинники формування добробуту його власника, основна міра ринкової вартості. При цьому динаміка капіталу підприємства є основним показником рівня ефективності його господарської діяльності [10, 12, 70, 79].

Детальне дослідження категорії «власний капітал» передбачає класифікацію власного капіталу за основними його ознаками, що подані у табл.1.4.

Таблиця 1.4

Класифікація власного капіталу за основними ознаками дозволяє визначити сутність таких ознак власного капіталу як: спосіб утворення й залучення, ступінь значимості, сфера застосування й форма власного капіталу підприємства. Така класифікація сприяє поглибленню дослідження сутності власного капіталу, виявленню його індивідуальності і підвищенню ефективності управління на основі обліку особливостей виділених типів.

Ріст власного капіталу залежить від змін обсягів та структури активів і джерел його формування, тому їх управління цілеспрямоване. Зазначимо, що дані об’єкти управління власним капіталом мають функції, які розділяються відносно самих об’єктів. Ріст власного капіталу залежить від змін обсягів та структури активів й джерел його формування, тому їх управління ціле спрямоване. Чіткість визначення категорії «власний капітал» залежить від виокремлення його функцій, які розділяються відносно самих об’єктів. Однак, у науковій літературі відсутні визначенням функцій власного капіталу підприємства, тому для їх формування розглянемо ті, які відносяться до фінансів. Кількість і зміст функцій фінансів є дискусійним питанням проте науковці: Балабанов І. Т. Теплова Т. В. Стояновой О. C., Шохина О. І. [9, 19,

116, 122, 123,] виділяють функції створення фондів, розподіл фондів, контроль. Відома інша класифікація функцій, а саме: стимулююча,

регулююча, накопичення, виробнича. Основними функціями вважаються забезпечення, розподілення й контролю. Ці функціє мають також місце й для власного капіталу в розрізі його об’єктів. Так відносно активів підприємства виокремлюються наступні функції: захисна функція - можливість виплати кредитів банку або боргів перед партнерами у випадку банкротства; схоронність ділової репутації перед партнерами у випадку змін на ринку; функція фінансування - власний капітал потрібен для фінансування підприємства як на початку створення підприємства (для здійснення першочергових витрат, без яких підприємство не може почати свою діяльність), так і протягом його діяльності (для розширення своєї діяльності й своїх активів). Відносно джерел формування власним капіталом відомі наступні функції: функція формування - власний капітал є обов’язковим при формуванні підприємства (законодавчо регламентовано розмір уставного капіталу при створені підприємства); виробнича функція - для виробничого процесу необхідні засоби виробництва у вигляді активів підприємства; резервна функція (або функція накопичення) - накопичення власних коштів та активів підприємства для збільшення ринкової вартості підприємства. Наведені функції сукупно відносяться до власного капіталу підприємства й свідчать, що він є основою виробництва та забезпечує самостійну та гарантовану фінансову стійкість, є власним джерелом фінансування.

Слід зауважити, що метою управління власним капіталом є кількісний і якісний рісткапіталу, тобто збільшення обсягів об'єктів управління: активів та джерел формування. Наявні дослідження щодо економічної природи та причин зростання багатства, його нагромадження, ефективного розподілу та перерозподілу. Такі дослідження проводили У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Ж. Б. Сей, Л. Вальрас, А. Маршалл, Дж. М. Кейнс, Й. Шумпетер та інші. Розробленням теорії економічного зростання мають місце в роботах вчених Р. М. Солоу, Дж. Р. Гікс , С. Кузнєц, В. А. Левіс та деякі інші дослідники [10, 12, 38, 57, 59, 60, 71, 79, 86, 103, 104, 112, 133]. Ґрунтуючись на дослідженнях видатних вчених, й враховуючи економічний зміст «власного капіталу» та його управління з метою росту, можна визначити наступну класифікацію типів його росту, яка представлена в табл. 1.5.

Таким чином, з аналізу й сутності категорії «власний капітал», його ознак та функцій випливають основні об’єкти управління власним капіталом. А саме: активи підприємства та джерела формування власного капіталу. Враховуючи форми звітності, структуру активів і джерел формування

власного капіталу, їх взаємозв’язок, зміст та структуру об’єктів управління власним капіталом підприємства.

Активи підприємства складаються з матеріальних, фінансових і нематеріальних активів.

До необоротних активів підприємства відносяться: земля (якщо вона знаходиться у власності підприємства) або право на її використання; будинки та споруди виробничого призначення; адміністративні, житлові, дитячі, навчальні, лікувальні, оздоровчі й інші будинки; приміщення, які знаходяться на балансі підприємства; установлене й невстановлене виробниче обладнання; рухоме й нерухоме майно виробничого призначення; торгові марки, фірмові знаки, патенти, ноу-хау, інші види інтелектуальної власності, право на використання ресурсами.

До оборотних активів підприємства включають: запаси сировини, паливо й напівфабрикати, готову продукцію; касову готівку; депозити у банках; вклади, чеки, страхові поліси; вкладення у цінні папери, зобов’язання інших підприємств та організацій за поставлену продукцію, зроблені послуги; портфельні вкладення в акції інших підприємств; пакети акцій інших підприємств, які дають право контролю над ними.

Актив балансу містить інформацію про розміщення капіталу, яким може розпоряджатися підприємство і яке воно може використовувати, тобто про вкладення у конкретне майно й матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції й про залишок вільної готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття у балансі.

Джерела формування власного капіталу підприємства знаходяться у розпорядженні підприємства й призначені для виконання його фінансових зобов’язань, фінансових поточних витрат і витрат, пов’язаних з розширенням власного капіталу підприємства. Джерела формування власного капіталу поділяються на власні, позикові і залучені.

До власних джерел формування власного капіталу підприємства

відноситься: первісний капітал підприємства, який формується з внесків учасників підприємства й приймає форму статутного капіталу; чистий прибуток підприємства - це частка балансового прибутку, яка залишається в його розпорядженні після уплати податків, зборів, відрахувань та інших обов’язкових платежів у бюджет; формування амортизаційного фонду у вигляді амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих засобів і нематеріальних активів приймає грошову форму; чистий прибуток використовується для збільшення оборотних засобів підприємства, формування резервного капіталу та реінвестування у виробництво.

До залучених джерел формування власного капіталу відносяться засоби інвесторів для організації або розширення діяльності підприємства, а саме: емісія цінних паперів, тобто випуск в обіг акцій, сертифікатів, облігацій; дооцінка активів - перерахунок вартості активів підприємства, який відбувається внаслідок змін їх вартості у бік зростання з моменту придбання; безоплатно отримані необоротні активи, - все це формує додатковий капітал підприємства, до складу залучених джерел також входить цільове фінансування.

До позикових джерел формування власного капіталу підприємства відносяться довгострокові й короткострокові зобов’язання:

до довгострокових зобов’язань відносяться зобов’язання, строк погашення яких більше року, а саме: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання - це платежі, рахунки, які обумовлені фінансово - договірними відношеннями; відстрочені податкові зобов’язання - сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню; інші довгострокові зобов’язання;

до поточних зобов’язань відносяться зобов’язання, строк погашення яких не більше року, а саме: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість (за довгостроковими зобов'язаннями, за розрахунками); векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

інші поточні зобов’язання [9].

На основі викладеного вище можна зробити висновок про те, що важливим чинником, що сприяє росту власного капіталу на підприємстві, є джерела формування власного капіталу управління. Тому управління процесом росту власного капіталу необхідно розглядати як управління активами, так й управління джерелами формування власного капіталу підприємства.

1.2.