Сутність продуктивності й продуктивності праці.
Персонал підприємства повинен не тільки мати різносторонні здібності, а й використовуваній їх у процесі праці, при цьому виникає необхідність виміру результативності діяльності персоналу.
Вирішити її можна, вимірявши продуктивність праці.Продуктивність праці є складною і суперечливою економічною категорією. Будучи важливою характеристикою трудової діяльності, вона нерозривно пов'язана з застосовуваними засобами виробництва й у першу чергу із знаряддями праці.
Ефективність праці — це її результативність. Вона показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто, зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без підвищення трудозатрат. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або і менших затратах праці.
Зростання ефективності праці забезпечує підвищення реального продукту і доходу, а тому воно є дуже важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держави з соціальною орієнтацією народного господарства.
Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань, які стоять перед її народом зі створення національної економіки, можливі за умови значного підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства. Від цього залежить ступінь задоволення потреб її громадян і місце у світовому співтоваристві. Тому вже сьогодні ринкова трансформація економіки вимагає не тільки подолання кризових явищ у всіх сферах народного господарства, а й кардинальних зрушень для зростання ефективності праці.
Погіршилась трудова і виробнича дисципліна, зменшилась зацікавленість працівників у розвитку своєї майстерності, набула поширення трудова апатія. Така ситуація вимагає практичних дій у цьому напрямку на мікро- і макроекономічному рівнях.В економічній науці й господарській практиці нашої країни і за кордоном для характеристики результативності трудової діяльності людей і оцінки її рівня упродовж багатьох років використовувалася категорія «продуктивність праці», яка показує співвідношення кількості продукції, що виробляється в процесі праці, і витрат праці на її виробництво.
Однак при цьому виникають великі складності як при вимірюванні витрат праці, так і при оцінці її матеріального результату.
По-перше, має місце дискусія про те, які витрати праці треба враховувати: тільки безпосередньо зайнятих виробництвом продукції працівників (так звані витрати живої праці) чи також витрати праці зі створення засобів виробництва, що використовуються у процесі трудової діяльності (тобто витрати уречевленої праці). У першому випадку йдеться про витрати робочого часу, а в другому — про віддачу засобів виробництва. Проте обидва види витрат праці можуть мати в межах підприємства вартісну оцінку.
Теоретичне значення цієї суперечки не викликає сумнівів. Однак із практичної точки зору, є цілком очевидним, що різні задачі управління працею (і виробництвом у цілому) вимагають врахування і тієї й іншої характеристики. Справді, у короткотерміновій перспективі при вирішенні задач невеликого виробничого підрозділу єдиним об'єктом управління буде безпосередня праця його працівників. При переході до перспективного планування діяльності підприємства неможливо аналізувати тільки динаміку продуктивності живої праці, оскільки остання буде відбивати лише малу частку загальної зміни результативності діяльності працівників. Крім того, неврахування параметрів використання засобів виробництва порушить зв'язок показника продуктивності праці з фінансовими показниками діяльності підприємства.
Природно, як проміжний варіант можливе часткове врахування витрат минулої праці (при цьому передбачається, що не беруться до уваги складові витрат, які практично не змінюються). Вирішення даного питання залежить від рівня концентрації виробництва: у випадку об'єднання ряду раніше самостійних підприємств частина уречевленої праці стає живою.По-друге, у більшості публікацій ведуться суперечки про те, чи враховується в рівні продуктивності інтенсивність праці. Дана категорія відбиває напруженість трудової діяльності як з погляду «щільності» завантаження фонду робочого часу, так і з погляду швидкості виконання трудових операцій. Зазначимо відразу, що розходження між категоріями «інтенсивність» і «напруженість» полягає в тому, що перша містить у собі якісний аспект збільшення трудових зусиль за одиницю часу. Так, для виконання ряду робіт просто необхідний високий рівень інтенсивності: як завгодно довга тривалість малонапруженої праці не приведе ні до якого корисного результату. її зміна означає зміну обсягу зусиль, що працівник віддає трудовому процесу.
45.