Сутність моніторингу соціально-трудової сфери.

Специфіка досліджень полягає у використанні спеціальних соціоло­гічних і соціально-психологічних методів, що взаємно доповнюють один одного і несуть велику кількість нової інформації.

• підготовка дослідження;

• збір первинної інформації, неузагальнених зведень, що підлягають по­дальшій обробці;

• підготовка зібраної інформації до обробки та її обробка;

• аналіз обробленої інформації;

• написання за результатами дослідження звіту з висновками і рекомен­даціями.

На першому етапі дослідження складаються програма чи проект дос­лідження, установлюється вибірка (одиниця спостереження), визнача­ються методи збору інформації, проводиться пробне (пілотажне) дослі­дження. Програма дослідження містить загальний контур дослідження. У ній формулюються проблема, об'єкт і предмет дослідження, цілі, задачі і гіпотези дослідження, визначається його новизна, здійснюється опера-ціоналізація понять (коли теоретичні характеристики і поняття яких-не-будь процесів і явищ переводяться на емпіричний рівень, можуть бути виміряні), розробляється робочий план дослідження з установленням термінів, виконавців, матеріальної бази.

Для збору інформації використовують: аналіз документів, опитування, експеримент. Ось лише деякі проблеми, що вимагають дослідження в умовах ринкової системи господарювання:

• проблеми, пов'язані з умовою і змістом праці;

• матеріальне становище працівників і їхній соціальний захист;

• перспективи розвитку трудової організації в умовах різноманітності форм власності, проблеми її виживання;

• трудове поводження, фактори й умови, що на нього впливають;

• проблеми, пов'язані з задоволеністю працею, її мотивацією;

• ставлення до праці і трудова адаптація;

• трудовий конфлікт, причини, шляхи вирішення і т д.

Нині проблеми власності і приватизації стають вкрай актуальними.

• умови досягнення, підтримки і реалізації влади, панування над людь­ми, підпорядкування конкретних індивідів, груп, суб'єктів;

• спосіб, максимального багатства, найпривабливішого і легкого виду доходу, одержання перспективного прибутку, а не поточної заробітної плати;

• соціальний престиж, умови входження до класу власників, більш при­вабливий, ніж клас найманих робітників;

• фактор свободи і самостійності, реалізації підприємницької психології;

• можливість прийняття управлінських рішень;

• механізм захисту в трудових відносинах, гарантії робочого місця, контролю заробітної плати, умов праці і реалізації, її продукту і т. д.

Розуміння соціального значення власності ще не дає повної відповіді на запитання про те, чому люди поводяться певним чином у конкретних ситуаціях врегулювання відносин власності, узгодження і спорів із при­воду прав володіння і розпорядження. Існує чимало причин цього пово­дження. Спробуємо сформулювати лише деякі з них.

Насамперед, люди різняться у своїх потребах і інтересах, тому в неод­наковій мірі мають потребу у власності як засобі їхньої реалізації. Якщо одні прагнуть бути власниками будь-що-будь, то іншим власність байду­жа, вони не пов'язують з нею власне благополуччя чи взагалі не вважа­ють її необхідною в якомусь окремому випадку.

Велика кількість людей відноситься до державної власності як до най­кращого соціально-економічного устрою чи навпаки, розглядає приватну власність як природний спосіб життя і спосіб вирішення всіх проблем. Навіть серед реальних власників ми знайдемо супротивників приватизації, а серед не власників — ЇЇ «безкорисливих» прихильників.

Стосовно до власності і приватизації наглядно виявляються соціаль­но-психологічні фактори наслідування. З одного боку, природні швидкі дії через острах відстати від інших, опинитися останнім, упустити мо­мент для заняття гідної позиції в нових умовах праці і господарювання; з іншого — обережність, що випливає з прагнення не виконувати ризи­ковану роль лідера, а слідувати вже реальним прикладам благополучної реформи. При дослідженні трудової організації необхідно враховувати як різноманітність форм власності, так і відсоток власників (відсоток влас­ності в адміністрації; фахівців у сфері інженерної й економічної праці; працівників, що виконують кваліфіковані функції, робітників, підприєм­ців, іноземних осіб і компаній і т. д.), тому що це позначається на соці­альних процесах і внутрішніх взаєминах працівників у трудовій органі­зації.

Аналіз зміни форм власності дозволить вивчити, як міняється мента­літет окремих працівників, цілих соціальних груп, їхнє трудове пово­дження. Наприклад, зникають конфлікти і страйки, оскільки у свідомості людей підвищується ціна робочого часу, слабшає необхідність строгого адміністративного контролю за працею, люди починають звільнятися від утриманських відносин, чекань дотацій і т. д. Навіть робітники у випадку зміни власності починають більш критично і принципово ставитися до штату і персоналу, структури й ефективності робочих місць. Зміну тру­дового поводження можна помітити і на повсякденному рівні. Самі пра­цівники починають оцінювати приватні організації і підприємства знач­но вище, ніж державні, і судять про це за заробітною платою, якістю товарів, стилем взаємин із клієнтами, відповідальністю і переживанням працівників за авторитет підприємства.

Однак є факти, які показують, що зміна власності не впливає на мен­талітет працівника. Коли підприємство продовжує працювати «за ста­ринкою», низький рівень оплати праці, немає очікуваного сплеску трудо­вої активності працівників, позначається фактор соціальної інерції і т. д. І це теж необхідно вивчати. У нових умовах господарювання повинне вивчатися і ставлення пра­цівників до особистого, чужого, загального. Людям властива складна психологія в цьому питанні. Якщо одні сприймають чуже і загальне як особисте, то інші — особисте як чуже і загальне. Це може виявлятися у ставленні до власності на засоби виробництва в трудових організаціях і у впливі цього ставлення на трудове поводження. Не можна випустити з уваги і процес криміналізації власності, тому що ці проблеми турбують різні шари населення.

40.