Сутність економічно активного і економічно неактивного населення.
За класифікацією Міжнародної організації праці (МОП) населення старше визначеного мінімального віку, установленого для обліку економічно активного населення (в Україні — 16 років), підрозділяється на три категорії: зайняті, безробітні і поза робочою силою.
Зайняті і безробітні складають робочу силу чи населення, активне в даний період. Особи поза робочою силою включають залишкові групи, що не мають роботи, не шукають її і не готові працювати, у тому числі людей, котрі молодші працездатного віку. Ця група представляє населення, що у даний момент економічно неактивне.Економічно активне населення — це частина населення, що забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. Рівень економічної активності населення розраховується за формулою:
Уе. а. н. = de. а. н. / Чп., де Уе.а.н. — рівень економічної активності населення; йе.а.н. — частка в загальній чисельності економічно активного населення; Чн. — загальна чисельність населення.
Економічно неактивне населення — це населення, що не входить до складу економічно активного населення, включаючи особи молодшого віку, встановленого для виміру чисельності. Чисельність економічно неактивного населення визначається стосовно обстежуваного періоду і включає такі категорії:
а) учні і студенти, слухачі і курсанти, що відвідують денні навчальні заклади (включаючи денні аспірантури і докторантури);
б) особи, що одержують пенсії по старості і на пільгових умовах, а також одержують пенсію у випадку втрати годувальника при досягненні ними пенсійного віку;
в) особи, що одержують пенсії по інвалідності (І, II, III групи);
г) особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами і т. ін.;
д) особи, що зневірились знайти роботу, тобто ті, що припинили по шук роботи, вичерпавши всі можливості ЇЇ одержання, але які можуть і готові працювати;
ж) інші особи, у яких немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.
Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15—70 років, які виконують роботи за винагороду за найманням на умовах повного або неповного робочого дня, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі.
Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали впродовж тижня не менше чотирьох годин (в особистому підсобному господарстві — не менше ЗО годин), незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.Безробітні, за визначенням МОП, — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.
За українським законодавством безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Отже, офіційна система обліку безробіття в Україні занижує реальні показники, оскільки більша частина безробітних такими не вважаються, тому що вони з різних причин не реєструються в службі зайнятості.
6.