>>

Праця як сфера життєдіяльності та форма взаємовідносин людей у процесі виробництва.

Праця - це доцільна діяльність людей, спрямована на створення мате­ріальних і культурних цінностей. Праця — основа і неодмінна умова жит­ії діяльності людей. Впливаючи на навколишнє середовище, змінюючи і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але й створюють умови для розвитку та прогресу суспільства.

Праця і робота — поняття не рівноцінні, не тотожні. Праця — явище суспільне, вона притаманна тільки людині. Як неможливе життя людини поза суспільством, так не може бути праці без людини і поза суспіль­ством. Робота — поняття фізичне, вона може виконуватися і людиною, і твариною, і машиною. Праця виміряється робочим часом, робота — кі­лограмами.

Обов'язкові елементи праці — робоча сила і засоби виробництва.

Робоча сила — це сукупність фізичних і духовних здібностей люди­ни, що використовуються нею в процесі праці. Робоча сила — основна продуктивна сила суспільства. Засоби виробництва складаються з пред­метів праці і засобів праці. Предмети праці — це продукти природи, що у процесі праці піддаються тим чи іншим змінам і перетворюються в споживчу вартість. Якщо предмети праці утворюють матеріальну основу продукту, то вони називаються основними матеріалами, а якщо сприя­нні» самому процесу праці чи додають до основного матеріалу нові влас­тивості, то — допоміжними матеріалами. До предметів праці в широкому змісті відноситься все те, що вишукується, добувається, обробляється, формується, тобто матеріальні ресурси, наукові знання і т. д.

Засоби праці — це знаряддя виробництва, при допомозі яких людина впливає на предмети праці і видозмінює їх. До засобів праці відносяться знаряддя праці і робоче місце. На ефективність праці впливає сукуп­ність властивостей і параметрів засобів праці, належним чином присто­сованих до людини чи колективу як суб'єкта праці. У випадку невідпо бідності психофізіологічних характеристик людини і параметрів засобів праці порушується безпечний режим роботи, підвищується стомлюва­ність працівника і т.

д. Параметри знарядь праці залежать від досягнень науково-технічного прогресу, фінансових можливостей підприємства з придбання новинок, а також його інвестиційної активності.

Процес праці — явище складне і багатоаспектне. Основними формами його прояву виступають витрати людської енергії, взаємодія працівника з засобами виробництва (предметами і засобами праці) і виробнича вза­ємодія працівників один з одним як по горизонталі (відносини співучасті в єдиному трудовому процесі), так і по вертикалі (відносини між керів­ником і підлеглим). Роль праці в розвитку людини і суспільства виявля­ється в тім, що в процесі праці не тільки створюються матеріальні і духовні цінності, призначені для задоволення потреб людей, а й розвива­ються самі працівники, що здобувають навички, розкривають свої здібності, поповнюють і збагачують знання. Творчий характер праці знаходить своє вираження в появі нових ідей, прогресивних технологій, у більш доскона­лих і високопродуктивних знаряддях праці, нових видах продукції, мате­ріалах, енергії, які, у свою чергу, ведуть до розвитку потреб.

Таким чином, у процесі трудової діяльності не тільки виробляються товари, послуги, створюються культурні цінності і т. д., але з'являються нові потреби з вимогами їх подальшого задоволення (рис. 3.1). Соціоло­гічний аспект дослідження полягає в розгляді праці як системи суспіль­них відносин, у визначенні її впливу на суспільство.

За всіх часів праця була і залишається найважливішим виробничим фактором, видом діяльності людини.

Діяльність — це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) актив­ність людини, регульована усвідомленою ціллю.

Трудова діяльність є провідною, головною діяльністю людини. Так як впродовж життя в кожен момент людина може знаходитись в одному з двох станів — діяльності чи бездіяльності, то діяльність виступає як активний процес, а бездіяльність — як пасивний.

Переважна частина діяльності людей здійснюється усвідомлено, на основі внутрішньо аргументованих спонукань.

Звідси усвідомлену части­ну діяльності підрозділяють на трудову і нетрудову. Основними крите­ріями, що відрізняють трудову від нетрудової діяльності, виступають:

• зв'язок із творенням благ, тобто створення і нарощування матеріаль­них, духовних, побутових благ. Діяльність, не пов'язана з творенням, не є працею. Наприклад, прогулянки, подорожі, ігри як форма відпо­чинку, приймання їжі, лікувальних процедур. Така діяльність пов'яза­на зі споживанням благ для відновлення працездатності, розвитку, відтворення життєдіяльності;

• цілеспрямованість діяльності. Безцільна діяльність відношення до праці не має, тому що це марна трата людської енергії, що не дає позитивних результатів;

• ле/.ітимність діяльності. До праці відноситься тільки незаборонена ді­яльність, а заборонена, злочинна діяльність працею бути не може, то­му що спрямована на незаконне присвоєння результатів чужої праці і переслідується законом;

• затребуваиість діяльності. Якщо людина затратила час і зусилля на виготовлення виробу, що виявився нікому не потрібним, то таку діяль­ність не можна вважати працею.

Таким чином, праця з економічної точки зору — це процес свідомої, доцільної діяльності людей, за допомогою якої вони видозмінюють речо­вину і сили природи, пристосовуючи їх для задоволення своїх потреб.

Цілями трудової діяльності може бути виробництво споживчих това­рів і послуг чи засобів, необхідних для їхнього виробництва. Цілями можуть бути виробництво енергії, засобів інформації, ідеологічних про­дуктів, а також дії управлінських і організаційних технологій. При цьому неважливо, чи потрібний вироблений продукт людині для задоволення її иласних потреб. Цілі трудової діяльності задаються людині суспільством, тому за своєю природою вона є суспільною; потреби суспільства її фор­мують, визначають, спрямовують і регулюють.

У процесі праці на людину впливає велике число зовнішніх виробни­чих і позавиробничих факторів, що діють на ЇЇ працездатність і здоров'я. Сукупність цих факторів називають умовами праці.

Під умовами праці розуміється сукупність елементів виробничого сере­ довища, що впливають на функціональний стан людини, її працездатність, здоров'я, усі сторони її розвитку, і насамперед на ставлення до праці та її ефективність. Умови праці формуються в процесі виробництва і визнача­ ються типом і рівнем техніки, технології й організації виробництва. -і

Розрізняють соціальио-екопомічні і виробничі умови праці. ,|

Соціально-економічні умови праці включають усе те, що впливає на] рівень підготовки працівника до участі в праці, на відновлення робочої сили (рівень утворення і можливість його одержання, можливість повно­цінного відпочинку, умови побуту і т. д.). Виробничі умови праці — це всі елементи виробничого середовища, що впливають на працівника в про­цесі праці, на його здоров'я і працездатність, на ставлення до роботи.

Суб'єктом праці може бути окремий працівник чи колектив. Оскільки засоби праці і предмети праці створює людина, вона є основним компо­нентом праці як системи.

| >>
Источник: Шпаргалки.com. Відповіді на екзамен Економіка праці та соціально-трудові відносини (ЕП та СТВ). 2016

Еще по теме Праця як сфера життєдіяльності та форма взаємовідносин людей у процесі виробництва.: