Колективний договір і його призначення.
Система колективно-договірного регулювання в Україні включає національний, галузевий, регіональний рівні та рівень підприємств.
На національному рівні укладаються генеральні угоди, предметом яких є такі питання:
-• диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництва, робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від тяжкості праці, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;
• єдині для всієї території України мінімальні тарифні ставки компенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються за видами і категоріями умов праці;
• єдині тарифні умови оплати праці працівників і службовців за загальними професіями і посадами;
• максимальна тривалість робочого тижня;
• мінімальна тривалість оплачуваної відпустки;
• зобов'язання сторін з питань зайнятості;
• соціальний захист найбільш вразливих верств населення;
• зобов'язання відносно поетапного підвищення соціальних гарантій;
• реалізація державних соціально-економічних програм;
• охорона праці та довкілля;
• задоволення духовних потреб населення;
• взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угод.
Предметом галузевої та регіональної угоди можуть бути:
• єдині для підприємств відповідної галузі, території тарифна сітка робітників і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, спеціалістів і службовців або єдина галузева і територіальна тарифна сітка для всіх категорій працівників;
• єдині для різних категорій працівників мінімальні розміри доплат і надбавок, які враховують специфіку умов праці окремих професійних груп певних галузей, територій;
• вимоги до організації та нормування праці;
• зобов'язання сторін з питань зайнятості;
• вимоги до умов і охорони праці;
• система контролю за виконанням угод;
• порядок і терміни укладання колективних угод;
• відповідальність сторін за невиконання угод.
Предметом колективного договору на рівні підприємства можуть бути взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
• зміни в організації виробництва та праці;
• регулювання зайнятості;
• режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;
• умови й охорона праці;
• форми та системи оплати праці;
• розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і посадами працівників;
• види й розмір доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, умов їхнього надання;
• умови оплати праці за понадурочну роботу; за годину простою не з вини робітника і т.
п.;• житлово-побутове, культурне, медичне обслуговування, організація оздоровлення та відпочинку працівників;
• взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угод.
Предметом генеральної, галузевої, регіональної угоди, колективного договору можуть бути також інші питання оплати праці, соціальних гарантій, пільг окремим категоріям працівників.
Потрібно звернути увагу, що тарифні угоди на національному рівні мають переважно соціальний, аніж економічний характер. Колективний договір на рівні підприємства більш насичений економічним змістом.
Рівність можливостей у соціально-трудових відносинах забезпечується, насамперед, системою законодавства.
21.