Класифікація видів зайнятості.
За класифікацією МОП, громадян, які старші визначеного мінімального віку, встановленого для обліку економічно активного населення, поділяють на три взаємовиключні категорії: зайняті, безробітні і поза робочою силою.
Перші дві категорії — зайняті і безробітні — складають робочу силу, чи активне населення, що утворює пропозицію робочої сили в даний момент. Третя категорія — особи поза робочою силою — включає залишкові групи осіб, які не мають роботи, не шукають її і не готові працювати, у тому числі особи молодші за працездатний вік, тобто ця категорія представляє населення, яке в даний момент економічно не активне.У залежності від кількісних і якісних характеристик розрізняють зайнятість повну, продуктивну (ефективну), вільно обрану, неповну, приховану, сезонну, маятникову, періодичну й ін.
Повна зайнятість — це стан найбільшого охоплення працездатного населення суспільно корисною діяльністю. Вона характеризує такий стан, при якому забезпечені роботою всі зацікавлені в ній і бажаючі працювати, що відповідає наявності збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили.
Продуктивна (ефективна) зайнятість характеризується з двох позицій. По-перше, зайнятість повинна приносити трудящим доход, що забезпечує гідні умови життя. Звідси випливає прямий зв'язок політики зайнятості з політикою доходів, антиінфляційними діями і т. п. По-друге, продуктивна зайнятість протиставляється зайнятості формальній. Окремий варіант останньої утримання зайвих працівників чи створення формальних робочих місць, щоб уникнути безробіття.
Вільно обрана зайнятість припускає, що право розпоряджатися власною здатністю до праці належить винятково власнику робочої сили, тобто самому працівнику. Цей принцип гарантує право кожного працівника на вибір між зайнятістю і незайнятістю, забороняючи будь-яке адміністративне залучення до праці.
Отже, повна зайнятість відбиває кількісну, а продуктивна — якісну збалансованість між потребою населення в роботі і робочими місцями, при цьому створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу суспільства.
Неповна зайнятість — це ситуація, за якої суспільно корисною працею зайнята лише деяка частина економічно активного населення.
Прихована зайнятість населення характеризується тим, що певна частина людей з числа тих, які перебувають у тривалій відпустці без збереження заробітної плати, безробітних, пенсіонерів займаються торгівлею, наданням різних послуг населенню (ремонтні, будівельні роботи і т. д.) поза межами офіційного обліку як зайнятих.
Сезонна зайнятість — це періодичне (як правило, у визначені сезони) залучення працездатного населення до суспільно корисної діяльності з урахуванням природо-кліматичних особливостей.
Маятникова зайнятість — це особливий вид зайнятості, що має постійний характер і водночас пов'язаний з періодичними переміщеннями під час трудової діяльності.
Періодична зайнятість — це вид зайнятості, що припускає чергування періодів трудової діяльності з рівномірними періодами відпочинку (вах-пі в нафтовій і газовій галузях).
Для виміру рівня зайнятості в економічній статистиці служить частка безробітних:
тт ґ ,. п/ Кількість безробітних .„„„,
Частка безробітних у % = —-------- :-------------- :---- с---------------------- lUU/o.
Кількість самодіяльного населення
Не можна з науковою точністю довести, при якій частці безробітних існує повна зайнятість.
Якщо повна зайнятість припускає наявність 1—3% безробітних, то при наявності безробітних понад 3% це вже буде неповна зайнятість, якщо безробітних менше 3% — надзайнятість.
28.