Безробіття і його види, принципи виникнення.

Загальною основою і передумовою утворення резервної армії праці є відокремлення безпосередніх виробників від засобів виробництва і відно­син наймання робочої сили, що передбачає існування товарно-грошових відносин.

Це загальні основи існування резервної армії праці. Безпосередніми при­чинами безробіття економісти різних напрямків вважають різні фактори.

Мальтузіанці (Т. Мальтус) вбачають причину безробіття в надто швидкому зростанні чисельності населення, яке випереджає збільшення кількості засобів існування. Широко поширена сьогодні технологічна к-орія безробіття перекладає провину за відносне перенаселення на тех­нічний прогрес. Кожне технічне нововведення виштовхує робітників із ииробництва.

У кейнсіанців безробіття обумовлене недоліком ефективного (сукуп­ного) попиту на товари і фактори виробництва.

На думку монетариста Ф. Хаєка безробіття породжується «відхилен­ням рівноважних цін і заробітків від стабільного ринку і стабільних цін». Через це відхилення виникає економічно необгрунтоване розміщення трудових ресурсів, що веде до дисбалансу попиту та пропозиції праці.

Марксистська теорія виходить з того, що причиною відносного перена­селення є зростання органічної будови капіталу в процесі його нагрома­дження, унаслідок чого відносно скорочується попит капіталу на робочу силу.

Немає сумніву, що всі ці теорії зайнятості і безробіття правильно трактують з різних позицій причинну обумовленість відносного перена­селення. Виходячи з їхньої інтеграційної парадигми (приклад, зразок із грецької) економічної теорії, утворення безробіття обумовлене недоліком сукупного ринкового попиту на товари і фактори виробництва, з ураху-ианням процесу нагромадження капіталу. Таке визначення причини від­носного перенаселення вбирає в себе досягнення економічних теорій різ­них напрямків. Роль технічного прогресу враховується в збільшенні ор­ганічної будови капіталу. Теорії Ф. Хайєка і Т. Мальтуса ввійшли в зазначене визначення через зміну сукупного попиту.

Форми відносного перенаселення, за Марксом, — це плинна, прихова­на і застійна. Плинне перенаселення утворюють безробітні, котрі з'явля­ються в процесі внутрішньогалузевого і міжгалузевого переміщення ро­бочої сили. Прихованим перенаселенням охоплені дрібні виробники: се­ляни, ремісники і торговці. їхній безробітний стан приховано частковою зайнятістю у власному господарстві. Застійне перенаселення утворюють украй нерегулярно зайняті працівники, що перебиваються випадковими заробітками.

Проблеми зайнятості, безробіття і доходів є визначальними у сфері соціально-трудових відносин.

Основна проблема ринку праці України - скорочення попиту па пра­цю — частіше призводить до прихованого безробіття в офіційному секто­рі ринку праці, зайнятості в неформальному та нетоварному секторах, посилення зовнішньої трудової міграції, ніж до відкритого безробіття, зареєстрованого державними службами з питань працевлаштування.

У зв'язку зі змінами в галузевій структурі зайнятості загострилися регіональні проблеми зайнятості. Цікава диференціація регіонів країни за складом безробітних. Спочатку основну масу безробітних в Україні скла­дали жінки, особи з вищою і середньою спеціальною освітою, працівники передпенсійного віку. Але в міру зростання безробіття збільшується се­ред безробітних частка чоловіків, молоді, осіб з низьким рівнем освіти.

Таким чином, за складом безробітних можна оцінити міру загострення безробіття в регіоні: там, де переважають жінки, люди похилого віку і осо­би з високим рівнем освіти, безробіття знаходиться на початкових стадіях, рівень безробіття невисокий, але зростає воно швидко. У тих регіонах, де серед безробітних висока частка чоловіків, молоді й осіб з низьким рівнем освіти, проблеми безробіття дуже гострі, рівень його високий, але зростає воно, як правило, повільніше, ніж у середньому по країні.

Важливим для України є також питання сільського безробіття. На початку економічних перетворень сільська місцевість вважалася дуже трудодефіцитною, здатною забезпечити роботою значну кількість безро­бітних міських жителів. Ці прогнози не виправдалися. Падіння рівня споживання й експорту сільськогосподарської продукції вкрай загостри­ли проблеми її збуту, і в результаті за рівнем доходів і можливістю продуктивної зайнятості сільські жителі опинилися ще в складнішому становищі, ніж городяни. Величезна напруга на сільському ринку праці, оскільки вільних робочих місць тут практично немає. Найвищий рівень сільського безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом населення.

Приховане безробіття. В останні роки однією з найважливіших проб­лем зайнятості в Україні стало приховане безробіття. Основна причина цього явища — спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайня­тості. Кількісно приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними в зв'язку із спадом виробництва або структурни­ми змінами в ньому, але продовжують формально вважатися зайнятими, і які або при покращанні економічної кон'юнктури будуть (готові) пра­цювати ефективно, або повинні бути вивільнені. Економічна можливість значного поширення прихованого безробіття спричинена неконтрольова-ним падінням реальної заробітної плати працівників.

Приховане безробіття існує в таких формах:

• надлишкова чисельність працівників, які одержують повну заробітну плату. Фактично ці люди не почувають себе безробітними, але від звільнення їх робота підприємства не погіршиться, а утримання їх є важким тягарем для економіки підприємства, веде до подорожчання продукції, у кінцевому підсумку до розкручування інфляційної спіралі;

• утримання на підприємстві осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу, отримують відповідну неповну зарплату, бажають працювати повний час, але через скорочення виробництва не мають такої можливості.

• оформлення певній частині працівників відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. Ця форма прихованого безробіття найчастіше спричиняє вторинну зайнятість працівників, ос­кільки вони на невизначений час залишаються з мінімальною або і без заробітної плати;

• наявність цілоденних і внутрішньозмінних простоїв з організаційно-технічних причин (порушення договірних зв'язків, відсутність елек­троенергії тощо).

Слід зазначити, що з розвитком ринкових відносин, посиленням жорсткості фінансово-кредитної політики держави, розгортанням конку­ренції приховане безробіття буде скорочуватися, і цей процес уже почав­ся. Завдання полягає в тому, щоб воно скорочувалося на користь ефек­тивної зайнятості працівників, а не було лише перетворенням прихова­ного безробіття у відкрите.

Безробіттям називається соціально-економічне явище в суспільстві, коли частина активного працездатного населення не може знайти роботу, яку воно здатне виконувати.

Безробітні, у визначенні МОП, — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи впродовж наступних двох тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленнями служ­би зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

В Україні, згідно з законодавчими актами, безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.

Кількість безробітних — це абсолютний показник безробіття, що вка­зує на його розміри. Відношення кількості безробітних (Б) до кількості економічно активного населення (Еа) — це відносний показник безробіт­тя, що показує його поширеність і називається рівнем безробіття (Рб):

Рб = (Б: Еа) 100%.

У вивченні явища і проблем безробіття велика увага приділяється аналізу його видів. Критеріями вирізнення видів безробіття є причини його виникнення та тривалість, а основними видами безробіття вважа­ються структурне, фрикційне і циклічне безробіття.

Ми знаємо, що попит на працю є похідним від попиту на товари та послуги, які створюються цією працею. Оскільки з часом структура спо­живчого попиту змінюється, відповідно змінюється і попит на працівни­ків. Певні професії і навіть види робіт застарівають і не знаходять попи­ту на ринку праці. Представники цих професій часто поповнюють лави безробітних. Це відбувається тому, що люди, як правило, повільніше, ніж робочі місця, реагують на технологічні зміни (хоча б тому, що оновлення робочих місць відбувається швидко, а для підготовки спеціаліста потріб­но декілька років). У результаті структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. Безробіття, що виникає внаслідок такої невідповіднос­ті, називається структурним. До цього виду належить також безробіття, пов'язане з територіальною відірваністю робочого місця і працівника, що міг би на ньому працювати. Структурне безробіття є неминучим, як неминучі зміни в економіці. Шляхи вирішення проблем структурного безробіття полягають у розвитку системи перепідготовки працівників, в орієнтації професійної підготовки на майбутні потреби ринку праці, у сприянні професійній та територіальній мобільності робочої сили. Таким чином, від ефективності вирішення зазначених проблем залежатимуть терміни перебування працівників у стані структурного безробіття, але сам цей вид безробіття присутній у динамічній економіці завжди.

Одним із принципів соціально орієнтованої ринкової економіки є сво­бода вибору працівниками виду діяльності й місця роботи. У кожний певний момент частина працівників знаходяться в стані зміни роботи: вони добровільно міняють роботу на таку, яка краще їм підходить, або вперше обирають роботу, зважуючи це важливе рішення, або підшуку­ють роботу в зв'язку з закінченням терміну контракту на попередній роботі тощо. Частина з них працевлаштовується, у цей час інші тимчасо­во залишають роботу, але в цілому цей вид безробіття залишається і називається фрикційним. Ініціатива звільнення в цьому випадку іде від працівників. Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мі­рою бажаним, оскільки більшість працівників шукають і знаходять вище оплачувану і продуктивнішу роботу, що підвищує їхній добробут і збіль­шує користь для суспільства.

Рівень структурного і фрикційного безробіття разом, за визнанням більшості економістів, складає природний рівень безробіття. Фрикційне безробіття є результатом динамічності ринку праці, структура, зумовлена причинами територіальної або професійної невідповідності попиту та пропозиції на ринку праці. Таким чином, природний рівень безробіття — це той мінімальний рівень безробіття у цьому суспільстві, який неможі пін) зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. Цей рівень постійно зростає в розвинутих країнах, оскільки загальний високий рі-мі'ііь життя дає працівникам більше економічної свободи, включаючи і можливість довше перенавчатися або частіше міняти роботу. На сьогодні природне безробіття коливається в різних країнах від 3 до 7%.

В умовах економічної нестабільності, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, виробництво згортається, похідний від сукупного попит на працю різко скорочується, а пропозиція праці значно збільшу-і і ься в результаті падіння рівня життя населення. За таких умов швидко іростає безробіття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для мсіх бажаючих працювати. Цей вид безробіття називається кон'юнктур­ним, або циклічним, оскільки він викликаний зміною економічної кон'юнктури, кризовою фазою економічного циклу. Циклічне безробіття викликане фактичною відсутністю вільних робочих місць при значній кількості безробітних. У періоди економічних криз рівень циклічного безробіття нерідко перевищує 10%, що перетворює його на найстрашні­шу соціально-економічну проблему, яка може спричинити непередбачу-нлні соціально-політичні зміни.

Розрізняють постійне (тривале) і тимчасове безробіття. Офіційно вста­новленого поділу між ними немає. Але, судячи з літератури і сформованої практики в США, перебування в стані безробіття протягом 15-ти і більше тижнів можна вважати тривалим. Це найбільш небезпечна форма віднос­ного перенаселення, яка може спричинити негативні наслідки (соціальну напруженість, дискваліфікацію і психічні розлади безробітного). Тому у всіх країнах уряд, державні служби зайнятості в першу чергу забезпечу­ють роботою таких безробітних, прагнуть усіляко скоротити їхню чисель­ність, якщо не можна взагалі запобігти цій формі безробіття.

Аби уникнути масового безробіття і запобігти великому скороченню зайнятості, необхідно застосовувати засоби як довготермінового, так і кон'юнктурного (короткотермінового) характеру.

До довготермінових відносяться:

1. Застосування гнучкої системи поєднання професійної підготовки і перепідготовки з зайнятістю. Тут мається на увазі гнучкість двояка.

По-перше, коли підприємства скорочують виробництво й утворюється великий надлишок робочої сили, необхідно більше робітників та службов­ців направити на перепідготовку і підвищення кваліфікації. Навпаки, ко­ли виробництво високими темпами розширюється, треба більше праців­ників зі сфери профнавчання направити на заводи і фабрики. По-друге, гнучка система освіти дозволяє швидше підготувати кадри робітників і фахівців з нових дефіцитних професій і спеціальностей. У Швеції, на­приклад, основна частина витрат у програмі зайнятості йде на профнавчання (69%) і тільки 3\% — на допомогу по безробіттю. А от у США на засоби по зайнятості витрачаються відповідно 36 і 64%, у Франції — 26 і 74%;

2. Активна інвестиційна політика зі створення додаткових, нових ро­бочих місць, а також збереження і підтримку економічно доцільних ро­бочих місць, розвитку тимчасової зайнятості;

3. Збільшення розмірів пенсій по старості й інвалідності, щоб їх вис­тачало пенсіонерам на нормальне людське життя. Тоді відпав би мотив їхньої вторинної зайнятості;

4. Широке застосування різних форм вторинної зайнятості: альтерна­тивного робочого тижня і т. ін.;

5. Сприяння міграції працездатного населення на роботу за межі ре­гіону.

Серед мір кон'юнктурного (короткотермінового) характеру пом'як­шення безробіття слід зазначити такі:

1. Розвиток додаткової зайнятості, індивідуальної трудової діяльності із надання послуг (ремонт квартир, будівництво гаражів, дач, льохів, ремонт побутової радіотехніки й ін.);

2. Заохочення створення підприємств малого бізнесу;

3. Розвиток приміського фермерства;

4. Дострокове (на 1,5—2 роки) відправлення робітників та службовців на пенсію по старості й ін.;

Головне — зменшити розміри відкритого і тривалого безробіття, посла­бити його тяготи шляхом перетворення в часткову зайнятість. Це дозво­лить пом'якшити соціальну напруженість, запобігти соціальним вибухам.

Політика на ринках праці з поліпшення зайнятості і зниження безро­біття представлена на рис. 8.1.