48.Методи оцінки вартості бізнесу, що базуються на порівняльному підході.

Порівняльний (ринковий) підхід заснований на тому, що аналогічніпідприємства повинні продаватися за подібними цінами. Також, як і під часоцінки елементів майна, основною проблемою застосування цього методу в процесіоцінки вартості бізнесу є якісний вибір повної та достовірної інформації прооб'єкти порівняння, що в сучасних вітчизняних умовах господарювання далеконе завжди можливо.

Порівняльний (ринковий) підхід ґрунтується на використанні трьох

основних методів:

1. Метод ринку капіталу (компанії-аналога) заснований на використанні

ринкових цін акцій аналогічних підприємств, які котируються на фондовомуринку і є базою для внесення коректувань у вартість акції об'єкта оцінки.Сферою застосування даного методу в чистому вигляді є оцінка неконтрольнихпакетів акцій.

2. Метод угод (продажів) дозволяє оцінити вартість підприємства вцілому або вартість контрольного пакета його акцій. Суть даного методу зводиться

до того, що вартість об'єкта оцінки являє собою скоректовану продажну ціну

аналогічного підприємства за умов їхньої порівнянності.

3. Метод галузевих коефіцієнтів називають також методом галузевихспіввідношень або правилом «золотого перетину». Використання даного методуможливе за умов наявності стабільних галузевих співвідношень між ціною тапевними фінансовими показниками. Метод забезпечує лише орієнтовнийрезультатному що галузеві коефіцієнти уніфікують об'єкт оцінки. До інтервальних мультиплікаторів належать співвідношення:

• ціна/прибуток (як показник прибутку може виступати прибуток до оподаткування (якщо об'єкти порівняння - дрібні підприємства, що використовують різні системи оподаткування) або чистий прибуток (якщо об'єкти порівняння - великі за розміром і масштабом діяльності підприємства);

• ціна/грошовий потік (забезпечує більш достовірні результати під час оцінки підприємств, в активах яких переважає нерухомість, збиткових підприємств або таких об'єктів, що мають відносно низький доход у порівнянні з амортизацією, що нараховується на необоротні активи);

• ціна/ дивідендні виплати (як знаменник можуть використовуватися фактичні дивідендні виплати або потенційні (типові дивідендні виплати для аналогічних підприємств). Розрахунки за даним мультиплікатором доцільні,

якщо дивіденди виплачуються стабільно або можливість їх виплачувати достатньо обґрунтована);

• ціна/виручка від реалізації (сферою його застосування є оцінка підприємств сфери послуг або перевірка об'єктивності результатів, отриманих за допомогою інших способів.

Моментними мультиплікаторами вважаються співвідношення:

• ціна/балансова вартість активів (сфера застосування - оцінка холдинговихкомпаній, необхідність швидко реалізувати великий пакет акцій);

• ціна/ чиста вартість активів (сфера застосування - оцінка підприємств, щомають значні вкладення у власність (нерухомість, цінні папери, обладнання), абоосновною діяльністю яких є збереження, купівля та продаж такої власності)