39.Особливості оцінки окремих видів нематеріальних активів підприємства
У процесі оцінки нематеріальних активів використовують загальноприйняті підходи: доходний, витратний і порівняльний. Вибір того чи іншого підходу до оцінки суттєво залежить від виду та характеру нематеріального активу, стабільності та природи доходу, що генерується з його допомогою, можливості його комерційного використання.
Метод надлишкового прибутку застосовується для оцінки гудвілу і передбачає виконання операцій у такій послідовності:
1) визначення ринкової вартості всіх активів (або власного капіталу) підприємства.
2) розрахунок скоректованого на нетипові доходи та витрати фактичного чистого прибутку, що отримується за рахунок сумарних історичних інвестиційних витрат на придбання (створення) всіх активів (або використання власного капіталу)
3) визначення середньо ринкової доходності на активи або власний капітал.
4) розрахунок нормалізованого (очікуваного) прибутку підприємства за умов середньо ринкової доходності активів (власного капіталу).
5) розрахунок надлишкового прибутку як різниці скоректованого фактичного та нормалізованого прибутку.
6) розрахунок вартості гудволу (Г) за формулою:
Г =( П – Рср * А ) / Кк
Де П – скоректований фактичний чистий прибуток підприємства
Рср – середньо ринкова доходність на активи або власний капітал
А – ринкова вартість активів (власного капіталу
Кк – коефіцієнт капіталізації
1.4. метод виграшу в собівартості знаходить широке застосування в сфері оцінки ноу-хау, але не застосовується у випадку оцінки нових видів продукції . економічний ефект за рахунок зниження сукупних витрат завдяки використання нематеріального активу розраховують за формулою: Д = К (Взм б/вик – Взм) + ΔВпост, потім ефект дисконтується.
1.5. метод переваги в обсязі реалізації дисконтується ефект Д = Ц * (К – К б/вик)
Методи другого підходу синтетичного виділення економічного ефекту використовуються для оцінки вартості патентів і ліцензій і ґрунтуються на загальному вихідному припущенні про те, що було б, якби оцінюваний нематеріальний актив не належав його сьогоднішньому власнику, який за таких умов був бі зобов’язаний здійснювати регулярні ліцензійні платежі на користь іншої особи – власника прав.
Однак, насправді такі платежі не здійснюються, оскільки права належать сучасному власнику нематеріального активу, і він звільнений від цього обов’язку. Економія, що утворюється в результаті такого звільнення, є додатковим прибутком, який генерується нематеріальним активом. А вартість об’єкта оцінки в даному випадку визначається як поточна вартість потоків додаткових прибутків за винятком усіх витрат, пов’язаних із забезпеченням патенту або ліцензії, протягом економічного строку служби патенту або ліцензії.2.1. метод „звільнення від роялті” передбачає розрахунок ліцензійних платежів на основі річних обсягів продажів. Розмір цих платежів (роялті) розраховується у відповідності зі сформованою практикою ліцензійних угодж і являє собою процент винагороди за надання права використання об’єкта інтелектуальної власності. Сума періодичного платежу у вигляді роялті визначається шляхом множення річної виручки від реалізації продукції, що випускається з застосуванням нематеріального активу (за винятком ПДВ і акцизів), на середньостатистичну ставку роялті.