Властивості темпераменту, виділені школою Теплова-Нєбиліцина.
В.Д. Небиліцин пропонував виділяти три провідні компоненти темпераменту: перше характеризує загальну психічну активність індивіда (ефективність освоєння і перетворення зовнішньої дійсності, самовираження), друге -- його моторику (руховий і речедвігательний апарат - їх динамічні якості швидкість, сила, різкість, ритм, амплітуда і ін), а третє -- емоційність (особливості виникнення, протікання і припинення різноманітних почуттів, афектів і настроїв.
Властивості: лабільність, динамічність.
Б. Теплов вважав, що змішувати тип поведінки і тип як комплекс властивостей нервової системи (комплекс типологічних особливостей прояву цих властивостей) не слід. Тип є інтегральною характеристикою, що відображає комплекс (поєднання) декількох властивостей, тому вказувати "сильний тип нервової системи", "слабкий тип нервової системи", "інертний тип" тощо науково некоректно.
Тому одним із фундаментальних положень методології Теплова - Небилицина е вимога вивчення властивостей нервової системи, а не типів вищої нервової діяльності. На думку В. Небилицина, орієнтація тільки на чотири типи ВНД (поширена і досі) гальмує розвиток диференціальної психології та психофізіології. Було виявлено такі поєднання типологічних особливостей (сильний, неврівноважений з переважанням гальмування над збудженням; слабкий з переважанням гальмування тощо), які не могли бути зараховані до жодної з варіацій павловської класифікації типів. Ускладнило проблему постулювання нових властивостей нервової системи: лабільності, динамічності, сконцентрованості. Б. Теплов уважав, що більший науковий сенс має виявлення типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи, ніж визначення типів. Він припускав, що жодна обґрунтована класифікація типів неможлива без детального вивчення питань, що стосуються базису цієї класифікації, - властивостей нервової системи.
В. Небилицин наголошував, що центральною проблемою вчення про типи є не застосування готової типологічної схеми для дослідження питань прикладного характеру, а попереднє детальне вивчення природи і змісту основних властивостей нервової системи, визначення їх структури і характеру відносин (їх сполучуваності) і лише як наслідок цього - постановка питань про можливі типові комбінації властивостей нервової системи і можливу класифікацію її типів. Однак це завдання не було розв'язане.
В. Небилицин і В. Русалов виокремили підструкту-ри темпераменту: загальну активність і емоційність. Загальна активність належить, за В. Русаловим, до висо-коорганізованішої структури - інтелекту, а емоційність - до характеру.
У лабораторії Теплова відмовилися від вивчення павловських типів ВНД як теоретично, так і Методично (умовно-рефлекторні методики вивчення властивостей нервової системи були замінені на методики, пов'язані з реакціями людини на різні стимули). Останніми роками роблять спроби відродити вивчення типів темпераменту, пов'язавши їх з павловськими специфічно людськими типами (за переважанням першої або другої сигнальної системи) та властивостями нервової системи (В. Печенков).
6.