Порівняйте теорію темпераментів Павлова та Гіпократа-Галена.
Найдавнішу теорію темпераменту розробив давньогрецький лікар Гіппократ (460 - прибл. 377 до н. е.), який пов'язував типи темпераменту з гуморальним фактором - співвідношенням між чотирма рідинами (кров, жовч, чорна жовч і слиз, або лімфа, флегма), які циркулюють у людському організмі.
На основі Гіппократової теорії поступово сформувалося вчення про темперамент, згідно з яким існує чотири типи темпераменту. Залежно від переважання тієї або іншої рідини в організмі людина має відповідні темпераментальні характеристики: оптимістичну, життєрадісну (сангвінічну) вдачу мають ті, у кого більше крові; сумні і пригнічені (меланхоліки) люди, у яких переважає чорна жовч; дратівливі й збудливі (холерики), у яких дуже багато світлої жовчі; апатичні, байдужі (флегматики) люди, що мають більше за інших в організмі мокроти (флегми).І. П. Павлов вивчив фізіологічні основи темпераменту, він звертав увагу на залежність темпераменту від типу нервової системи. «Темперамент є біологічним фундаментом нашої особистості, тобто заснований на властивостях нервової системи, пов'язаний з тілобудовою людини, з обміном речовин в організмі». Павлов виділив чотири основні типи вищої нервової діяльності:
«рухливий» (сильний, живий, врівноважений тип нервової системи, відповідає темпераменту сангвініка);
«інертний» (сильний, спокійний, врівноважений тип нервової системи, відповідає темпераменту флегматика);
«неврівноважений» (рухливий, нестримний, сильний тип нервової системи — відповідає темпераменту холерика);
«слабкий» (неврівноважений, малоактивний тип нервової системи, зумовлює темперамент меланхоліка).
50. Порівняйте стратегії співробітництва та компромісу.
51.