РОЗДІЛ 2. СИСТЕМНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Держава. Державна влада. Сутність державного управління. Американський та європейський підходи до побудови державного управління. Виділення галузі наук "Державне управління".
Надання державному управлінню науково-обгрунтованого характеру. Співвідношення державного управління та менеджменту. Сутність законності в державному управлінні. Основні категорії державного управління. Специфіка. державного управління. Система, суб’єкт та об’єкт державного управління Властивості державно-управлінської діяльності Ддержавний орган, служба, установа, підприємство. Загальні принципи державного управління.Постановка сучасних завдань науки державного управління.
| & | Література: | 7;13; 31; 38; 41; 48; 83; 84; 96; 99.
|
| Основні поняття: | система, система державного управління, ознаки держави, законність у державному управлінні, державна установа, державне підприємство, державна служба, принципи державного управління. | |
Розглядаючи сутність суспільного управління, неможливо обминути такий суспільний інститут, таку категорію як “держава”.
Вирізняють наступні типові ознаки, що характеризують державу та її взаємодію із суспільством:
1. Держава розглядається як юридичний взаємозв’язок людей, які живуть на певній території. Вона належить усім її громадянам, а не тим, хто очолює її органи влади. Тим самим держава не ототожнюється з державною владою і її апаратом. У демократичних правових державах народ вважається джерелом і носієм державності та володіє правом на зміну будь-якої влади і її конкретних осіб. Збереження і зміцнення держави є щонайпершою умовою забезпечення вільної і раціональної життєдіяльності відповідного співтовариства людей. А її ослаблення і руйнування є втратою або обмеженням свободи та раціональності.
2. Держава є формою суспільства, за допомогою якої воно стає впорядкованим, сталим та розвивається.
Тому, держава має спиратися на всі форми власності та обслуговувати всі соціальні прошарки населення. Тобто приватна власність не може бути єдиною формою власності в державі, а надання державних послуг не може бути елітарним. Значення держави полягає в тому, що вона за допомогою (в т.ч.) юридичних засобів надає рівні права, свободи та можливості для своїх громадян. Тим самим держава за напрямами своєї діяльності надає соціальні послуги всьому суспільству.3. Держава має керуватися правовими нормами сама та запроваджувати принципи справедливості, гуманізму, правди і порядку. Особливого значення набуває чіткий поділ влади по горизонталі та вертикалі, за якого ніхто б не міг узурпувати владу, що належить всім громадянам спільно, а не комусь окремо. У цьому аспекті призначення держави полягає в тому, щоб забезпечити правове регулювання суспільних процесів і необхідний людям режим законності.
4. Держава становить собою механізм віддзеркалення та забезпечення спільних для всіх, інтегрованих потреб, інтересів і цілей життєдіяльності людей, які мають єдине громадянство. У зв’язку з цим держава виступає механізмом збереження та розвитку цілісності, організованості й упорядкованості суспільства.
5. Підвищення ролі держави у вирішенні сучасних проблем глобалізації та інші питань планетарної життєдіяльності людини, що вимагає застосування системної методології пізнання і практики, забезпечення цілісності та узгодженості інтеграційних процесів у суспільстві. Можна умовно виокремити два рівні регуляції суспільних процесів, а саме: приватний – праця на рівні умов громадянського суспільства, де, власне і відбувається самореалізація індивідуума (підприємництво, вільний обмін результатами діяльності); публічний (державно-правовий), за допомогою якого підтримуються цілісність і гармонійність суспільства, а також взаємовигідна міждержавна кооперація.
6. Держава через власні механізми та апарат забезпечує здійснення своїх конституційно визначених завдань і функцій.
7. Держава виступає як система представлення спільноти людей на світовій арені у взаємовідносинах з іншими країнами та народами.
9. Держава це історично складена структура для забезпечення потреб політичної еліти, соціальних груп і громадян. Вона, як зазначив український вчений С.Рябов, є монопольним носієм суспільної влади, інституцією творення цієї влади.