Поняття та правовий статус органів виконавчої влади.

ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ:

– первинний елемент апарату державного управління, носій виконавчої влади, що має юридичний статус такого органу, утворюється державою у порядку, встановленому законом, для здійснення від її імені функцій виконавчої влади і наділений для цього державно-владними повноваженнями, певною організаційною структурою, територіальним масштабом дії, необхідними для здійснення функцій державного управління у властивих йому організаційно-правових формах із використанням при цьому необхідних методів управління [84, с.127].

Категорія “правовий статус” включає наступні основні елементи: завдання та цілі, компетенцію, відповідальність, порядок формування та процедури діяльності органу.

Органи виконавчої влади — самостійний вид органів державної влади, які відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликані здійснювати функції, покладені на виконавчу гілку влади, надавати громадянам державні послуги та наділені для цього відповідною компетенцією.

Конституція України [72] встановила три організаційно-правових рівнів органів виконавчої влади: 1) вищий; 2) центральний; 3) місцевий.

Відповідно визначені й види органів виконавчої влади:

1) вищий орган у системі органів виконавчої влади;

2) центральні органи виконавчої влади;

3) місцеві органи виконавчої влади.

Згідно зі ст. 113 Основного Закону [72], Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. До цієї системи, крім Уряду, входять міністерства, державні комітети і центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Відповідно до ст. 118 Конституції [72], виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

До органів виконавчої влади відносять і Раду міністрів Автономної Республіки Крим, яка, згідно зі ст. 35 Конституції Автономної Республіки Крим, також виконує державні виконавчі функції і повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.

Компетенція органу є визначення певного обсягу повноважень, закріпленого за кожним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій.

Відповідальність (політична) Кабінету Міністрів України – конституційно встановлений обов’язок уряду скласти свої повноваження за встановлених Основним Законом умов. Чим вищий ієрархічний рівень суб’єкта управління, тим вищим є його ступінь відповідальності.

Відповідальність (крім політичної) органів виконавчої влади – певний стан (режим) організаційних відносин між органами, за яким певний орган (посадова особа) правомочний застосовувати заходи дисциплінарної (службової) відповідальності до інших органів (посадових осіб).

Підзвітність і підконтрольність – це певний стан (режим) організаційних відносин між органами виконавчої влади, за яким один орган має право перевіряти діяльність іншого, включаючи право скасовувати чи зупиняти дію його актів, а інший зобов’язаний створювати необхідні умови для таких перевірок і звітувати про свою діяльність.

Верховна Рада України та її повноваження. Верховна Рада України (парламент) – єдиний орган законодавчої влади в Україні. У своїй діяльності Верховна Рада України (далі -ВРУ) керується Конституцією України, законами України; Законом про вибори народних депутатів та міжнародними Актами.

Конституційний склад ВРУ – 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України. Строк повноважень ВРУ – 5 років.

Структура ВРУ: Голова Верховної Ради України; Перший заступник Голови ВРУ; Заступник Голови ВРУ; Керівник апарату; Апарат Верховної ради України; Комітети ВРУ; Управління справами ВРУ.

Керує Верховною Радою України Голова Верховної Ради України, який обирається народними депутатами таємним голосуванням.

Відповідно до ст. 85 Конституції України [72] до повноважень Верховної Ради України належить: внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених цією Конституцією; призначення всеукраїнського референдуму; прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; усунення Президента України з поста в порядку встановленому цією Конституцією; розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України; надання згоди на призначення Президентом України Прем’єр-міністра України; здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених цією Конституцією; призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати; призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні; призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України; призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України; призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України; затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України.

Президент України і його повноваження. Президент України – глава держави, найвища посадова особа в системі органів держави; Президент України не очолює і не входить у жодну з гілок державної влади, він уособлює державу й державну владу в цілому. Президент як глава держави уповноважений виступати від її імені в України і поза її межами, є гарантом державного суверенітету й територіальної цілісності; обирається загальнодержавними прямими виборами на 5 років, має право недоторканості.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років. У своїй діяльності Президент України керується Конституцією України; Законом України “Про вибори Президента України”; Законом України про всеукраїнський та місцеві референдуми; Законом України “Про звернення громадян”.

Структура Інституту президентства: Адміністрація Президента України, Постійний представник Президента України у ВРУ; Постійний представник Президента України у Конституційному Суді України; Управління Державного Протоколу та Церемоніалу Президента України; Управління з питань забезпечення зв’язків з ВРУ, Конституційним Судом України і Кабінетом Міністрів України; Консультативна рада; Рада національної безпеки і оборони України; місцеві адміністрації.

Основні повноваження Президента України (відповідно до ст. 118 Конституції України [72]):

­ забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

­ представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

­ призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

­ припиняє повноваження ВРУ у випадках, передбачених Конституцією;

­ вносить до ВРУ подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

­ призначає на посаду та звільняє з посади за згодою ВРУ Генерального прокурора України;

­ призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

­ вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

­ зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; скасовує акти Ради міністрів АРК;

­ є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

­ очолює Раду національної безпеки і оборони України.

­ утворює суди у визначеному законом порядку;

­ підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

Президент України видає підзаконні акти, укази і розпорядження.

Історичні віхи президентства в Україні. 29 квітня 1918 р. Центральна Рада після проголошення повної політичної незалежності України від Росії обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки.

1 грудня 1991 р. – на референдумі народ віддав голоси за проголошення незалежності України й обрав першого Президента вже нової Української держави – Леоніда Макаровича Кравчука.

1994 р. вперше в Україні обрали наступного Президента через вибори. Главою держави став Леонід Данилович Кучма.

23 січня 2005 р. відбулась інавгурація новообраного Президента України – Віктора Андрійовича Ющенка.

25 лютого 2010 р. Президентом України обраний Віктор Федорович Янукович.

Кабінет Міністрів України: структура і компетенція.

Кабінет Міністрів України (далі – КМУ) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. КМУ відповідальний перед Президентом України і ВРУ, підконтрольний і підзвітний ВРУ у межах, передбачених Конституцією. КМУ у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами ВРУ, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

До складу КМУ входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри, посади яких за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних і не відносяться до категорій посад державних службовців, визначених Законом України “Про державну службу” [61; 110].

Кабінет Міністрів України:

­ забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

­ вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

­ забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

­ розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

­ забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону;

­ розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

­ здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

­ організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

­ спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади: утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші ЦОВВ, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників ЦОВВ, які не входять до складу КМУ;

­ здійснює інші повноваження, визначені Конституцією і законами України.

­ КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження.

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Прем’єр-міністр України:

­ керує роботою КМУ, спрямовує діяльність КМУ на забезпечення здійснення внутр. і зовн. політики держави, виконання Програми діяльності КМУ, схваленої ВРУ, та здійснення інших повноважень, покладених на КМУ;

­ координує діяльність членів КМУ;

­ вносить на розгляд ВРУ подання про призначення членів КМУ (крім Міністра закордонних справ України та Міністра оборони України), а також Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду держмайна України;

­ підписує акти КМУ, представляє КМУ у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями в Україні і за її межами;

­ вступає у відносини з урядами іноземних держав, веде переговори і підписує міжнародні договори відповідно до закону, актів Президента України.

До системи центральних органів виконавчої влади (ЦОВ) України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Керівників ЦОВВ в установленому порядку призначає на посади Президент України за поданням Прем’єр-міністра України. Повноваження керівників ЦОВВ на цих посадах припиняє Президент України.

Міністерства України: склад, функції, повноваження.

Міністерство України (далі – міністерство) є центральним органом виконавчої влади (далі – ЦОВВ), підпорядкованим КМУ. ЦОВВ є юридичною особою, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного гербу України та своїм найменуванням.

Міністерство реалізує державну політику у відповідній галузі. У своїй діяльності Міністерство керується Конституцією України, законами України, постановами ВРУ, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженням КМУ, а також положенням про міністерство.

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, КМУ. У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.