Планування діяльності в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Органи виконавчої влади і місцевого самоврядування здійснюють свою роботу на засадах планування.
ПЛАНУВАННЯ
– це прийняті наперед рішення про те, що робити, коли робити і хто буде робити.
Планування проводить зв’язок між нашим сьогоднішнім станом і тим, чого ми хочемо досягти [77, с.147].Планування – вид управлінської діяльності, що спрямований на визначення перспективного стану об’єкта управління і сприяє формуванню орієнтирів його діяльності у майбутньому. Планування – стрижнева частина всіх систем управління, процес, за допомогою якого система пристосовує свої ресурси до зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Тому державне управління й планування перебувають в органічному взаємозв’язку.
Планування відносять до загальних функцій управління, яка передує всім іншим, визначаючи їх природу. Планування залежить від ефективного аналізу зовнішнього середовища, об’єктивної оцінки власних ресурсів, вимагає спільних зусиль і участі всіх складових організації. Особливо важливою є ця функція для органів виконавчої влади, коли під впливом зовнішніх чинників перед ними ставляться невизначені до кінця завдання, а подекуди – нездійсненні цілі. Відповідно планування в державному управлінні здійснюється не тільки щодо зовнішньої діяльності адміністративних органів, а й щодо їх внутрішнього функціонування й організаційної структури [84, с.141].
Планування – форма прояву цілеспрямованого впливу на колективи людей, яка передбачає вироблення та постановку цілей і завдань у сфері управління, а також визначення шляхів і засобів реалізації планів для досягнення поставлених цілей.
Планування в системі державної служби – визначення напрямів, темпів, кількісних і якісних показників тих чи інших процесів у державному апараті, функцій держави (економічних, соціально-культурних, військових, оборонних, боротьба з проявами корупції в системі державної служби та ін.), спрямованих на досягнення попередньо визначених цілей; розробка цілей і завдань, напрямів розвитку, реформи державної діяльності й державної служби/
Планування індикативне – одна з форм державного регулювання ринкової економіки, яке виокремлюють в: кон’юнктурне (його сутність полягає в забезпеченні економічної рівноваги на ринку, тобто високої зайнятості, рівноваги платіжного балансу, стабілізації цін тощо) і структурне (засіб досягнення певних структурних змін в економіці, який полягає в забезпеченні розвитку пріоритетних галузей) [41, с.258-259].
Робота місцевих держадміністрацій проводиться за перспективними (річними), поточними (квартальними) і оперативними (місячними, тижневими) планами, що затверджуються головою місцевої держадміністрації.
Робота управлінь, відділів та інших структурних підрозділів, апарату місцевої держадміністрації проводиться за квартальними і місячними планами, що затверджуються заступниками голови (відповідно до розподілу обов’язків), керівником апарату місцевої держадміністрації. Місячні плани управлінь, відділів та інших структурних підрозділів, апарату місцевої держадміністрації розробляються з урахуванням особистих планів роботи їх працівників.Контроль виконавської і трудової дисципліни державних службовців здійснюється відповідно до затруджених Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників.
| Основні типи бюрократії: | веберівський; марксиський; імперський “східний”; “реалістичний”. |
Діяльність бюрократії характеризують: формалізовані правила роботи; чітка функціональна спеціалізація; пріоритет влади установи, а не особи; ведення офіційного діловодства; компетенція на основі знань; високий ступінь поділу праці.
БЮРОКРАТІЯ: – організація професійних державних службовців, яка спрямована на кваліфіковане, ефективне виконання державної політики [140, с.127]; – правління канцелярії, система, в якій державні посади займають професіональні чиновники [161, с.3]; – ієрархічно стратифікована управлінська система зайнятості, в якій особи наймаються на роботу і отримують заробітну плату [164];
|