Механізми забезпечення законності: загальні і спеціальні.

Загальні: економічні, політичні, суспільні, морально-духовні та ін.

Спеціальні (правові): контроль, нагляд та примус.

За суб’єктами застосування контроль як спеціальний спосіб забезпечення законності поділяється на: Президентський, Парламентський, Урядовий, відомчий та судовий; нагляд – на прокурорський та адміністративний.

Президентський контроль. Контрольні повноваження Глава держави реалізує безпосередньо або через Адміністрацію Президента. Контрольні функції відповідно до покладених обов’язків за виконанням актів, доручень, резолюцій Президента України, розпоряджень та доручень Глави Адміністрації, його заступників здійснюють структурні підрозділи Адміністрації Президента України.

Завдання Президентського контролю – своєчасне відстеження невідповідностей та недоліків, підготовці пропозицій Главі держави з усунення негативних тенденцій в управлінській діяльності, виявлення чинників, що їх породжують, запобігання негативним явищам і недопущення їх надалі.

Контрольна функція Президента України обумовлена необхідністю контролювати реалізацію рішень та актів Глави держави а також його повноваженнями відносно органів, відповідальних перед ним. Сутність цієї функції – визначення фактичного стану в тій чи іншій галузі або сфері та порівнянні досягнутого з поставленими вимогами, аналізі відхилень у виконанні завдань та причин цих відхилень, а також оцінці діяльності й доцільності обраного шляху вирішення суспільних проблем.

Громадський контроль – один з видів соціального контролю, який здійснюється об’єднаннями громадян та самими громадянами, механізмів участі громадян в управлінні державними справами, контролю за діяльністю органів влади та важливий чинник забезпечення законності у сфері державного управління, без якого існування демократії неможливе.

Громадський контроль базується виключно на правових засадах. Згідно зі ст.

Громадський контроль, як засіб забезпечення законності в діяльності виконавчо-розпорядчих органів, відрізняється від інших видів контролю, тим, що всі його суб’єкти виступають від імені громадськості, а не держави. Тому їх контрольні повноваження, як правило, не мають юридично-владного змісту, а рішення за результатами перевірок носять рекомендаційний характер.

Суб’єкти громадського контролю: політичні партії, професійні союзи, молодіжні та інші громадські організації, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання, а також окремі громадяни, засоби масової інформації.

1. Дайте визначення, розкрийте сутність і зміст поняття “функція державного управління”.

2. Охарактеризуйте найбільш відомі підходи до класифікації функцій державного управління.

3. На які складові поділяють загальні (основні) функції? Дайте характеристику кожній складовій та розкрийте їх сутність.

4. Які види спеціальних функцій Вам відомі? Висвітліть сутність кожної з них.

5. Що таке організаційна структура державного управління? Розкрийте переваги та недоліки організаційних структур.

6. Які переваги та недоліки централізації і децентралізації державного управління?

7. Визначте сутність поняття контроль в державному управлінні. Які види контролю в державному управлінні Вам відомі? Охарактеризуйте їх.

8. Назвіть контрольні механізми у забезпеченні законності.

9. Що спільного і відмінного в президентському і громадському контролі?

10. Означте і охарактеризуйте допоміжні функції державного управління.