Чинники виникнення проблем державного управління:

­ територіальний чинник, пов’язаний з раціональним розподілом державної влади і державного управління по тери­то­рії держави;

­ соціальний чинник, що передбачає орієнтацію державного управління на інтереси всіх класів, соціаль­них прошарків, професійних груп, національних і конфесійних структур суспільства;

­ технологічний чинник, що криється у використанні нових технологій управління, формуванні єдиної інформаційної системи державного управління з новим рівнем послуг;

­ правовий чинник, що дозволяє упорядковувати за допомогою правового регулювання і виконання відповідних норм поведінку і діяльність учасників управлінських процесів, а та­кож системну взаємодію управлінських елементів;

­ організаційний чинник, викликаний високою динамікою органі­заційних відносин і необхідністю постійної зміни організаційних структур під впливом економічних, соціальних і духовних інновацій та зміни цілей державного управління;

­ кадровий чинник, зумовлений актуальністю залучення до державного апарату висококваліфі­кованих фахівців та розвитку їх навичок при здійсненні управлінської діяльності; практика сьогодення підтверджує, що для досягнення успіху необхідно прагнути й вміти працювати у команді;

­ чинник зміцнення взаємозв’язків з суспільством і подолання відчуження державного апарату (влади) від громадян.

Формулювання та структурування проблеми (з'ясування типу, характеру проблеми, її основних системних характеристик, виявлення закономірностей розвитку проблеми, її можливих наслідків, виділення її основних складових, визначення головної та допоміжних цілей, структурування цілей,).

Підхід до формулювання проблеми містить наступні дії /за Л.Палом/: з’ясування причини виникнення проблеми (Чому існує ця проблема? Чи викликана вона факторами поза особистісного сприйняття? Чому вона турбує людей?); оцінка нагальності та масштабності проблеми (Кого зачіпає ця проблема? Яка частка населення відчуває, чи може відчути її на собі? Які складові впливу цієї проблеми на населення? Чи якийсь з регіонів уражений найбільше? Як визначають проблему основні зацікавлені сторони?); визначення новизни проблеми (Чи є ця проблема новою? Несподіваною? Такою, що виникла повторно?); застосування низки методів аналізу проблем, зокрема структурування, класифікаційного аналізу, аналізу припущень, ієрархічного та синектичного аналізу, експертизи.

При формуванні проблем доцільно звернутися до загального проблемного поля українського суспільства. Воно охоплює широкий спектр проблем економічного, політичного, соціального, духовного (культурного) характеру.

В економіці це:

­ Формування інтелектуально орієнтованої економіки;

­ Закріплення ринкових відносин і структур;

­ Реформування податкової системи;

­ Подолання техніко-технологічного відставання економіки;

­ Розвиток високих технологій;

­ Проблема ресурсів та підвищення енергоефективності;

­ Зростання економічної активності населення, відродження села;

­ Створення сприятливого інвестиційного клімату;

­ Боротьба з корупцією.

У політичній сфері це:

­ Необхідність завершення реформування політичної системи;

­ Незавершеність і деформованість державного будівництва;

­ Консолідація суспільства та відродження духовних цінностей нації;

­ Формування української політичної нації;

­ Становлення української політичної еліти;

­ Слабкість й нерозвиненість української багатопартійної системи;

­ Захист прав і свобод громадян;

­ Європейська та євроатлантична інтеграція;

­ Перехід на новий рівень відносин з Російською Федерацією та СНД;

­ Розширення міжнародного співробітництва в усіх напрямах;

­ Формування сучасної системи державного управління;

­ Реформування судової системи та правоохоронних органів;

У соціальній сфері це:

­ Поліпшення якості життя громадян;

­ Проблема зайнятості;

­ Проблема здоров'я населення;

­ Масштабна бідність і несформованість середнього класу;

­ Демографічна криза і криза сім'ї;

­ Міграція за межі країни робочої сили й інтелекту;

­ Реорганізація житло-комунального господарства.

У сфері культури це:

­ Духовне відродження нації;

­ Формування нової культурної політики;

­ Проблема розвитку української мови;

­ Конкурентна освіта.

Етап 2. Визначення обме­жень та кри­те­ріїв прийняття рішень:

Визначення критеріїв, порів­няльних оцінок, форму­ван­ня індексів та індикаторів, розрахунок рейтингів, розроблення умов тендерів.

Ключові критерії в оцінюванні альтернатив управлінських рішень:

Результативність (effektiveness) - охоплює результативність у вирішенні проблем, відповідність пріоритетним завданням уряду, ставлення громадськості, вплив на платників податків та на приватний сектор. У свою чергу, оцінюється по критеріях:

­ технологічної раціональності, тобто порівняння альтернатив на предмет здатності висувати ефективні шляхи розв'язання суспільних проблем;

­ здійсненності, як технологічної, так й політичної та адміністративної;

­ вимірюваності, тобто можливості оцінювання результатів в кількісних показниках (гроші, обсяг виробництва тощо);

­ адекватності, тобто відповідності завдань наявним ресурсам.

Ефективність (efficiency) - пов'язує витрати з результатами втілення рішення та враховує не лише результати, але й обсяг ресурсів, необхідних для їх досягнення, а також доступність існуючих ресурсів. Проявляється у співставленні "економічні витрати - вигоди" або "екологічні витрати - вигоди", де вигоди - це позитивні результати, витрати - це витрачені ресурси та час, а також потенційно можливі негативні результати. Економічність (economy) - це мінімізація вартості ресурсів, спрямованих на діяльність, з огля­ду на відповідну якість. Справедливість - передбачає пропорційний вплив на різні регіони та групи населення, прояв інших ознак цього критерію. Аспекти: ціннісний, політичний, інноваційний, функціональний, мотиваційний.

Етап 3.

Вибір (безпосередньо або через експертну про­це­дуру, джерела альтернатив) й обґрунтування альтер­натив ріше­нь (розробка сцена­ріїв роз­витку ситуації з вико­ри­стан­ням техно­логій системного та ситуаційного аналізу, екс­пертного оціню­вання, моделювання, експерименту).

Етап 4. Оцінювання кожної з альтернатив рішень:

Переваги (об’єктивний аналіз, описова форма представлення):

Недоліки (об’єктивний аналіз, описова форма представлення):

Рекомендована шкала оцінки: 1 бал - низька, 2 бали - середня, 3 бали - висока відповідність альтернативи критерію.

Етап 5. Вибір найкращої альтернативи рішення за обраними критеріями:

Визначення альтернативи рішення (можливий стислий коментар за результатами оцінювання альтернатив, загальні рекомендації).

Етап 6. Визначення механізму реалізації управлінського рішення:

Вибір форми управлінського рішення (правова - нормативно-правовий або організаційно-розпорядчий акт; адміністративна).

Розробка плану дій з реалізації (склад та послідовність дій, строки, комунікативна стратегія, стимулювання виконання рішень, форма й характер контролю (моніторинг, оцінювання розвитку ситуації внаслідок запровадження управлінських впливів).

Визначення необхідного ресурсного забезпечення (фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, наукового).

Розглянемо елементи проблемного аналізу. Управлінська технологія проблемного аналізу передбачає аналітичну роботу у наступних напрямах:

- Формулювання проблеми як незадоволеної потреби.

- Визначення просторових і часових меж проблеми.

- З'ясування типу, характеру проблеми, її основних системних характеристик (структури, функцій і таке інше).

- Виявлення закономірностей розвитку проблеми, її наслідків.

- Діагностика принципової вирішуваності проблеми.

- Визначення ресурсів, які необхідні для вирішення проблеми.

- Розроблення управлінських технологій вирішення проблеми.

- Розв'язання проблеми.

Формулювання проблеми вимагає підготовчої роботи, а саме:

­ пересвідчитися в реальному існуванні даної проблеми (тобто встановити, наскільки достовірними є показники, що характеризують наявність проблеми, чи є відповідні підтверджені факти);

­ виділити найбільш важливі факти, які відображають суть проблеми;

­ визначити елементи проблемної ситуації, які складають аналітичну базу для розгляду даної проблеми;

­ проаналізувати подібні проблеми (вивчити наукову літературу, провести кон­сультації з експертами, вченими або практиками);

­ визначити часові межі проблеми, періодичність її вияву і тенденції розвитку;

­ сформулювати проблему як суперечність, яка існує в межах даної ситуації, і потребує вирішення.

Опис проблеми передбачає діагностику ситуації, визначення її масштабу, гост­роти і тенденцій розгортання. Важливою є фіксація динаміки розвитку проб­ле­ми.

Класифікація проблем