Яснопольський Леонід Миколайович 1873—1952
Економіст, фахівець у галузі політичної економії, бюджетного права, статистики та економіки вугільної промисловості. Народився у Києві в родині професора університету. Закінчив С.-Петербурзький університет (1895) і був залишений для підготовки до професорського звання,
У 1902—1904 викладав політекономію в Харківському університеті; у 1904—
1905 — в Університеті Св.
Володимира.У 1905 повернувся до Харкова, але був звільнений з університету за читання лекцій про російсько-японську війну з критикою урядової політики. Впродовж 1906—1910 викладав бюджетне право і статистику в С.-Петербурзькому політехнічному інституті. Від 1910 — професор Університету Св. Володимира. Від 1920 — професор Київського інституту народного господарства. Від 1925 — академік ВУАН, у 1926—1930 — голова постійної академічної Комісії з вивчення продуктивних сил в Україні. Протягом 1931—1936 працював у науково- дослідницьких інститутах Москви.
У 1937—1942 репресований, перебував у в'язницях і таборах. Від 1943 — науковий співробітник Інституту економіки АН УРСР.
Основні праці: «Очерки русского бюджетного права» (1912); «Восстановительньш процесе в нашем денежном обращении и задачи валютной политики» (1927), «Каменноугольная промьішленность Донецкого бассейна» (1956—1957, т. 1—2), «Нариси економічної географії УРСР» (1949—1952, т. 1—2; співавтор).
«Леонід Миколайович Яснопольський, видатний фінансист, дійсний член ВУАН, професор Петербурзького політехнічного інституту, професор Київського Університету Св. Володимира. Працю в галузі фінансів поєднував з студіями економічного характеру. Зокрема працював над питанням валюти...
На початку революції перебував у власному маєтку в Борисполі на Чернігівщині. Мавши велику родину (шість дітей від двох шлюбів), він, щоб могти утримати родину, перетворився на крамаря: завів конячку і возив до Києва продукти; мав широку клієнтуру серед професури. Десь у 1924 році повернувся до наукової праці; обраний у 1925 р. на дійсного члена ВУАН, розгорнув дуже широку наукову працю, мав активну комісію фінансів з підкомісіями, їздив двічі у відрядження до Німеччини. Поширив коло своїх інтересів на економіку — вивчав, зокрема, апатити. На початку 1930 р. почалося цькування його як «буржуазного» вченого. Тоді він переїхав до Москви і працював там до своєї смерті в 1957 р.»
Полонська-Василенко Н. Київ часів М. Зерова та
П. Филиповича // Хроніка 2000. Наш край. 1993.
№ 1—2 (3—4). С. 134