Владимирський-Буданов Михайло Флсгонтович 1836—1916

Історик права Давньої Русі, литовсько-руського та російського права, археограф.

Народився в Тульській губернії в сім’ї священика.

У 1863 — один із засновників студентської Слов’янської бібліотеки св. Кирила і Мефодія. У 1864 закінчив університет і в січні 1865 за твір «Важская уставная грамота» отримав ступінь кандидата.

Залишений для підготовки до професорського звання по кафедрі російської історії.

Підготував працю «Немецкое право в Польше и Литве», яку захистив у 1869 як магістерську дисертацію (Уваровська премія 1870).

У 1869—1870 відбув закордонне відрядження до Гайдельберга і Кенігсберга. У 1870—1875 — екстраординарний професор історії руського права Демидовського юридичного ліцею в Ярославлі. У 1874 захистив докторську дисертацію «Государство и народное образование в России XVIII в.» Від 1875 — ординарний професор кафедри історії руського права юридичного факультету Університету Св. Володимира: перебував на цій посаді до 1915. Від будь-яких пропозицій щодо офіційних адміністративних посад (в тому числі ректорства) відмовлявся. У 1880— 1881 відбув друге відрядження за кордон для вивчення слов'янських законодавств.

У 1882—1916 — головний редактор Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. Клопотався про перевезення Литовської Метрики із С.-Петербурга до Києва. За його редакцією вийшло чотири томи «Архива Юго-Западной России». У 1887—1893 — голова Історичного товариства Нестора Літописця. У 1903 обраний член-кореспондентом Імператорської Академії наук.

У 1915 за станом здоров’я виїхав до Полтави (університет був евакуйований до Саратова), помер 24 березня 1916. Після смерті чоловіка, виконуючи його волю, Людмила Владимирська-Буданова передала в дар Київському університету його бібліотеку.

Використовуючи матеріали університетського архіву, до 50-річчя Аіта Маіег М.

«[Владимирский-Буданов] не бьіл присяжним оратором. Ему совершенно чуждьі били какие би то ни било ораторские приемьі. Его лекции никогда не производили того, что назнвается сильним впечатлением. Но ми, его слушатели, чувствовали, что перед нами на кафедре большой, очень большой учений, что все то, что он так просто и бесхитростно нам излагает, является результатом творческой работьі человека с громадной арудицией и с громадньїми научннми дарованиями. Зто чувствовали все, даже студентьі-первокурсники, только что покинувшие среднюю школу и пе- решагнувшие порог храма науки. Позже ми начали понимать то, что чувствовали, и гордились тем, что ми — ученики такого учителя».

Малиновский И. А. Памяти учителя. Ростов-на-Дону, 1917. С. 6—7

«Особьім уважением и любовью пользовался проф. М.Ф. Владимирский-Буданов. Зто бьіл уче- ньій европейского масштаба. Его лекции по истории русского права — сжатьіе, насьіщенньїе бога- тьім содержанием, где не бьіло ни одного лишнего слова, — усердно посещались даже ленивьіми. В нем нас пленяло все: ушедший внутрь себя, никого не видящий взгляд, точное слово, охватьіва- ющее мьісль, как перчатка руку (у большинства профессоров речь напоминала однопалую рукави- цу); интимньш, как бьі созданньш для дружеской беседьі голос. Одна хрестоматия памятников древ- него русского права с его толкованием чего стоит: и по сей день нет другой такой книги».

Грузенберг О. Указ, праця. С. 29

«Не политический символ верьі определял отношения Михайла Флегонтовича к другим, и не политический символ верьі определял отношение к нему. Он ценил людей как людей и учених как учених, независимо от их политических убеждений.

Малиновский И. А.

Указ, праця. С. 39

«Вообще зто какой-то измятьій че- ловек. Он так охраняет комфорт сво- ей души, что боится даже на йоту вийти из золотой середини умерен- ности и неприкосновенности к какой- нибудь инициативе. В других же отно- шениях вполне достойний человек, трудолюбивий и надежннй учений».

Кістяківський О. Ф.

Указ, праця. С. 83

«Далі починається безкрайня область усяких «прав». Почну з історії руського права. Його викладав М. Фл. Владимирський-Буда- нов. Старий, зігнутий, повільний, з суровим обличчям, на якому кидалися найперш у вічі довгі донизу спущені вуса, він увіходив до аудиторії помалу, старечою ходою й починав свої відпити так тихо, що треба було усилковуватись, щоб щось почути й розібрати. Формою відпити цього відомого вченого були досить сухі, але мене особисто притягала до них глибина й серйозність їх, що надолужували з лихвою за зверхню їх сухість. Професор любив з фактів минулого подавати широкі узагальнення, висловлюючи їх у ясній, виразній, мало не математичній формуловці. Старі норми давнього права оживали в цих його формулах, набирали живої плоти й еволюційною ниткою органічно зв’язувалися з сучасним правом, яке через те показувалось не пережитком і не збіркою роз’єднаних курйозів, а органічною частиною вікового процесу. Поважно, помалу намотував професор факти на факти, а потім обережною рукою перед слухачами починав той клубок розгортати, і хто мав вуха, щоб слухати, — таких було, правда, небагато: на відчити Владимирського-Буданова не дуже вчащали студенти, — той міг добратись до того зерна правової еволюції, що містилося в тих добре й дбайливо дібраних і освітлених фактах. Думаю, що на факультеті була це найвизначніша наукова сила, що працювала повільно, але невпинно і лишила по собі деякі сліди, принаймні в науковій літературній сфері».

Єфремов С.

ло, вьіходящее за предельї обязанностей университетского профессора, то лишь в том случае, когда зто дело било связано с главним делом его жизни».

Фото М. Владимирського-Буданова з дарчим написом Івану Каманіну. 1890 р.

«Михаил Флегонтович... отстра- нялся от общественной деятельнос- ти. Отстранялся и от администра- тивной деятельности. Он никогда не вьіставлял своей кандидатури в декани факультете. Отказался от должности ректора универснтета, предложенной ему министерством (когда еще господствовала система назначений). Он бнл всю жизнь только профессором истории рус- ского права, т. е. ученьїм-исследо- вателем в области историко-юриди- ческой науки и университетского преподавания той же науки. И если иногда брался за какое-нибудь де-

Малиновский И. А. Указ, праця. С. 41

Документ на право проживання М. Владимирського- Буданова з родиною у С.-Петербурзі. 1892 р.

►

Титульний аркуш архівної справи 1892 р. про участь М. Владимирського- Буданова у роботі Комісії з удосконалення діяльності архівів давніх актів Вільно, Вітебська і Києва

Звернення М. Владимирського- Буданова до ректора Університету Св. Володимира з проханням підтримати його поїздку у відрядження разом з дружиною

Титул «Сборника статей по истории права, носвяшенного М. Ф. Владимирскому-Буданову». Київ, 1904