Цітович Паро Павлович 1843-1913

Київського університету. Опублікував один із перших в Російській імперії повний «Курс вексельного права» (1887).

У 1894 призначений членом Ради міністра фінансів. Від 1900 — ординарний професор кафедри торгового права С.-Петербурзького університету. У 1903 затверджений у званні заслуженого професора, через два роки припинив читати лекції з торгового права, залишаючись членом Сенату.

Правник, економіст, публіцист, член Державної Ради. Народився в сім’ї священика на Чернігівщині. Навчався в духовній семінарії. У 1866 закінчив юридичний факультет Харківського університету. Захистив магістерську (1870) та докторську (1873) дисертації.

Від 1871 — доцент Харківського університету, в 1873—1879 — ординарний професор Новоросійського університету. Брав участь у розробці проекту Вексельного статуту, законів про акціонерні товариства. Протягом 1884—1894 — ординарний професор

«Сам Петр Павлович сравнивал себя с циганом. В атом сравнении, несомненно, єсть доля правди. Петр Павлович знал в своей жизни много перемен. Но может бить, еще ближе к правде ха- рактеризовать Петра Павловича как одного из типичньїх семинаристов, тех семинаристов, которьіе в своем лице умеют соединять все лучшие чертьі сегаинарского типа, сохраняя, однако, и отрица- тельньїе чертьі его. Зто била сильная натура, могучая верой в свои сили, доверчивая, не знающая жизни, скромная и в то же время уверенная. Зто била натура простая, честная, самобьітная, в ней било «много своего», и зто «своє» она проводила прямолинейно и наперекор всем стихиям. Такие натури стоят в жизни часто особняком. Их внутренний мир до бесконечности богат, в нем много нежньїх струн, звук которьіх не сльїшен часто и близким к ним людям. Они беспокойньї, они все чего-то ищут, критикуют, положительная работа им редко удается. А ищут они потому, что в их душе идет разлад; их миросозерцание єсть нигилизм, хотя и в лучшем смисле зтого слова».

Синайский В. И. Памяти Петра Павловича Цитована. Киев, 1915. С. 10