Цитович Микола 1019
Правознавець, економіст, доктор політичної економої та статистики (від 1899), заслужений ординарний професор (від 1911), декан юридичного факультету (1902—1905), ректор (1905— 1917) Університету Св.
Володимира. Народився в Миколаєві у дворянській родині. Середню освіту здобув на юридичному факультеті Університету Св. Володимира, який закінчив у 1883 зі ступенем кандидата, отримавши золоту медаль за дипломну роботу «Кустарная промьішленность в России». Був залишений в університеті стипендіатом на кафедрі політичної економії та статистики для підготовки до професорського звання.Від 1886 працював приват-доцентом цієї кафедри.
У 1889 захистив дисертацію «Обзор учений о предпринимательской прибьіли» і дістав ступінь магістра політичної економії. Майже два роки перебував у закордонному науковому відрядженні до університетів Німеччини, Франції, Бельгії, де знайомився із системою викладання та науковою діяльністю кращих учених у галузі політекономії, статистики й фінансового права.
Після повернення з-за кордону читав лекції зі статистики й поліційного права на кафедрі поліційного права. У 1893 призначений екстраординарним професором зазначеної кафедри. В 1899 захистив дисертацію «Местньїе расходьі Пруссии в связи с теорией местньїх расходов», здобувши ступінь доктора політичної економії та статистики. Того ж року призначений ординарним професором кафедри поліційного права, а у 1911 затверджений заслуженим ординарним професором.
В університеті викладав політекономію, поліційне право, мав вагомі наукові праці з економіки, серед яких «Политическая реформа и социальньїй переворот» (1906), «Принудительное отчуждение и аграрний вопрос» (1907), а також статті в періодичних виданнях. Його працю «Сельское общество как орган местного управлення» (1911) відзначено подякою імператора Миколи II.
Упродовж 1908—1917 читав лекції також у Київському комерційному інституті, де 25 листопада 1912 був обраний членом Попечительської ради.Поряд із науково-педагогічною діяльністю проводив велику адміністративну роботу: секретар (від 1896), згодом декан юридичного факультету (1902—1905), а від вересня 1905 — ректор університету. Переобирався ректором чотири рази поспіль на трирічний термін. У 1917 за власним проханням був звільнений із посади ректора указом Тимчасового уряду. Але нового ректора обрано не було, і Цитович фактично виконував його обов’язки до початку нового навчального року. Цитович продовжував свою лекційну діяльність як професор поліційного права, а обов’язки ректора тимчасово виконували декани факультетів М. М. Бубнов, Г. Г. Де-Метц, О. А. Садовень, аж доки у травні 1918 ректором було призначено декана юридичного факультету Є. В. Спекторського.
Ректорь Императорскаго Университета св. Владиміра вь Кіевіз
Николай Мартиніанович-ь
ЦЬІТОВИЧЬ.
Читання публічних лекцій викладачами Університету Св. Володимира було однією зі сталих традицій нашої Аіша Маїег. Представники юридичного факультету дещо пізніше прилучилися до цих заходів, але на кінець XIX ст. стали активними лекторами, які у такий спосіб збирали кошти на громадські справи
Заява випускника юридичного факультету Г. Міюшковича про зарахування його помічником бібліотекаря університетської книгозбірні, розглянута ректором університету М. Цитовичем: зразок діловодства Університету Св. Володимира початку XX ст.
Ректор М. Цитович серед учасників студентського спортивного гуртка.
Студенти юридичного факультету кількісно домінували практично в усіх спортивних секціях