Статті АндрусІвського перемир'я мІж Московією та Річчю Посполитою (30 сІчня 1667 p.)
(Витяг)
3. A за які міста і землі за цієї минулої війни від Корони Польської і Великого князівства Литовського завойовані є і перебувають у володінні і в управлінні його царської величності, тобто Смоленськ з усією Сіверсь- кою землею, з містами і з повітами, які від того краю, від Вітебського, і від Полоцького, і від Ліфляндії, від Лютинського повітів, до Смоленська відійшли, тобто Дорогобуж, Біла Невель, Себеж, Красне, а також і Be- лиж, хоч він здавна до воєводства Вітебського належний, з своїми містами і з повітами, а з другого краю, де є сіверські міста, коло Чернігова, всі міста і землі, якими не є прозвищами і урочищами названі, залишатися мають усі на стороні його царської величності; а на стороні його королівської величності — від Дніпра, що під Києвом, і через весь той край до Путивльського рубежу ніякого міста чи містечка, ні волості у володінні в нинішні перемирні роки від нинішнього часу і дня належати не буде, не переходячи однако ж рубежів воєводств Полоцького, Вітебського і Мстиславського і повітів Оршанського, Мозирського, Річицького і Брацлавського, а також і Ліфляндського рубежу, так, як в собі ті рубежі у давньому своєму окресленні до війни були; і зо всіма повітами, селами і волостями з обох боків рік Дніпра і Двіни, і з іншими, що до тих же воєводств і повітів, які в державі його королівської милості і Речі Посполитої залишаються, крім Велижа, який ради миру святого від воєводства Вітебського відлучений і на сторону його царської величності цим договором до кінця перемирних років залишений; а внизу по Дніпру [земля], що називається Запороти, і тамтешні козаки, в яких вони там укріпленнях, островах і поселеннях своїх живуть, мають бути в послушенстві під охороною і під високою рукою обох великих государів наших на спільну їх службу від наступаючих, від чого боже борони, бусурманських сил1.
4.1 то постановляємо, що ніяка над козаками українськими, що по ту сторону Дніпра від Переяслава перебувають, помста чинена бути не має за те, що деякі [з них] на бік його королівської величності і Речі Посполитої піддавались, а тих козаків, які по другій стороні ріки Дніпра від Києва перебувають, його царська величність від присяги, йому на підданство принесеної ними, звільняє і під захист свій брати і до міст і містечок, що там є, вступати на весь час цього перемир'я не буде і не велить; а відповідно до цього і його королівська величність тих козаків, що перебувають і по другій стороні ріки Дніпра від Переяслава, під захист свій приймати і до міст і містечок, що там є, вступатися в ці пере- мирні роки не буде і не велить[119] [120]. 5. 7. A саме місто Київ з тими ж монастирями, Печерським і з іншими при Києві залишеними околицями, також і з слугами старими, з якими перед цим Київ на сторону царської величності прийнятий [був], і з живністю, що в той час там буде, на сторону його королівської величності і Речі Посполитої має бути відданий і очищений до першої про вічний мир комісії, що на ці перемирні роки припадає, тобто через два роки, від нинішнього договору рахуючи...[121]. Хрестоматія з історіїУкраїнськоїРСР: У 3 т. — K., 1959. — T. I. — C. 332—334. 9.1.