Спекторрський Євген Васильович 1875—1951
Філософ, юрист, професор, ректор Університету Св. Володимира. Народився в м. Острозі в родині мирового судді.
Навчався у Радомській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. У 1893 вступив на юридичний факультет Варшавського університету; був учнем представника соціологічної школи права професора О. Л. Блока (батька відомого поета). У 1898 закінчив університет зі ступенем кандидата права за працю «Жан-Жак Руссо как политический деятель» і залишений для підготовки до професорського звання. У 1901 склав магістерські іспити. Впродовж 1901—1903 студіював за кордоном у бібліотеках Парижа, Берліна, Геттінгена, Гайдельберга. У 1903 обраний приват-доцентом кафедри енциклопедії та історії філософії права Варшавського університету. В 1910 отримав ступінь магістра права в Юр’євському університеті. У 1913 обраний професором кафедри філософії права юридичного факультету Університету Св. Володимира; водночас викладав на Вищих жіночих курсах. У 1914 голова Київського філософського товариства. В 1917 здобув ступінь доктора державного права в Московському університеті. В 1918 — декан юридичного факультету Університету Св. Володимира. У 1918—1919 — ректор університету. В 1919 урядом Денікіна призначений попечителем Київського учбового округу та заступником головноуправителя народної освіти. Після залишення Добрармією Києва виїхав до Одеси. На початку 1920 емігрував до Югославії. У 1920—1924 — професор Белградського університету; в 1924—1927 — професор і декан Російського юридичного факультету в Празі, водночас викладав у Кардовому університеті. В 1927 повернувся до Белграда. У 1930—1945 — професор Люблянського університету. Член-кореспондент Сербської Академії наук у Белграді та Слов’янського інституту в Празі.Вчений брав активну участь у науковому й громадському житті еміграції: почесний член Товариства російських учених в Югославії та Російської академічної групи в Празі, член Товариства галліполійців у Белграді; головував на II (1922, Прага) та III (1928, Белград) з’їздах російських академічних організацій; перший голова Російського наукового інституту (Белград); голова (1930—1945) національно- просвітницької організації «Русская Матица» та словенського Товариства філософії права і соціології в Любляні.
У 1945 змушений був пішки добиратися до Італії, покинувши все майно і архів.
Разом із дружиною перебував у дев’яти таборах для переміщених осіб упродовж двох років. У 1947 запрошений для організації Свято-Володимирської православної Духовної академії у Нью- Йорку. Від 1 948 — голова Російської академічної групи у СІЛА, а також голова російської секції Асоціації американських та іноземних учених.
Найцікавіша історико-філософська праця Є. Спекторського «Проблема социальной физики в XVII столетии», яка й донині не втратила своєї наукової цінності й перевидана в С.-Петербурзі
