СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Абсолютна монархія — форма правління, за якої влада (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (цареві, королю, імператорові).

автономія — надання деяким частинам держави прав на самоврядування в адміністративній сфері.

авторитаризм — зосередження монопольної чи значної більшості влади в руках однієї особи або групи осіб.

адміністративна реформа — комплекс заходів, спрямованих на системну перебудову органів виконавчої влади, запровадження досконаліших форм і методів їх діяльності.

адміністративно-територіальний устрій — поділ території держави на систему адміністративно-територіальних одиниць (воєводство, волость, губернія, область, повіт, район, місто, село та ін.), відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади й управління.

аристократія — а) найбільш привілейований стан у рабовласницькому і феодальному суспільствах; б) форма державного правління, за якої аристократії належить уся повнота влади в країні.

Бандитизм — організація озброєних груп з метою нападу на державні, громадські установи, підприємства чи окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

Блюзнірство — кощунство, богохульство.

Боржник — особа, яка згідно з взятими зобов'язаннями має вчинити на користь іншої сторони (кредитора) передбачені попередньою угодою дії (передачу майна, виплату грошей, виконання робіт тощо).

Борисфен — Дніпро.

Борть — а) пасіка; б) дупло, вулик для диких бджіл.

Буржуазія — панівний клас власників основних засобів виробництва у капіталістичному суспільстві, які мають головним джерелом доходу додаткову вартість, отримувану шляхом використання найманої праці.

Варвари — у давніх греків і римлян назва чужоземців.

Васалітет — система особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, могутніших (сеньйорів).

Видок — очевидець, свідок.

Вина — психічне ставлення суб'єкта права до здійснюваних ним діянь (бездіяльності) та їхніх наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Верв — територіальна громада.

Вето — а) заборона; б) відмова глави держави підписати і ввести в дію прийнятий парламентом законопроект.

Віра (вира) — грошове стягнення на користь князя.

Вірник — збирач віри.

Віче — збори вільного дорослого чоловічого населення міста.

Власність — історично зумовлена суспільна форма володіння матеріальними і нематеріальними благами, яка виражає суспільні та виробничі відносини між людьми в процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Галузь права — система юридичних норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання (конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне тощо).

Гривня — грошова і вагова одиниця.

Головник — убивця

Головництво — а) компенсація (відшкодування) родичам убитого; б) убивство.

Громадянство — постійний правовий зв'язок особи з державою, який виявляється у їхніх взаємних правах і обов'язках.

дача — позика.

Декларація — урочисте проголошення основних принципів внутрішньої і зовнішньої політики держави, а також документ, у якому вони викладені.

Демократія — народовладдя, що виходить з організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і носієм. Здійснюється з дотриманням основних прав усіх членів суспільства.

Депутат — виборний член представницького органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Держава — організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально-неоднорідному суспільстві, яка зберігаючи його цілісність та безпеку, здійснює керівництво ним в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, класу чи інших соціальних груп у державі, що спирається на силу

Домен — велике феодальне землеволодіння.

Дуумвірат — спільне правління двох володарів.

За голову — за вбитого.

Закуп — смерд, який з різних причин (наприклад, взяв у борг майно — «купу») тимчасово втратив свою волю, але міг її знову здобути.

Закон — нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної законодавчої влади або самого народу, що регулює найважливіші суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення і має найвищу юридичну силу.

Збіжжя — а) зерновий хліб; б) майно (рухоме).

Звичай — правило поведінки людей, що сформувалося в процесі їх співжиття внаслідок тривалого його застосування.

Злочин — передбачений кримінальним законодавством суспільно небезпечний вчинок, що посягає на суспільні відносини, які охороняються законом.

Зобов'язальне право — система норм, які регулюють відносини економічного обігу, що виникають у зв'язку з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг або сплатою грошей, а також відносини, що випливають з порушення майнових прав.

Ізгой — людина, яка вибула з певної соціальної групи, але не ввійшла до іншої.

Імперія — а) монархічна держава, глава якої має титул імператора; б) форма державного устрою великої колоніальної держави.

Інквізиційний процес — судово-слідчий процес із застосуванням тортур.

Інститут права — система юридичних норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин у межах галузі права.

каганат — військово-політичне об'єднання ранніх тюрків.

канонічне право — сукупність правових норм, встановлених церковними канонами (правилами)

клеть — будівля.

кодифікація — спосіб упорядкування, систематизації законодавства, що полягає у перегляді чинних, заміні застарілих, внесенні нових норм, результатом чого є прийняття нового правового акта, який вносить зміни в регулювання певної сфери суспільних відносин.

конфедерація — союз суверенних держав, утворений для досягнення певних цілей.

конфіскація — примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини приватного майна.

контрасигнування актів глави держави — скріплення підписом глави уряду або окремого члена уряду акта глави держави.

копа — сільська громада, орган судочинства.

Куна — дрібна грошова одиниця; гривня дорівнювала 25 кун.

Курган — ґрунтовий (інколи кам'яний) насип над одним або кількома похованнями.

Купівля-продаж — договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (річ, товар) у власність іншій стороні (покупцеві), яка має прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Магдебурзьке право в Україні — право міського самоврядування на українських землях, що ґрунтувалося на загальних принципах магдебурзького права.

Мечник — а) князівський дружинник; б) судовий службовець.

Місцеве самоврядування — політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адміністративно-територіальних одиницях через самоорганізацію місцевих жителів, за згодою і за підтримки держави.

Міна — договір, згідно з яким здійснюється обмін майна між сторонами.

Монархія — форма державного правління, за якої верховна державна влада здійснюється однією особою і передається у спадок.

націоналізація — відчуження майна з приватної власності фізичних або юридичних осіб у власність держави.

Мостники — майстри, які робили мости і дерев'яні мостові.

Мука — фізичне насилля.

неври — слов'янське плем'я.

нова економічна політика (неп) — антикризова програма більшовиків, що реалізовувалася в СРСР у 20-х роках ХХ ст. Полягала у відмові від політики воєнного комунізму, переході під жорстким контролем радянської держави до багатоукладної економіки та ринкових відносин.

норма права — формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин та забезпечується відповідними державними гарантіями його реалізації.

Нотаріат — система органів і посадових осіб, що здійснюють нотаріальні дії, спрямовані на підтвердження і закріплення без- спірних цивільних прав і фактів.

Перебудова — визначена офіційними документами назва радикальних реформ, здійснюваних в СРСР наприкінці 80-х — на початку 90-х років ХХ ст.

Орда — а) об'єднання кількох родів у степових кочовиків; б) об'єднання військових кочівницьких загонів, що здійснює загарбницький похід.

Отрок — молодший дружинник у князя, що виконував зокрема різні доручення свого володаря.

Перетес — знак на межі.

підсусідок — безземельний селянин, що жив у чужому дворі на правах батрака.

Плюралізм — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні кількох незалежних ідейно-політичних течій.

Подимщина — податок, що сплачувався з диму, тобто з житлового приміщення.

Право — система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових норм, що виражають волю певної частини соціально неоднорідного суспільства, які спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечуються державою.

Правова держава — тип держави, основними ознаками якої є верховенство права, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадян і держави.

приватизація — провідна форма роздержавлення; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну влас- ність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, приватні.

Покон — а) статут; б) звичай.

Поліандрія — багатомужество, пережиткова форма групового шлюбу, коли жінка має кілька чоловіків.

Послух — свідок доброї слави.

Поліс — античне місто-держава.

Поток (потік) — покарання.

Правова держава — тип держави, в основі якої лежать верховенство закону, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.

Прелімінарні договори — попередні договори, угоди.

Приносити урочисту обітницю — урочисто присягатися, клястися.

Продаж — грошовий штраф за вчинення злочину (стягувався на користь князя в розмірах 1, 3 і 12 гривнів).

Протекторат — форма завуальованої колоніальної залежності, яка встановлюється в результаті нерівноправного договору.

Революція — докорінний переворот у житті суспільства, який завершується ліквідацією віджилого суспільного ладу й утвердженням нового.

Реабілітація — відновлення в правах осіб, притягнутих до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Республіка — форма правління, за якої вища влада в державі належить обраним на певний термін представницьким органам влади, а глава держави, що також обирається, має обмежений термін повноважень.

Реформа — перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Русин (русич) — житель Київської Русі.

Ряд — договір, угода.

Самодержавство — російський варіант абсолютної монархії.

Свод — процес пошуку несумлінного володільця речі.

Секуляризація — звернення церковної власності у власність світську.

Сервітут — право користування чужою нерухомістю, річчю з певними обмеженнями, встановленими законом або договором.

Словени — жителі Новгородської землі.

Смерд — вільний селянин.

Снеми — міжкнязівські (феодальні) з'їзди.

Співдружність незалежних держав (Снд) — регіональна міжнародна організація, яка об'єднує 12 європейських та азіатських країн з колишніх республік СРСР.

Суверенітет — одна з головних ознак державності, що полягає у повній незалежності держави від інших держав у внутрішніх справах та зовнішніх зносинах.

Судоустрій — система судових органів держави.

Судочинство — процесуальна форма здійснення правосуддя, діяльність суду.

Сюзеренітет — верховне право могутнього феодала над іншим — васалом.

Тать — злодій.

Татьба — крадіжка.

Тіун — господарський управитель князя, боярина або іншого феодала.

Тоталітаризм — політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю демократичних свобод і обмеженням політичних прав громадян.

уряд — найвищий колегіальний орган в системі державної виконавчої влади.

Унітаризм — державний устрій, який характеризується централізованим керівництвом адміністративно-територіальними одиницями та відсутність самостійних державних утворень.

Урок — а) компенсація (відшкодування), яку отримували потерпілі від образ. Розмір залежав від характеру образи та від майнових збитків; б) мито, пеня, податок; в) статут, правило.

Федерація — союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофе- деральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи. Влада суб'єктів федерації обмежена тими правами, що належать федерації у цілому.

Централізація — політичний процес, на основі якого формується централізм як управлінська політична система з властивими для неї вертикальною структурою та субординацією, концентрацією влади в єдиному центрі.

Юрисдикція — компетенція давати правову оцінку фактам, вирішувати правові питання, спори про право.

Ябетник — а) князівський управитель; б) посадова особа в суді.