Предмет і завдання курсу
На сучасному етапі політичного та соціально-економічного розвитку України актуальним і вкрай необхідним стає підвищення рівня державно-правової свідомості як частини самосвідомості народу.
Без глибокого осмислення минулого, яким би складним і суперечливим воно не було, неможливо творити нову державу, серцевиною якої має стати право.Всесвітня історія свідчить про тісний взаємозв'язок держави і права. Право — основа держави, частина духовної культури народу. Високорозвинене право завжди надавало надзвичайної сили і народові, й державі. І навпаки: держави, де панувало "безправіє", були приречені. Іх не змогли врятувати навіть "великі ідеї", якщо вони перебували понад Законом.
Мета курсу "Історія держави і права України" — сприяти поглибленню знань майбутніх юристів про історичні підвалини українського державо- і правотворення, на основі узагальнення й аналізу досвіду минулого допомогти збагнути сутність нової системи права в державі, в якій має утвердитися верховенство закону. Сучасна історико-правова наука прагне подолати однобічність в оцінках і висвітленні минулого. Лише за таких умов вона буде наукою, а не "політикою, спрямованою в минуле". Відхилення від історичної правди небезпечне тим, що воно volens nolens слугує соціальному протистоянню.
Предметом історії держави і права України є пізнання загальних законів виникнення, розвитку й змін типів та форм держави і права, особливостей функціонування державних установ та інститутів права в конкретних історичних умовах України. Дослідження державно-правових явищ ґрунтується на їх науковій систематизації та періодизації в хронологічній послідовності.
Розглядаючи в рамках одного предмета два соціальних феномени — державу й право, історія держави і права України виходить з того, що політичні й правові явища тісно взаємопов'язані у своєму історичному розвитку.
Досвід минулого переконливо свідчить: політичні відносини як складова соціальних відносин суспільства стимулюють вдосконалення правових норм. І навпаки: норми права регулюють, упорядковують усі сфери людських взаємин, у тому числі й політичні.Історія держави і права України посідає важливе місце в системі соціально-гуманітарних, українознавчих дисциплін, які вивчають усе розмаїття взаємин людей (виробничих, соціальних, духовних та ін.). Водночас як самостійний об'єкт вона має досліджувати державно-правові явища в історичному розрізі. Це зокрема:
• організація і діяльність органів державної влади, центрального та місцевого управління, судочинства;
• джерела національного права, кодифікації, еволюція галузей права, зміст найважливіших юридичних інститутів та норм (право власності, злочин, кара та ін.);
• взаємозв'язки державних органів та правових інститутів.
Історія держави і права України має свою методологію, яка
визначає основні підходи, принципи та методи вивчення істори- ко-правових явищ.
Стратегію історико-правових досліджень визначають філософсько-світоглядні підходи: ідеалістичне або матеріалістичне розуміння історії державно-правового розвитку, яке відповідно поєднується з метафізичним чи діалектичним методами пізнання. Представники ідеалістичної концепції виходять з первинності духу й свідомості, а тому основою історичного процесу вони вважають розвиток духовності, моральне вдосконалення людей. Прихильники матеріалізму вважають, що первинним є матеріальне життя; саме економіка визначає духовний розвиток людей і суспільства. Сучасна вітчизняна історико-правова наука розглядає державно-правовий розвиток як природно-історичний процес, на який через діяльність суспільних верств, класів, національної еліти, правителів, політичних діячів та лідерів впливають також суб'єктивні фактори.
Наукове вивчення історико-правової дійсності передбачає врахування принципів історико-правових досліджень, тобто основних правил, яких потрібно дотримуватися при вивченні явищ і подій в історії державно-правового розвитку України. Серед найважливіших принципів історико-правової науки вирізняють такі:
• принцип історизму — передбачає вивчення державно-правових явищ відповідно до конкретно-історичних обставин.
Історичний аналіз держави і права неможливий поза часовими вимірами;• принцип об'єктивності — означає опору на державно-правові факти в їхньому об'єктивному (справжньому) змісті, з урахуванням як позитивних, так і негативних проявів;
• принцип системності — дає можливість розглядати історію держави і права як розвиток складної цілісної державно- правової системи. При цьому потрібно враховувати, що кожна складова цієї системи (держава в цілому, органи влади й управління, судові й правоохоронні органи, джерела, галузі, інститути права) своєю чергою також є певною системою. Без урахування взаємозв'язку та взаємозумовленості розвитку державно-правових явищ уявлення про історію держави і права України буде неповним і недостовірним;
• принцип соціального підходу — передбачає вивчення історії державно-правого розвитку з урахуванням інтересів народу, загальнолюдської моралі. Аналізуючи державно- правові явища й події, потрібно співвідносити інтереси класові й вузькогрупові із загальнолюдськими. Діяльність правителів, органів влади й управління, судових і правоохоронних органів, розвиток джерел, інститутів та норм права потрібно оцінювати лише в гуманітарному вимірі, з позиції загальнолюдських цінностей.
Існують також конкретно-наукові, прикладні методи історико- правової науки: структурно-функціональний аналіз, порівняльний, моделювання, хронологічний, статистичний тощо.
Отже, науковості і достовірності у висвітленні історії держави і права України можна досягти лише за умови дотримання всіх принципів і методів пізнання.
Історія держави і права України — одна з базових юридичних наук і навчальних дисциплін історико-теоретичного напряму. Вона вивчає об'єктивні закони й закономірності державно-правового розвитку нашої Вітчизни від найдавніших часів до сьогодення. Як одна з фундаментальних державно-правових дисциплін, що вивчає правові аспекти суспільного життя, вона тісно пов'язана з теорією держави і права, використовує розроблені нею узагальнення і понятійний апарат, а також дає конкретний державно- правовий матеріал для таких узагальнень.
Принципова відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави і права досліджує загальні закономірності розвитку певних типів держави і правових технологій, а історія держави і права України — виникнення й розвиток державно-правових систем, їхні особливості, а також характерні риси в тих чи інших історичних умовах.Зауважимо, що історія держави і права тісно пов'язана з конституційним правом, бо вона досліджує історію конституційного процесу і державного правового розвитку в Україні. Крім того, ця наука, вивчаючи державні й правові інститути практично аж до сьогодення, стикується з чинним правом, зокрема адміністративним, цивільним, земельним, трудовим, кримінальним, процесуальним та ін., допомагаючи зрозуміти його сутність, відстежити негативні й позитивні риси. Проте на відміну від галузевих юридичних наук історія держави і права вивчає розвиток державно-правових явищ на території України у їхній цілісності, єдності та взаємозв'язку.
Як і кожна наука, історія держави і права України має певні завдання:
• пізнання та пояснення історії державно-правового розвитку в Україні;
• визначення стійких тенденцій, закономірностей розвитку іс- торико-правових явищ;
• формування національної свідомості, високих моральних і правових цінностей, поваги до минулого українського народу та віри в його майбутнє.
Незнання минулого ставить під загрозу будь-яку спробу належно діяти у майбутньому. Історико-правова наука, вивчаючи й узагальнюючи досвід минулого, виконує також і прогностичну функцію, сприяє уникненню повторення помилок.