4. ПРАВО
Система права Галицько-волинської держави мало чим відрізнялася від правових систем інших князівств періоду феодальної роздробленості. Норми Руської Правди. тільки дещо змінені, продовжували діяти.
Галицько-волинські князі видавали, безперечно, і власні акти. Але втрата політичної незалежності була головною причиною того, що основні законодавчі пам'ятки Галицько-Волинської держави, які б повністю розкривали систему феодального права, до нас не дійшли. Документи та інші пам'ятки української культури масово знищували представники польсько-литовської влади і католицького духовенства.Поодинокі ж документи, які збереглися, є унікальними пам'ятками. Вони дають змогу грунтовніше вивчити важливі проблеми історії права Галичини і Волині. Серед них цінним джерелом, що характеризує економічні зв'язки Галицького князівства з чеськими, угорськими та іншими купцями, є грамота князя Івана Ростиславича Берладника (прізвисько від м. Берладь у Молдавії) 1134 р. Грамота встановлювала пільги для іноземних купців. Так, болгарські купці звільнялися від сплати мита, коли привозила до Малого Галича (тепер Галац) товари «на склад» (не привіз товарів до інших міст пільга не поширювалася) При торгівлі «на » (місце розвантажування суден) мито сплачувалося, навпаки, тільки у Малому Галичі, в інших містах князівства — ні. У 1287 р. було видане «Рукописання» (заповіт) князя Володимира Васильковича щодо норм спадкового права у Володимиро-Волинському князівстві. У ньому йшлось про передачу князем Володимиром права експлуатації феодальне залежного населення своїм спадкоємцям. Зокрема, місто Кобриї (тепер Брестської обл.) і села Городел (поблизу Володимира-Волинського), Садове (на межі пізніших Володимирського і Луцького повітів) з людьми і даниною заповідалися дружині князя. У 1289 р. була видана Уставна грамота волинського князя Мстислава Даниловича, що встановлювала розміри і форми феодальних повинностей для міського населення на користь державної влади. Видання її пов'язане з заволодінням містом Берестя князем Мстиславом (перед тим воно було захоплене його племінником князем холмським Юрієм Львовичем). Берестя разом з іншими містами бездітний володимирський князь Володимир Василькович заповів двоюрідному братові Мстиславу. Однак скориставшись тяжкою хворобою Володимира Васильковича, жителі Берестя уклали угоду з князем Юрієм, згідно з якою він почав князювати у цьому місті та в інших містах північної частини Волині.
Шляхом дипломатичних переговорів і воєнних погроз Мстислав Данилович примусив князя Юрія залишити зайняті ним міста і на початку 1289 р. вступив до Берестя, видавши грамоту, яка засвідчила соціально-економічні умови в Галицько-волинській державі.
РОЗДІЛ IV