Пиш (Пихно) Дмитро Іванович 1853—1913
Правознавець і економіст, доктор політекономії від 1888. Народився в селянській родині на Черкащині.
У 1874 закінчив юридичний факультет Університету Св. Володимира і був залишений професорським стипендіатом.
У 1876 захистив магістерську і у 1888 докторську дисертації. Від 1877 — приват- доцент, у 1885—1902 — екстраординарний професор. Одночасно — член Київської комісії з дослідження залізничної справи (1879—1880), чиновник з особливих доручень Міністерства фінансів (1878— 1907). У 1878—1907 (з перервою) — редактор газети «Киевлянин». У 1907—1912 — член Державної Ради. Від 1874 — член Київського юридичного товариства. Автор праць та підручників із політичної економії.
18 грудня 1876 р. 0. Кістяківський записав у щоденнику. «Вечером бьіло заседание факультете. Вьіслушана бьіла резолюция Бунте о сочинении Пихно «Комерческие опера- ции государственного банка». Рецензент превознес сочинение своего клиента похвалами. Мол, замечательное сочинение в ряду не только русских, но и иностранньїх. Представляє! научную разработку. Похвальї зти подсказаньї рецензенту чувством партийного пристрастия. Сочинение ничего из себя не представляєм Дюжинная, рядовая, казенная работа. Таково моє мнение. Конечно, я должен относиться с осторожностью и к своєму мнению. Я чувствую антипатии к молодому дельцу. Зта антипатия и может затемнить мой разум. Впрочем, все зто я имел в виду при чтении работьі Пихно и старался налет чувства на здравьій смисл предупреждать».
Кістяківський О. Ф. Указ, праця. С. 226
«З Піхна вчений був неабиякий, хоч майже весь свій час і сили віддавав він газеті. Професор він був добрий і в методах навчання досить винахідливий. Згадаю хоч би, як він поборював на своїх семінарах тенденції марксизму, що на той час, щоправда, досить слабо, але почали вже просочуватись і до київських університетів. Теорію Маркса він викладав, як то кажуть, «екс катед- ра» — не погоджувався з нею, але придушував усі «за» й усі «проти» цілком об’єктивним способом. А на семінарах примушував студентів писати реферати на основні тези марксистського вчення, з обов’язковим студіюванням «Капіталу» Маркса й цілої відповідної економічної літератури. Студент, таким чином, міг добре обзнайомитися з предметом і сам перевірити вартість згаданих вище тез, — різного роду марксистські брошури йому вже були непотрібні і не впливали на нього. Я сам написав у Піхна три такі реферати, і праця над ними дала мені на ціле життя імунітет від марксистської теорії».
Славинський М. Указ, праця. С. 312