3. ПЕРЕБУДОВА ДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ УРСР
Отже, правовою основою організації та діяльності державного апарату УРСР спочатку була Конституція УРСР 1919 р. Вона, визначивши органи центральної та місцевої влади республіки і предмети їх відання, провела деяке розмежування компетенції, зокрема, встановила порядок їх формування, а також основні принципи взаємовідносин підлеглості та відповідальності.
Згідно з Конституцією 1919 р., органами центральної влади УРСР були: Всеукраїнський з'їзд Рад, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад, Рада Народних Комісарів.З'їзд Рад вважався найвищим органом влади УРСР,. а у період між з'їздами найвищим органом влади був ВУЦВК. Тільки до відання з'їзду Рад належали питання про затвердження, зміни і доповнення Конституції, оголошення війни й укладення миру (у випадку терміновості при неможливості своєчасного скликання з'їзду Рад питанням про оголошення війни та укладення миру займався ВУЦВК). ВУЦВК став постійно діючим вищим1 органом державної влади, обирався з'їздом Рад і був перед ним відповідальний. ВУЦВК створював уряд (Рад-нарком), який міг видавати закони при умові надання йому Всеукраїнським ЦВК загального або спеціального повноваження. Коли ж рішення приймалися без такого повноваження, вони подавалися на затвердження ВУЦВК.
Навесні 1919 р. з розширенням обсягу діяльності Рад-наркому щодо поточного управління країною, зокрема керівництва народними комісаріатами, а також із зосередженням значної частини законодавчої роботи в урядів як у максимально оперативному органі центральної влади, виникла потреба створити при Раднаркомі допоміжні-установи. До таких належав створений у травні 1919 р. на правах комісії Малий Раднарком України. Він займався підготовкою і розглядом законопроектів, що остаточно затверджувалися РНК УРСР.
У Конституції 1919 р. нічого не сказано про компетенцію Президії Всеукраїнського ЦВК Рад. Спочатку вона існувала як орган, що підготовляв матеріали для засідання ВУЦВК.
Однак незабаром було встановлено сесійний порядок засідань ЦВК. Це зумовило розширення-повноважень його Президії. З травня 1919 р. вона почала видавати законодавчі акти, а в травні 1920 р. ВУЦВК визначив компетенцію своєї Президії. Вона мала право між сесіями Всеукраїнського ЦВК, що скликалися раз. на два місяці, затверджувати постанови Раднаркому, а також припиняти дію цих постанов, переносячи їх на розгляд найближчої сесії ВУЦВК.Органами влади на місцях були міські та сільські Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів і обрані ними виконавчі комітети, а також губернські, повітові, волосні з'їзди Рад та обрані виконкоми. Правом обирати і бути обраними до Рад користувалися, незалежно від віросповідання, національності, осілості, статі громадяни УРСР, яким на день виборів минуло 18 років. Позбавлялися виборчих прав: особи, котрі користувалися найманою працею з метою одержання прибутку; особи, які живуть на нетрудовий дохід, а саме на проценти з капіталу, прибутки підприємства, надходження з майна тощо; приватні торговці, торговельні та комерційні посередники; монахи і духовні служителі церкви, релігійних культів; служителі та агенти колишньої поліції, особливого корпусу жандармів і охранок; члени колишнього царського дому. Вони не мали права обирати і не могли бути обраними в жодний з органів державної влади.
Така система вищих і місцевих органів влади й управління була закріплена також другою Конституцією республіки 1929 р. і без істотних змін проіснувала аж до перебудови державного апарату на основі Конституції УРСР 1937 р. Проте в міжчасі була проведена реформа адміністративно-територіального устрою України, що внесла докорінні зміни у систему місцевих органів.