Карпска (Карпско) Володимир Васильович 1880-1941
Правознавець, професор (від 1916).
У 1903 закінчив юридичний факультет Університету Св. Володимира.
Працював помічником міського юрисконсульта.У 1907 став професорським стипендіатом Київського університету. Впродовж 1907— 1909 слухав лекції в Берлінському університеті, деякий час навчався в Парижі та Болоньї. У 1910 перебував у С.-Петербурзькому університеті, в 1911 повернувся до Києва. Від 1912 — приват-доцент Київського університету (викладав історію і систему римського права, а від 1913 — цивільний процес).
У 1915 захистив магістерську дисертацію, в 1916 обраний професором кафедри цивільного права і судочинства. У 1919 — декан юридичного факультету, викладач курсу римських старожитностей на історико- філологічному факультеті. Неодноразово був проректором університету, одночасно викладав на Вищих жіночих курсах.
Від 1917 — професор кафедри загальної теорії права юридичного факультету Народного університету, від 1918 — професор Комерційного інституту. В 1920 залишив викладацьку діяльність та працював у радянських установах різних міст України. У 1924 повернувся до викладацької роботи, від 1927 співпрацював з Комісією для виучування радянського права ВУАН. Заарештований у 1938. Засуджений (1939) військовим трибуналом Київського військового округу на 10 років. У 1941 засуджений Військовою колегією ВС СРСР до смертної кари. Реабілітований у 1959.
«Проф. Володимир Васильович Карпека походив з заможного старшинського роду Глухівсько- го повіту на Чернігівщині. Був дуже гарний собою, в стилі Оскара Уайльда. Талановита людина, він спеціалізувався на римському праві (був учнем проф. Митюкова), рано склав магістерській іспит і десь у 1909—1910 рр. став приват-доцентом в Університеті Св.
Володимира і професором Вищих жіночих курсів у Києві. Мав великий успіх серед студентства. В 1917 р. був проректором університету, отже мав з студентством безпосередні зв’язки.В перші роки революції В. В. Карпека, вже одружений, з жінкою та донькою покинув Київ, рятуючись від голоду. Протягом року або й двох родина Карпек жила в Білій Церкві і існувала з того, що торгувала на ринку.
Десь у 1923 або 1924 році В. В. Карпека повернувся до Києва і знов читав лекції в індустріальному і кооперативному інститутах, спеціалізуючись на фінансах. Одночасно працював у ВУАН. В 1937 році став старшим науковим працівником Інституту економіки ВУАН, але того ж року його заарештовано. Є відомості, що його було обвинувачено у шпигунстві на користь Польщі. В 30-х роках, а особливо за єжовщини, «оформлення» заарештованих на розстріл або заслання через інкримінування їм шпигунства було дуже поширеним. Згадаємо тут хоч би історика П. Кли- менка і професора Київського медичного інституту М. Свенсена: перший потрапив у шпигуни в інтересах Литви, а другий — на користь Німеччини. Заслано також і дружину проф. В. В. Карпе- ки. Доля його доньки мені не відома».
Полонська-Василенко Н. Указ, праця. С. 134