Желєзнов Володимир Якович 1869-1938
Економіст, педагог, громадський діяч. Під час навчання на юридичному факультеті Університету Св. Володимира входив до так званого «товариства змовників», які ставили за мету підготовку нової революційної програми.
Після закінчення університету (1892) залишений при кафедрі для підготовки до професорського звання.Від 1896 — приват-доцент, читав курс статистики. Впродовж 1898—1890 виступав із публічними лекціями з політекономії, які лягли в основу його найвідомішої праці «Очерки политической зкономии» (витримала вісім видань у 1899—1919). Ця праця користувалася популярністю в середовищі ліберальної інтелігенції та студентства і широко використовувалась як підручник для самоосвіти.
На початку 1900 відряджений з науковою метою до Німеччини. У 1905 захистив магістерську дисертацію в Московському університеті — «Главньїе направлення в разработке теории заработной платьі». Від 1904 — член київського осередку «Союза освобождения», належав до інтелігенції, яка гуртувалася навколо газети «Киевские отклики» (в 1905 був одним з її редакторів). У середовищі правої професури мав репутацію «марксиста». В 1905 одностайно обраний юридичним факультетом Університету Св. Володимира на посаду професора, але був забалотований Радою як «неблагонадійний». Згодом переїхав до Москви, де викладав статистику і політичну економію у тамтешніх вишах. У 1908 очолив комісію з організації Кооперативного банку, потім керував ревізійною комісією банку. Входив до складу редакції 7-го видання «Знциклопедического словаря» товариства «Братья А. и И. Гранат и К°», де вмістив низку статей з економіки, статистики, фінансів. Разом з Мануйловичем здійснив спробу видання серії досліджень з історії економічної думки. У 1916 розпочав цю серію власною монографією «Зкономическое мировоззрение древних греков».
Після 1917 працював у радянських фінансових і наукових установах, проте його праці практично не друкувалися. Нині більшість з них зберігається в рукописах.«На осінь 1902 р. поїхав я учитись в університеті. Нові умови життя, клопоти буденщини, яких не знав протягом чотирьох років перебування в колегії. Взявся я за студії природничих наук «с фило- софской точки зрения». Маса нового знання із різних галузей природничих наук полилась із уст університетських професорів. Слухав, занотовував, старався затямити й усвідомити. Але хотілось знати ще більше, і я ходив слухати виклади професорів інших факультетів.
Однодумці читають чергове число «Киевских откликов». Зліва направо: В. Желєзнов, М. Василенко, І. Лучицький. Фото 1905 р. з особистого фонду М. Василенка
Прослухав курс психології і логіки у проф. Челпанова, історії філософії у проф. Гілярова і політичної економії у доц. Желєзнова. Найбільш старанно з усіх предметів чужих факультетів слухав курс політичної економії, читаний тоді ще доцентом, а пізніше професором Железновим. Прекрасний був лектор і ясного ума людина. Слухати його лекції було просто насолодою — так гарно, логічно, послідовно й доказово він викладав свій предмет. Я вступив в університет, маючи вже основні елементи світогляду: марксизм і дарвінізм. Наукове обгрунтування дарвінізму давало мені студіювання предметів свого факультету, а в лекціях Желєзнова я чув наукове обгрунтування марксизму, бо й сам Желєзнов був марксистом, хоч і легальним. Але особливо цінними з цього погляду були реферати й дебати з приводу цих рефератів, які відбувались в семінарі під розумним, умілим кермуванням Желєзнова».
Г’алаган М. З моїх споминів. Київ, 2005. С. 97
Титульна сторінка популярної брошури В. Желєзнова «К реформе современной теоретической зкономии», розрахованої на масового читача. Книги такого спрямування і категорії називалися «метеликами» і коштували порівняно дешево