Гадяцький трактат[73]
B ім'я боже, амінь. Ha вічну пам'ять теперішнім і наступним!
«Комісія між станами Корони Польської і в. кн. Литовського з одної сторони і вельм[ишановним] гетьманом і військом Зап.
з другої — докінчена дня 6 (16) вересня 1658 p. вельм. Стан. Казим. Беньовським і Ka- зим. Людв. Євлашевським — визначеними з сойму від найясн[ішого] короля Яна Казимира комісарами, з вельм. гетьманом їв. Виговським і всім військом 3an., в обозі під Гадячом. — Дай боже щоб щасливо і вічно- тривало!Вельм. гетьман Зап. з усім військом Зап. на вищезгаданім місці, прийнявши нас комісарів як годиться пристойно і вдячно і зваживши нашу повновласть комісарську, надану нам повагою сеймовою, декларував з усім військом:
Як не з доброї волі, а тільки з мусу, притиснене різними опресіями військо Зап. приступило до своєї оборони — так тепер, коли й. корол. м. [його королівська милість], пробачивши своїм батьківським серцем все що сталося в тім замішанню, закликає нас до односгі, — вони не погорджують ласкою й. кор. м. і покірно приймають цю поблажливість (клеменцію) доброго пана, приступають до цієї комісії, а далі до спільної наради щодо згоди, щирості і обопільної любові. Бога сил небесних беруть за свідка в тім, що все щО постановляється, буде дотримуватися щиро і правдиво вічними часами.
Згоду вічну й нерозривну поставили ми таким чином:
1). Релігія грецька старинна, така з якою Русь приступила до Корони Пол., аби зіставалася при своїх прерогативах і вільнім уживанню свого богослуження, по всіх містах, містечках і селах, в Короні Пол. і в. кн. Лит., — так далеко як сягає язик народу Руського. Ha соймах, в війську, в трибуналах, не тільки в церквах, але в публичних процесіях в відвідуванню хворих а святощами, в хованню померших і взагалі у всім — так як свобідно і прилюдно виконує своє богослуження обряд римський.
Тій же грецькій релігії дається право свобідного фундування нових церкові монастирів, так само поновлення і поправляння старих.
Церкви і маєтностіздавна надані на церкви старинної грецької віри мають зіставатися за греками православними старинними. Після того як зложено буде присягу вірності, протягом півроку всі такі церкви мають бути подані [в реєстрах] від полковників та іншої старшини війська Зап. тим комісарам, що будуть визначені з обох сторін.
A унія, що викликала досі замішання в Рчп., касується і в Короні і в в. кн. Лит. — і хто хоче нехай вертає до римського, а хто хоче — до грецького не уніатського богослуження.
Світські пани римської віри—дідичі й урядники й. кор. м.— не матимуть ніякої юрисдикції над духовними і світськими людьми, ані над ченцями —тільки їх законний пастир.
A що в спільній вітчині мають обрядам належати і спільні прерогативи і оздоби, тому о. митрополит київський теперішній і його наступники з 4 владиками: луцьким, львівським, перемиським і холмським засідатимуть в сенаті в своїм порядку, з тими ж правами і правом голоса як духовні римського обряду, тільки митрополитові призначається місце після арцибіскупа львівського, а владикам після біскупів своїх повітів.
B воєводстві Київськім, Браславськім і Чернігівськім сенаторські дігнітарства мають роздаватися тільки шляхтичам грецького обряду — до того здатним, що походять і мають маєтність у тих воєводствах.
Теперішні держателі урядів зістаються при них. Але тим часом, з огляду на гетьманство, першим сенатором тих трьох воєводств має бути гетьман військ Руських, і вся київська юрисдикція до нього має належати, призначення підвоеводи та інших урядників. Це буде належати [до гетьмана] і застерігається на цей раз тільки доки він не прийде до посідання воєводства київського.
Також по містах коронних і в. кн. Лит., як сягають церкви грецького обряду, аби зростала обопільна любов, міщани римської і грецької релігії мають рівно заживати спільних вільностей і свобід, і грецька релігія, не має бути нікому перешкодою до магістрату1.
«В Києві король й. м. і стани коронні позволяють засновати академію, котра має користуватися такими прерогативами і вільностями, як академія краківська, з тою тільки умовою, щоб у тій академіїне було професорів, магістрів і студентів ніякої секти: аріанської, кальвинської, лютерської.
A щоб студентам і учням не було ніякої оказії до бійок, всякі інші школи, які були в Києві[74] [75] перед тим, й. кор. м. накаже перенести де інде.Другу таку ж академію й. к. м. і стани коронні і в. кн. Лит;
дозволяють [заснувати] там де для неї буде знайдене відповідне місце. Вона заживатиме тих же прав і вільностей як і київська, але заснована має бути з тою ж умовою як київська: щоб у ній не було професорів, магістрів і студентів секти аріанськОі, кальвинської і лютерської. A де та академія буде заснована, там інші школи вже не мають засновуватися на вічні часи.
«Гімназії, колегії, школи і друкарні, скільки їх буде потрібно, буде вільно ставити, свобідно в них науки відправляти і деякі книги друкувати про релігійні контроверсії — але не ображаючи маєстату кор. і без пасквілів на короля й. м.
«(2). A що вельм. гетьман з військом 3an., від Рчп. відірваним, з любові до короля, пана свого і власної вітчини, повертається [до них] вирікаючися заграничних протекцій, то й. кор. м. і всі стани кор. і в. кн. Лит. вічною амнестією, себто вічним забуттям покривають все, що з обох сторін допустив біг — полишаючи то маєстатові його, як офіру за гріхи спільні. Забезпечують у тім всякого стану людей від найменших до найвищих без виїмку — як у війську Зап. так і шляхтичів, урядників і приватних людей, чисто всіх, котрі яким небудь чином пробували чи пробують при гетьмані попереднім і теперішнім. Hi корол. маєстат, ні сенат, ні вся Рчп., ані хто з приватних людей не буДуть підносити ніяких претензій супроти них взагалі або кожного зосібна, від найвищих до найменших. Навпаки — пробачивши собі обопільне христіанським серцем, щиро, свідчачися старшим богом, всякі неприємності і все що діялося під час війн, вони ні явно ні потай не замишлятимуть ніяких пімсТ, ні практик. He дадуть себе звести ніякими звільненнями з присяги для яких небудь потайних замислів.
Всякі кадуки[76] випрошені кимнебудь під тими що пробувають в війську Зап. і під шляхтою що приставала до гетьмана і війська Зап.
і до шведів і роздані від початку війни,— тепер всі без виїмку касуються і будуть скасовані законом, так щоб вони не шкодили ні гонорові ні власності чт-небудь. Де б вони [постанови про конфіскацію] не знаходилися, вони вважаються за скасовані і з книг [судових] еліміновані, і їх влас-. никам надається право заволодіння — протав котрого не можна посилатися на ніякі кадуки під карою інфамії.A що і зміст і саме ім'я амнестії повинно бути святе, і речі і люди всякої кондиції відновляються в попереднім стані, повертаються до тієї одності, згоди, любові, права і пана, як було перед війною, — то застерігається, що хто б важився рвати те святе об'єднання, смів публично, чи в приватнім зібранню закидати комусь зраду, — такий має підпадати карам за нарушення договору і в усяких оказіях де б ішло про охорону від обмови, з обох сторін має переводитися пильно слідство.
Вся Річпосполита народу Польського, в. кн. Литовського і Руського, і належних до них провінцій відновляється цілком такою як була перед війною, себто — ці три народи мають зіставатися непорушно, як були перед війною в границях своїх і при свободах [своїх] згідно з законами — в радах, судах і вільній елекції панів своїх — королів польських, литовських і руських. Коли під тягарем війни з загранич- ними державами щось постановлено було на зменшення границь і вільностей тих народів, це має вважатися за недійсне і пусте, і вищеназвані народи повинні зіставатися при своїх свободах, як єдине тіло одної і нероздільної Рчп., не роблячи між собою різниці з приводу віри: як хто визнавав і визнав христіанську релігію — чи римську чи грецьку, всі зістають e спокою, при вільності. Хіба якісь засуди або декрети були винесені перед війною і за час війни цілком законно *- при наявності сторін чи в відсутності.
(3) . Війська Зап. число має бути 60 тисяч, під владою гетьмана руського, згідно з стародавніми вольностями їх.
Скільки наемного [«затяжного»] війська буде на Русі, все має бути під владою того ж гетьмана.
Пробувати військо Зап.
має в тих воєводствах і маєтках, де воно було перед війною. Всякі вільносгі надані рм] привилеями найясніших королів польських потверджуються: вони [козаки] зістаються при стародавних вільностях і звичаях своїх, що не тільки в нічім не обмежуються але навпаки — потверджуються всякою повагою. Ніякий державець корол. маетностей, ні староста, ні пан дідичний ні доживотний, ані їх підстарости, урядники і всякі інші слуги не будуть стягати ніяких податків з козацьких хуторів, сіл, містечок, домів, ні під яким претекстом. Вони мають бути вільні від якихнебудь тягарів, цла і мита, як люди лицарські, у всій Короні й. в. кн. Лит. Мають бути також вільні від усяких судів старостів, державців, панів і їх намісників — тільки під юрисдикцією самого гетьмана військ Руських мають зіставатись.Також всякі напитки, лови в полях і на ріках й інші козацькі пожитки мають зіста- ватись при козаках свобідно, згідно з їх звичаями.Зокрема кого гетьман війська Руського педасть й. кор. мил. як гідних клейноту шляхетського для ще більшої заохоти до служби й. кор. мил., тим усім без якихнебудь труднощів, буде уділена нобілітація, з наданням всякої шляхетської вільності. Але так треба міркувати, щоб з кожного полку могло бути иобілітовано сто.
Ніяких військ польських, литовських або чужоземних ніхто не може вводити в воєводство Київське, Браславське, Чернігівське. Тільки на- ємне військо, що пробуватиме під владою гетьмана військ Руських, вибиратиме хліб з королівських і духовних маєтностей вищезгаданих воєводств, за ординансом того ж гетьмана руського. A коли б була війна при границях Pyci і треба було послати туди коронне військо в поміч, в такім разі це помічне військо має бути під регіментом гетьмана військ Руських.
(4) . Для скріплення і більшої певності цьогодоговору гетьман військ руських до кінця свого життя має бути гетьманом військ Руських і першим сенатором воєводства Київського, Браславського і Чернігівського. A по смерті його має бути вільний вибір гетьмана:
стани воєводства Київського, Браславського і Чернігівського виберуть чотирьох кандидатів, і з них одному король надасть [гетьманство].
Двір minnca для биття всяких грошей[77] має бути заложений в Києві, або де, буде признано зручнішим — однієї якості і металу, і з королівською особою [портретом].
Податки, які Рпта ухвалятиме на соймі, в воєв. Київськім, Браславсь- ким і Чернігівськім мають уживатися на наємне військо, що буде під владою гетьмана військ Руських.
Спільні ради і спільні сили всіх тих народів против кожного неприятеля. Мають всі три старатися спільно всякими способами, аби Рпта мала вільну навігацію на Чорне море.
Коли б станом Коронним і в. кн. Лит. прийшлось почати війну з царем московським, військц Зап. до такої війни не буде притягнене.
Коли ж би цар не схотів вернути провінцій Річпосполитої і на неї наступав, тоді мають сполучитися всі сили: коронні, в. кн. Лит. і військо Руське Запорозьке, під регіментом свого гетьмана, і воювати.
Маєтності нерухомі і рухомі, королівщини і записи сум, конфісковані від обивателів Руської землі, котрі пристали до шведського або до запорозького війська і тепер вертаються до батьківщини,— мають їм бути повернені і служби їх в війську кор. і в. кн. Лит. мають бути компенсовані і оплачені.
(5) . Гетьмани з військом Зап. — теперішні і наступні — відступивши від усяких заграничних протекторів, більше до них приставати не мають. Навпаки — мають пробувати в вірності, підданстві і послушенстві у найясн. маєстату королівства польського і наступників його і всій Річпосполитій і будуть пробували вічно.
Але так щоб це не нарушало братерства зав'язаного з ханом кримським, а коли може то бути без порушення цілості Річпосполитої — то і з царем московським.
Посольств від заграничних [гетьман] не має приймати, і якби такі трапились — має їх відсилати до короля й. м.
Також ні війська стороннього вводити не буде, ні порозуміння з за- граничними державами мати не буде; хіба сповіщаючи про це короля його милість.
(6) . Всяким приватним особам з обох сторін — в тім і духовним римського обряду відкривається безпечний поворот до біскупств, пробоств, каноній, плебаній і до належних до них маєтностей в воєводствах Київськім, Браславськім, Чернігівськім, Подільськім, також у в. кн. Лит., на Білій Pyci і в Сіверщині. Також всім монахам до костелів, кляшторів, маєтностей і фундацій. Теж і світським особам обох сторін до їх маєтків дідичних, староста, держав, володінь власних, доживотних, заставних і за всякими іншими контрактами до них належних, в тих же вищеназваних воєводствах і в в. кн. Лит., на Білій Pyci і на Сіверщині.
Але час повороту визначить король й. м., порозумівшись з гетьманом зап., і спосіб реіндукції [повороту у володіння] має заховуватися такий, що ніхто не має повертатися до свого володіння інакше як за універсалом й. корол. м. і вельм. гетьмана запорізького. B цім має бути порозуміння обох сторін.
Для судження всяких справ як кримінальних так і поточних має бути в тих трьох воєводствах свій окремий трибунал — з таким порядком, який вони самі собі уложать. Але крім того мають бути окремі судові староства в Овручу і Житомирі.
(7) . A для кращої певності — тому що гетьман з військом 3an., і ці воєводства, що були відірвалися, відкидають всяку протекцію інших народів і добровільно — як вільні до вільних, рівні до рівні і шановні до шановних повертають, — тому, для певнішого дотримання нинішнього акту король і Річпосполита дозволяють народові Руському [мати] осібних канцлерів, маршалків і підскарбіїв з правами сенаторів, і інші уряди народу Руського.
Вони [канцлери] мають виконати присягу за ротою урядників коронних, з додатком такого пункту, що до нічого противного нинішньому актові вони своєї печаті не приб'ють, навпаки — пильнуватимуть, щоб нічого не робилося против цього акту — в конституціях і декретах сеймових, рескріптах задворних, привілеях і універсалах.
До уряду і канцелярій цих канцлерів будуть належати всі духовні надання митрополії, епіскопії, ігуменства і бенефіції, що належать до надаваня королівського в воєводстві Руськім, Київськім, Волинськім, Подільськім, Браславськім і Чернігівськім, а в воєводстві Київськім, Брас- лавськім і Чернігівськім — всі надання духовні і світські. Також суд в королівських містах і всякі декрети — задворні й судові — тільки в названих трьох воєводствах.
A ідо против цього акту вийшло б з канцелярії коронної або в. кн. Лит., то буде неважне, і той що добув такий привілей не тільки його тратить, але підпадає ще карі в 10-тис. кіп литовських, а судити його за це в королівськім суді за спеціальним реєстром.
Аби з суперечок за підданих обвинувачених в своєвільстві не виходило нових замішань, — касуються всякі процеси про видачу підданих, про наїзди, забране майно, шкоди починені під час внутрішньої війни, — земські, гродські, трибунальські, також і декрети трибунальські винесені в тих справах — особливо щодо воєводства Київського, Волинського, Браславського й Чернігівського.
При складанню договору з царем московським, коли б до того прийшло, роль й. м. і стани коронні і в. кн. Лит. мають вимагати не- нарушеної репутації [реабілітації] вельм. гетьмана і нинішнього договору.
Пп. комісари і в. гетьман князівства Руського фактично ствердили нинішню комісію своєю присягою — як то свідчать їх підписи на ротах присяги. Понад то буде ця комісія конфірмована — від сенату присягою превел. кс. арцибіскупа гнезненського, біскупа виленського, всіх чотирьох гетьманів і канцлерів обох народів, а від кола рицарського — присягою маршалка посольської палати, на соймі що має бути зклика- ний якнайскорше, — в присутності послів, які будуть прислані від в. гетьмана і війська Зап.
A що до присяги короля й. м., то з своєї доброти панської він її на покірне прохання війська Зап. зводить учинити — це пп. комісари ace- курують.
Полковники ж, сотники і вся старшина війська Зап. виконають свої присяги після сойму,на котрім будуть виконані нинішні постанови, — в присутності комісарів, які на те будуть депутовані від сойму.
A щоб ця конституція мала вічну вагу і повагу вона в усім своїм змісті від початку до кінця буде включена в конституцію [постанови сеймові], ухвалена сеймом, рахована за вічний і незмінний закон і так дотримувана».
Діялося в таборі, під Гадячем, дня і року, вищезазначеного.
До булави великої руської належатиме Чигринське староство, як то значиться в привілею наданім пок. Б. Хмельницькому від короля й. м.
Гетьман війська Руського буде вільний від резідування при королі й. м.
Конвокація1 воєводства Київського, Браславського і Чернігівського буде скликана універсалом королівським після сойму, що має бути зложений якнайскорше.
Іван Виговський, гетьман війська
кн. Руських рукою власною і печатка.
Грушевський M.C. Історія України-Руси: B 11 т., 12 кн. — K., 1937. — T. X. — Ч. I. — C. 354—364.
8.3.