Чубинський Михайло Павлович 1821—1943

Правознавець, державний діяч, доктор кримінального права, професор (від 1905). Син творця національного Гімну України П.

В 1897 склав магістерські іспити й отримав звання приват-доцента. Від 1898 продовжив освіту за кордоном в університетах Відня, Граца, Берліна, Галле, Ляйпцига. У 1899 став приват-доцентом Демидовського юридичного ліцею. Відбувши друге закордонне відрядження до Берліна, Брюсселя і Лондона, в 1901 захистив у Москві магістерську дисертацію «Мотив преступной деятельности и его значение в уголовном праве» і був призначений в.о. екстраординарного професора ліцею.

У 1902 перейшов до Харківського університету. Докторську дисертацію «Очерки уголовной политики» захистив у Київському університеті (1905), після чого був призначений ординарним професором

Харківського університету. Від травня 1906 обраний директором і ординарним професором Демидовського ліцею, одночасно працюючи в інших навчальних закладах. Крім магістерської та докторської дисертацій, опублікував «Курс уголовной политики» (1909), за який отримав Демидовську премію Академії наук.

Під час визвольних змагань в Україні читав лекції в Харківському університеті.

У 1918 юридичним факультетом Київського університету рекомендований позаштатним професором кафедри кримінального права. За гетьманату П. Скоропадського (1918) був міністром судових справ, міністром юстиції та водночас в. о. заступника голови Кабінету Міністрів. Брав участь у підготовці законопроектів гетьманського уряду. Після його падіння емігрував до Югославії, де був професором Белградського університету до 1922, коли переїхав до м. Суботіци, де викладав кримінальне право і процес в університеті. На еміграції продовжував плідну наукову працю.

Подання М. Чубинського на ім’я декана юридичного факультету Університету Св. Володимира від 28 вересня 1893 р. з проханням зарахувати своєкоштним професорським стипендіатом із предмета кримінального права