4. Змiст права власностi колективного сiльськогосподарського пiдприємства

1. Поняття права колективної власностi певною мiрою характеризується його змiстом. Змiст права власностi КСГП,

ВСГК, АСГТ становлять його права та обовязки щодо воло

Право власностi КСГП 235

дiння, користування i розпорядження засобами та продукцiєю колективного виробництва.

Визначенню змiсту права власностi присвячена ст. 8 Закону

"Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство", норми якої грунтуються на засадах Закону "Про власнiсть". Зокрема, пiдприємство самостiйно володiє, користується i розпоряджається належними йому обєктами власностi.

Право володiння - юридичне забезпечена можливiсть

Господарського володiння пiдприємством тими чи iншими

;мсобами i продуктами виробництва, коштами або iншими

матерiальними цiнностями начебто власними. Право володiння являє собою початкову правомочнiсть, необхiдний

юридичний лiсiб досягнення певної економiчної цiлi, є передумоiюю права пiдприємства користуватися i розпоряджатися

належним йому майном.

Володiння тим чи iншим майном є юридичне правомiрiiим, якщо воно здiйснюється самим власником-пiдприєм i ном, його виробничо-господарським пiдроздiлом або вiдпоиiдiю до волевиявлення першого iншою особою. В рештi

нiчiадкiв матиме мiсце фактичне володiння рiччю, що здiйснюється проти волi власника. Практичне значення вiдмежування права володiння вiд iнших правомочностей власника

полягає в його правi вимагати захисту свого права володiння

у порядку, передбаченому законом, - у порядку вiндикацiї.

Пiдставою для такого захисту є право володiння, а не сам

факт заволодiння майном.

Пiдприємство має право володiти лише майном, необхiдним йому для господарської дiяльностi в межах його правоздатностi. Володiння засобами i продуктами сiльськогосподарського виробництва є не тiльки правом, а й вiдповiдним

обовязком пiдприємства.

2.

них корисних властивостей для досягнення певного матерiального результату. Виходячи з цього загального положення,

таким правом для КСГП, СпС, ВСГК є виробниче користування знаряддями i засобами виробництва, господарськими

спорудами i технiкою, експлуатацiя робочої худоби, використання iншого майна (зокрема виробiв пiдсобних цехiв, пiд

236 Роздiл XI

приємств), а також одержання вiдповiдних господарських результатiв: урожаю сiльськогосподарських культур, продуктiв

тваринництва, приросту жиної ваги стада тварин, плодiв садiвництва i виноградарства, прибуткiв вiд зданих в оренду худоби, засобiв виробництва, примiщень тощо. Отже, внаслiдок

права користування колектинним майном створюються новi

матерiальнi цiнностi, на якi у пiдприємства виникає право

власностi.

Належне пiдприємству iiрiшо користування здiйснюється

застосуванням працi його члгпiн тп осiб, якi працюють на

ньому за трудовим договором. Майно КСГП, СпС, ВСГК повинно використовуватись вiдповiдно до його цiльового призначення - для подальшого розвитку господарства. Водночас

пiдприємство може надавати своє майно безоплатно або за

невелику плату в користування (оренду, прокат) своїм членам

або iншим особам для одержання прибутку, задоволення їх

матерiальних i культурно-побутових потреб (як-от допомога

членам пiдприємства у будiвництвi або ремонтi житлових будинкiв, обробiтку присадибних земельних дiлянок тощо).

В аграрному законодавствi закрiплюється вимога рацiонально використовувати належнi пiдприємству знаряддя i засоби виробництва, дбайливо зберiгати, своєчасно ремонтувати i доглядати трактори, комбайни та iнше сiльськогосподарське знаряддя, а також належним чином зберiгати насiння i

корми.

3. Право розпорядження - це можливiсть вчинення юридичних дiй щодо певного майна, коштiв або iнших матерiальних цiнностей. Наслiдком цих дiй є виникнення, змiна або

припинення права власностi пiдприємства на майно (його

привласнення), надання цього майна iншiй особi на правi користування, в тому числi в оренду, прийняття рiшення про

використання коштiв на придбання майна.

самому пiдприємству як юридичнiй особi, його органам

управлiння.

У науцi аграрного права право розпорядження розмежовується за двома аспектами: а) як органiзацiя або встановлення

порядку внутрiшньогосподарського використання колективного майна, закрiплення його за виробничими пiдроздiлами i

окремими членами пiдприємства з метою одержання вiд

нього корисних властивостей (цi розпорядчi дiї називають та

Право власностi КСГП 237

кож правом управлiння майном); б) як передача обєктiв права колективної власностi у власнiсть або користування iншiй

особi. Саме цiєю частиною права розпорядження зумовлено

участь пiдприємства як субєкта права власностi та юридичної

особи в ринкових економiчних вiдносинах.

4. Право розпорядження майном криє в собi здiйснення

органами самоврядування управлiнських дiй, спрямованих на

визначення цiльового призначення конкретних обєктiв прана власностi пiдприємства, закрiплення майна за його виробничими пiдроздiлами, визначення порядку i умов використання корисних властивостей того чи iншого майна. Право

розпорядження в цьому аспектi охоплює дiї пiдприємства як

власника щодо облiку i зберiгання одержаної натуральної

продукцiї, розподiлу одержаних доходiв, утворення внутрiшньогосподарських фондiв для задоволення поточних виробничих потреб. У цьому випадку право розпорядження не

спричиняє змiну субєкта права власностi. Останнiм, як i ранiше, залишається пiдприємство. Внаслiдок цих розпорядчих

дiй пiдприємство надiляє свої виробничi пiдроздiли правом

повного внутрiшньогосподарського вiдання згiдно з цiлями їх

дiяльностi i господарського призначення майна, забезпечення внутрiшньогосподарського розрахунку i пiдприємництва.

Для вiдносин, що складаються у процесi реалiзацiї пiдприємством своїх правомочностей власника, характерне злиття в

тих самих дiях двох правомочностей: права користування i

права розпорядження. Наприклад, використовуючи насiння

для посiву, пiдприємство водночас здiйснює i право користування, i право розпорядження ним.

5.

визначається нормами Закону "Про власнiсть", де поняття

змiсту права власностi трактується у ст. 4 "Здiйснення права

власностi", згiдно з якою власник на свiй розсуд володiє, користується i розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-якi дiї, що не

суперечать законовi. Вiн може використовувати його для

здiйснення господарської та iншої, не забороненої законом,

дiяльностi. Закон проголошує, по-перше, принцип - усiм

власникам рiвнi умови здiйснення своїх прав i, по-друге, гарантує, що держава безпосередньо не втручатиметься в господарську дiяльнiсть субєктiв права власностi.

238 Роздiл XI

6. Правомочностi пiдприємства як власника визначаються

його статутом, зокрема вони полягають: у набуттi у власнiсть

матерiально-технiчних засобiв i ресурсiв, будiвельних та iнших матерiалiв, залученнi при необхiдностi на добровiльнiй

основi грошових i майнових инсскiїї членiв пiдприємств, органiзацiй та громадян, у розподiлi мiж ними частини доходiв

або продукцiї пропорцiйно до розмiрiв зроблених внескiв, а

також у створеннi пайового фонду членiв пiдприємства.

iстотним елементом прiїїш розпорядження власнiстю пiдприємства с встановленi його статутом правила, що регулюють розподiл валової продукцiї та доходiв. Правове регулювання розподiлу здiйснюється таким чином, щоб iз виробленої власної продукцiї вiдшкодовувалися матерiальнi витрати

на її виробництво (амортизацiя основних засобiв, витрати на

насiння, корми, добрива, пальне, витрати на поточний ремонт тощо). Валовий дохiд пiдприємство використовує для

розрахункiв за своїми зобовязаннями перед бюджетом i банками, спрямовує на розширення виробництва, оплату працi,

здiйснення соцiального розвитку, утворення страхових фондiв, а також для участi своїми коштами у створеннi й дiяльностi мiжгосподарських пiдприємств, органiзацiй, обєднань.

Своє право розпоряджатися коштами пiдприємство здiйснює

так, щоб своєчасно внести платежi державi та повернути грошовi позики, не допускати дебiторської заборгованостi, своєчасно розраховуватися з працiвниками i кредиторами, утворювати й поповнювати громадськi фонди. В сучасних умовах

впровадження нових форм i методiв ринкової економiки

особливого значення набувають вiдрахування дивiдендiв на

рахунки пайовикiв i кошти для участi недержавних субєктiв

аграрного пiдприємництва у приватизацiї, зокрема переробних пiдприємств.

Здiйснюючи право розпорядження майном i коштами,

пiдприємство виходить iз своєї господирської самостiйностi,

економiчної незалежностi та правоздатностi як юридичної

особи.