б. Спiльнiсть галузей права та спiввiдношення аграрних та iнших правовiдносин

1. Закони створюються для людей, а люди живуть i працюють не заради законiв, а для здiйснення та реалiзацiї, застосування правових норм у своїх iнтересах. Системi суспiльних

вiдносин, що врегульованi правом, вiдповiдає система галузей

права.

проявляється в нерозривному звязку мiж собою всiх галузей

права. Аграрне право також перебуває у дiалектичному звязку з державним (конституцiйним), земельним, цивiльним,

господарським, трудовим, фiнансовим, цивiльним процесуальним правом. Цей звязок iсторично зумовлений єднiстю

суспiльних вiдносин як єдиного цiлого. На сучаснiй стадiї

розвитку мiжнародного спiлкування людей i держав посилюється взаємозвязок i взаємозалежнiсть мiжнародних галузей

права i порiвняльного правознавства, назрiває потреба в мiжнародному аграрному правi. Дiалектичний взаємозвязок зазначених галузей права з аграрним правом проявляється через системи правовiдносин, як форми i засобу застосування

норм права.

В процесi правового регулювання внутрiшньогосподарських вiдносин субєктiв аграрних вiдносин застосовуванi

правовi норми аграрного права вiдповiдають принципам права України i його окремих галузей. При регулюваннi зовнiшнiх правовiдносин аграрних пiдприємств має мiсце юридичний феномен, коли один i той же обєкт аграрних правовiдносин регулюється нормами аi-рарного права (як самостiйної

галузi прана). Вони >.> сiмню правовою природою i юридичним змiстом мають спiльнi риси з iншою галуззю права; не

будь аграрного права зазначенi суспiльнi вiдносини регулювалися б нормами цiєї iншої гилу:>i права. Саме таким спiввiдношенням мiж спорiдненими галузями права дає себе знати

спiльне i субєктивне в правi. Правильне розумiння природи

взаємозвязку i спiввiдношення правовiдносин успiшно використовується при визначеннi мiсця окремих правових норм в

Аграрнi правовiдносини 83

системi правових iнститутiв i при проведеннi кодифiкацiї законодавства.

2.

аграрного права впроваджуються (застосовуються) тi норми

Конституцiї, для яких (залежно вiд особливостей субєкта i

обєкта аграрних правовiдносин) є властивими юридична сила прямої дiї. Такою є правова норма ст. 36 Конституцiї України, що визначає права громадян на обєднання для досягнення i реалiзацiї певних прав. Порушення цiєї конституцiйної норми має мiсце у випадку вчинення перепон для здiйснення такого обєднання, зокрема в разi нескликання з вини

посадових осiб (голова i правлiння) КСГП загальних зборiв

членiв пiдприємства для вирiшення питання про реорганiзацiю або лiквiдацiю пiдприємства. Спiввiдношення мiж державним правом i аграрним правом у цьому разi полягає в порушеннi ст. 31 Закону "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство". Реалiзацiя конституцiйної правомочностi селян-членiв пiдприємства перебуває у прямому звязку з наявнiстю у галузевiй нормi права вiдповiдної санкцiї, що має

бути застосована в разi вчинення порушення ст. 36 Конституцiї України i ст. 31 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство".

3. Конституцiя України (ст. 13) визнає землю, її надра, атмосферне повiтря, воднi та iншi природнi ресурси власнiстю

Українського народу. Вiд iменi Українського народу право

власностi здiйснюють органи державної влади i мiсцевого самоврядування. Основний Закон країни закрiпив право приватної власностi на землю. Аграрне i земельне законодавство

надає право власностi на землю колективним сiльськогосподарським пiдприємствам i позбавляє цього права державнi

сiльськогосподарськi пiдприємства. В результатi має мiсце

протиставлення земельних правомочностей колективного i

державного сiльськогосподарського пiдприємства.

Стаття 56 Земельного кодексу України, прийнятого 13 березня 1992 р., передбачає право громадянам України на одержання у власнiсть земельних дiлянок для ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого пiдсобного господарства; будiвництва та обслуговування жилого

будинку i господарських будiвель (присадибна дiлянка);

садiвництво; дачного i гаражного будiвництва.

предметом цивiльного права. Цiльове призначення земельних

дiлянок i змiст правосубєктностi iстотно впливають на їхню

правову природу i пiдкреслюють їхню спiльнiсть i розмежування

правовiдносин.

Земельними є ПР.ЧНОПiДНОСИПИ щодо права власностi на

землю i права землекористування, правосубєктностi учасникiв земельних правовiдносин, процедурно-процесуальних вiдносин, повязаних iз здiйсненням землевпорядкувальних робiт, правовий режим земель населених пунктiв та iншi земельнi правовiдносини. Усi вони є предметом земельного

права як галузi права. Одначе органiзацiйно-правовi правомочностi субєктiв права власностi на землi сiльськогосподарського призначення i права користування ними з боку державних сiльськогосподарських пiдприємств розглядаються як

аграрнi правовiдносини. Їхнiм предметом, цiлями i завданнями є органiзацiйно-управлiнське забезпечення рацiонального

використання земельних дiлянок для сiльськогосподарських

цiлей, забезпечення їхнього екологiчного використання, продуктивностi i якостi як природного ресурсу. Додержання цих

органiзацiйно-управлiнських вимог покладається на керiвнi

органи i посадовi особи, власникiв i субєктiв землекористування. Цi правомочностi охоплюють собою додержання земельного законодавства i належну охорону i збереження

земель.

4. Цивiльний кодекс України та Господарський кодекс України (якщо вiн буде прийнятий) покликанi визначати i регулювати майновi правомочностi громадян i юридичних осiб.

Цю мету спрямованi досягати i норми аграрного права. Вчення про статус юридичної особи i визначення норми про неї

викладенi в провiдних галузях прана (цивiльному i господарському). В аграрному пранi йдеться про специфiчнi правомочностi субєктiв аграрною права, що с юридичними особами. Зокрема з метою правового забезпечення охорони i захисту майнових прав селянського (фермерського) господарства

вiдповiдним галузевим правовим актом йому надано права

юридичної особи.

Характерним спiввiдношенням цивiльного права i аграрного права iснує в процесi його реалiзацiї iнститут права влас

Аграрнi правовiдносини

ностi i в першу чергу права власностi колективного сiльськогосподарського пiдприємства.

власностi (реалiзацiя права володiння, права користування,

права розпорядження), що складаються внутрi КСГП, у селянському (фермерському) господарствi спрямованi на здiйснення внутрiшньогосподарської дiяльностi i становлять собою виключно аграрноправовi вiдносини. Зовнiшнi ж вiдносини власностi є одночасно предметом аграрного i цивiльного права. Саме у цiй частинi вiдносини права власностi - є

основою аграрно-ринкових економiчних вiдносин.

Таким же двоєдиним спiввiдношенням належить розглядати систему аграрно-договiрних зобовязань, стороною в

яких є аграрно-виробничi чи пiдприємницькi аграрнi пiдприємства. Цим спiввiдношенням слiд розглядати тi договори,

без яких неможлива виробничо-господарська дiяльнiсть у

сiльському господарствi. Саме таким договорам придiлена

увага в ХХУ роздiлi книги.

5. Аграрне право становлять правовi норми i правовi iнститути, покликанi регламентувати цiлу систему трудових вiдносин мiж членами i конкретним колективним сiльськогосподарським пiдприємством, мiж працiвником i державним

аграрним пiдприємством або ж мiжгосподарським обєднанням та iн. Цi вiдносини вiдповiдно регулюються внутрiшнiми

правовими актами про працю та оплату працi членiв КСГП, а

стосовно найманих працiвникiв - КЗпП України. У регулюваннi внутрiшнiх трудових вiдносин допускається застосування в порядку допомiжного (субсiдiарного) засобу правила

трудового законодавства України.

Звертає на себе увагу стан, що у взаєминах мiжгосподарських будiвельних i спецiалiзованих виробничих пiдприємствах та обєднаннях трудовi вiдносини їхнiх працiвникiв регулюються нормами трудового, а не аграрного права. Ця

доцiльна i прогресивна практика потребує законодавчого

закрiплення.

6. Правосубєктнiсть аграрних пiдприємств та iнших

субєктiв аграрного права реалiзовується у своєрiдному взаємозвязку i спiввiдношеннi з правоздатнiстю органiв державного управлiння сiльським господарством - органами Мiнiстерства агропромислового комплексу України, Державним

комiтетом України по земельних ресурсах та iн.

органи, норми яких становлять галузь адмiнiстративного права України. Державна управлiнська дiяльнiсть цих органiв

спрямована на здiйснення державного управлiння державними сiльськогосподарськими пiдприємствами, органiзацiями

та обєднаннями. Державне регулювання сiльським господарством стосовно колективних (КСГП, акцiонернi товариства,

сiльськогосподарськi кооперативи) i приватнi в особi селянських (фермерських) господарств. Державне регулювання цими субєктами аграрного права здiйснюються лише шляхом

рекомендацiй (тобто свого роду керiвництва ними з боку держави). Визнання самостiйностi аграрного права як галузi права i своєрiдностi аграрних правовiдносин зумовлюють специфiку i забезпечують бiльшу ефективнiсть застосування правових норм щодо компетенцiї зазначених органiв державного

регулювання сiльським господарством.

На нашу думку, предмет аграрного права становлять

суспiльнi вiдносини стосовно сiльського господарства. При

окресленнi предмета кооперативного права за основу береться лише органiзацiйно-правова форма регулювання рiзнобiчних вiдносин (застосування кооперативу у системi споживчих

товариств, житлово-будiвельних, гаражно-будiвельних утворень). Тому мабуть є пiдстави розглядати кооперативне право

лише як виключно навчальну дисциплiну i не повязувати

кооперативне право з галуззю права.

1 Див.; Кооперативне право / За рея. чл.-кор. НАН України, акад. АПрН

України, докторе юридичних наук, професора Семчика В. i. - К., 1998.