5. Правовi методи регулювання сiльського господарства

1. У науцi аграрного права наповненi певним правовим

змiстом поняття методiв аграрного права. Поряд з цим у нiй

розмежовуються правовi методи, властивi правовим методам

регулювання суспiльних вiдносин, що становлять змiст аграрних правовiдносин, мають свiй власний предмет, характеризуються певними суспiльними правовими ознаками.

своєрiдний метод правового регулювання є властивим i правовому iнституту аграрного права - державно-правовому регулюванню сiльського господарства.

Правовi методи регулювання перебувають у прямiй залежностi вiд тих двох основних складових цього правового iнституту - державного управлiння сiльським господарством, що

стосується дiяльностi державних сiльськогосподарських пiдприємств, та колективних сiльськогосподарських пiдприємств i приватних селянських (фермерських) господарств.

Змiст i особливостi правових методiв регулювання сiльського господарства безпосередньо залежать вiд суспiльного

призначення цiлей, змiсту законiв i пiдзаконнйх (нормативно-правових) актiв, що становлять у своїй єдностi джерела аграрного права. Враховуючи недержавний характер колективних сiльськогосподарських пiдприємств i селянських (фермерських) господарств вiдповiдну правову значимiсть при

цьому має юридична сила норм, вмiщених у цих джерелах аграрного права.

У процесi здiйснення державно-правового регулювання дiяльностi колективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств i господарювання селян-фермерiв застосовуються

правовi методи прямого велiння (iмперативу) i метод порад,

рекомендацiй.

2. Правовий метод прямого велiння в першу чергу стосується додержання вимог Конституцiї України. Усi громадяни,

а ними є працiвники державних сiльськогосподарських пiдт

Державно-правове регулювання сiльського господарства 217

приємств, члени колективних сiльськогосподарських пiдприємств i власники селянського (фермерського) господарства,

згiдно з ст.

податки i збори. Згiдно з чинним податковим законодавством

тдповiднi податки i збори сплачують усi субєкти аграрного

права, що мають права юридичної особи.

На субєктiв аграрного права поширюються норми адмiнiстративного права. За умов визначених законом, вони є

субєктами адмiнiстративних правовiдносин i вiдповiдно до

них застосовується правовий метод прямого велiння. Зокрема, метод прямого велiння застосовується у взаєминах органiв державного контролю i державних iнспекцiй з колективними i державними сiльськогосподарськими пiдприємствами,

(слянськими (фермерськими) господарствами, власниками

нриштцiх пiдсобних особистих господарств.

3. Конституцiя України становить основу державно-пранивого регулювання сiльського господарства. Властива її нормам юридична сила акта прямої дiї означає, що тi правовi

норми, якi безпосередньо повязанi з правомочностями

сiльськогосподарських пiдприємств та їхнiх працiвникiв (працiвникiв державних i членiв колективних сiльськогосподарських пiдприємств є нормами прямого велiння (iмперативними). Такими конституцiйними нормами належить розглядати

норму ст. 36, в якiй йдеться про право громадян вступати в

обєднання з метою здiйснення i захисту своїх економiчних,

трудових, соцiальних прав та iнтересiв. Волевиявлення

вступати в члени КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ є справою добровiльною. Нiхто не може бути примушений до вступу в

обєднання.

Стосовно працiвникiв сiльськогосподарських пiдприємств

юридичну силу прямої дiї має норма ст. 48, згiдно з якою

кожному громадянину належить право на достатнiй життєвий

рiвень для себе i своєї сiмї, що включає достатнє харчування,

одяг, житло. За сучасних умов суспiльного спiвжиття життєвий рiвень громадян головним чином визначає одержувана

заробiтна плата працiвника державного i оплата працi члена

колективного сiльськогосподарського пiдприємства. Одержувана переважною бiльшiстю працiвникiв сiльського господарства плата за працю є невисокою.

218

заробiтну плату. Згiдно з Законом України "Про оплату працi" вiд 24 березня 1995 р. мiнiмальна заробiтна плата в Українi визначається у розмiрi не нижчому за вартiсну величину

межi малозабезпеченостi з розрахунку на працездатну особу.

Розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється Верховиною Радою України один раз на рiк при затвердженнi державного бюджету.

Мiнiмальна заробiтна плита с соцiальною гарантiєю,

обовязковою на всiй територiї України для пiдприємств,

установ, органiзацiй i обєднань усiх форм власностi i господарювання.

Обовязковою для державних i колективних сiльськогосподарських пiдприємств та селянських (фермерських) господарств є норма ст. 49 Конституцiї України про охорону здоровя громадян. У цих виробничо-господарських утвореннях

громадяни виступають як їхнi робiтники, спецiалiсти i члени

КСГП. На них повною мiрою поширюються норми Закону

"Про охорону працi" та ряд нормативно-правових актiв,

спрямованих на додержання технiки безпеки i виробничої санiтарiї. Зазначенi правовi норми i правовiдносини, якi при

цьому виникають є адмiнiстративно-правовими i внаслiдок

цього є iмперативними. Адмiнiстративно-правова вiдповiдальнiсть настає в разi вчинення адмiнiстративного проступку. Порушення аграрно-правових норм, що стосуються правил технiки безпеки працi i виробничої санiтарiї i визначенi

внутрiшньогосподарськими локальними правовими нормами, тягнуть за собою дисциплiнарну вiдповiдальнiсть. За своєю правовою сутнiстю такi локальнi правовi норми є нормами

прямого велiння, застосовуваними в межах пiдприємства.

4. Колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства, сiльськогосподарськi кооперативи, спiлки селян, сiльськогосподарськi акцiонернi товариства - всi вони є органiзацiйною формою виробиичо-господарського спiлкування з метою створення свого колективно-кооперативного пiдприємства, для

одержання продуктiв харчування i сiльськогосподарської сировини, для задоволення своїх потреб та їх реалiзацiї, для

одержання прибуткiв, досягнення iнших статутних цiлей, їхня виробничо-пiдприємницька дiяльнiсть базується на їх правi власностi на засоби i продукти виробництва, колективної

трудової участi на засадах самоврядування, на правi спiльної

Державно-правове регулювання сiльського господарства 2\9

колективної i особистої власностi членiв пiдприємства на

землю сiльськогосподарського призначення.

Ця дiяльнiсть провадиться на пiдставi чинного аграрного

законодавства i за умовою певного державного керiвництва.

Суспiльство в особi держави i органiв державного управлiння

сiльським господарством, виходячи iз вищенаведених органiзацiйно-правових, економiчних i соцiальних ознак колективних пiдприємств має враховувати їх при визначеннi правових

методiв державного керiвництва цими колективними пiдприємствами.

Нагромаджений за багато рокiв досвiд взаємин мiж держаною з її органами державного управлiння i колективними

гiпьськогосполарськими утвореннями свiдчить про доцiльчiть iастiнупанiїй прiпюпого методу рекомендацiй, порад.

НМ iяiриймннпмяi кожним конкретним КСГП як такi, що

КiЩiт-по прийняти i iнстосонупати в своєму пiдприємствi.

5ИЇк>мс11iцiї, поради за своїм змiстом стосуються пиi.iнь, якi згiдно з Статутом пiдприємства вiднесенi до компеи-нцiї органiв самоврядування колективного пiдприємства.

Чiльне мiсце серед рекомендацiй належить внутрiшньогоспоцарським правовим актам.

вирiшення i нормативного врегулювання окремих питань цi

акти приймаються як внутрiшньо-господарськi локальнi правовi акти. Першорядними серед них є Статут пiдприємства,

що вiдповiдає вимогам Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство". Закону "Про сiльськогосподарську

кооперацiю" та iн. i Примiрному зразку Статуту колективного

сiльськогосподарського пiдприємства.

6. Цiлком виправданою є практика розробки i прийняття

рекомендацiйних актiв науковими установами. Зокрема, методичнi рекомендацiї по приватизацiї майна колективних

сiльськогосподарських пiдприємств. Цей акт схвалено секцiєю економiки науково-технiчної ради Мiнiстерства сiльського господарства i продовольства 2 жовтня 1992 р. З урахуванням зазначених рекомендацiй кожне КСГП розробляє вiдповiдне Положення як внутрiшньогосподарський локальний

правовий акт i керується ним при паюваннi майна членiв пiдт

220 РоздiлХ

приємства залежно вiн їхньої частини в основних засобах виробництва.

Юридичної сили локального правового акта рекомендацiї

набувають з часу їх прийняття або затвердження органами самоврядування колективного сiльськогосподарського пiдприємства. З цього моменту нони набувають значення джерела

аграрного права i ними повиннi керуватися органи самоврядування i посадовi особи КСГП, а також враховувати їхнi

субєкти, що вступають у припонiдносини з КСГП, ВСГК,

АСГТтаiн.

Мiнагропром України в межах своїх повноважень на виконання актiв аграрного законодавства видає накази, органiзовує i контролює їх виконання. Визначенi ними рiшення є

обовязковими для виконання центральними i мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями усiх форм

власностi та громадянами. У процесi їх виконання колективнi

i державнi сiльськогосподарськi пiдприємства враховують свої

конкретнi умови виробничо-пiдприємницької дiяльностi, дотримуються свого Статуту, вимог госпрозрахункової результативностi та забезпечення iнтересiв працiвникiв пiдприємства.

Вказiвки Мiнагропрому та його органiв, обласної i районної ланки органiв державного управлiння з питань забезпечення схоронностi їхнього майна, коштiв, цiнних паперiв,

усунення порушень Статуту пiдприємства, забезпечення рацiонального використання земель сiльськогосподарського

призначення, додержання вимог екологiчного законодавства

та iнших пiдлягають виконанню пiдприємствами в першу

чергу.