7. Правове регулювання кредитування сiльськогосподарського виробника

Аграрне право визнає сiльськогосподарський кредит дiєвим стимулом розвитку сiльського господарства, його структурних перетворень, пiдвищення ефективностi сiльськогосподарського виробництва.

господарствi придiляється належна увага.

Основним способом фiнансового впливу на розвиток сiльського господарства у бiльшостi країн є не безоплатне фiнансування, а сплатне кредитування. Формою кредитiв надiленi

багато державних програм у сiльському господарствi. При

цьому у багатьох країнах кредит виступає не як самостiйна

форма фiнансування, а як форма стимулювання власних

вкладiв сiльськогосподарського виробника.

Система сiльськогосподарського кредитування, що дiяла в

Європейськiй правовiй системi, була створена ще в серединi

минулого столiття Раффайзеном у Нiмеччинi й заснована на

взаємному кредитуваннi. Створена ним система функцiонувала без власного капiталу i дивiдендiв, а члени кредитних

кооперативiв несли неподiльну солщарну вiдповiдальнiсть.

iнша органiзацiя сiльськогосподарського кредитування була

також створена у Нiмеччинi Шульцем, який створив товариство, надiлене капiталом. Члени його товариства несли

обмежену вiдповiдальнiсть пропорцiйно своїм вкладам, дивiденди i прибутки виплачувалися вкладникам, структура то

Аграрне право зарубiжних країн 671

вариств за своїми характеристиками наближалася до акцiонерних товариств. Обидвi вказанi форми знайшли широке застосування в європейських країнах з тими чи iншими особливостями. У Францiї перевага вiддавалася системi Раффайзена,

на принципах якого створювалися мiсцевi каси сiльськогосподарського кредиту. На початку столiття каси сiльськогосподарського кредиту були визнанi у Францiї законодавче. Вони одержали право на державне авансування i обєднанi у Нацiональну федерацiю сiльськогосподарського кредиту, яка в

свою чергу була частиною Конфедерацiї взаємного страхування, кооперацiї та сiльськогосподарського кредиту зi статусом державних, промислових i торгових пiдприємств.

Кооперативи та органiзацiї сiльськогосподарського кредиту стають впливовою фiнансовою силою, яка визначає темпи

та рiвень розвитку сiльськогосподарського виробництва.

звязку з цим держава все частiше бере пiд свiй контроль iснуючi у сiльському господарствi кредитнi системи та їх дiяльнiсть. У Францiї кредитнi вiдносини бiльше нiж в iнших країнах поставленi пiд державний контроль i погоджуються з

планами перетворення та економiчного розвитку сiльського

господарства.

Описанi каси надають короткостроковi, середньостроковi

та довгостроковi сiльськогосподарськi кредити на пiдставi гарантiй, вiдомих цивiльному праву Францiї (iпотека, спецiальнi гарантiї для сiльськогосподарського кредиту). Крiм цього,

каси нацiлюють своїх членiв на вкладення капiталiв у сiльськогосподарськi фiнансовi операцiї. Кола кредитiв у цих касах

значно ширшi нiж у сiльськогосподарських виробникiв або

осiб, якi займаються сiльським господарством. В останнi роки каси вiдiграли значну роль у розвитку сiльськогосподарської економiки Францiї i становленнi її промисловостi по

переробцi сiльськогосподарської продукцiї. Значну роль крiм

державної кредитної системи вiдiграє i вiльний взаємний

сiльськогосподарський кредит, використання якого регулюється роздiлом V сiльськогосподарського кодексу Францiї.

Кредитнi органiзацiї цiєї системи дiють на мiсцевому, окружному i нацiональному рiвнях.

Сучасне сiльськогосподарське виробництво великою мiрою залежить вiд кредитiв i особливо на етапi його становлення, тому у рiзних країнах значна увага придiляється проблемам регулювання кредитних вiдносин. В цiлому кредитнi вiд

672

носини регулюються як нормами зобовязального права, так i

права власностi (майнового права) i в цьому розумiннi вони

мають складний механiзм формування та захисту обовязкових i майнових вiдносин.

Правове регулювання кредитних вiдносин звичайно регулюється загальними нормами цивiльного права. Однак враховуючи специфiку сiльськогосподарського кредитування майже всi держави прийняли спецiальнi закони про кредитування

в сiльському господарствi, запровадили системи сiльськогосподарського кредитування, якi спираються, як правило, на

державнi спецiалiзованi кредитнi установи.

Дещо iнакше вiдбувалося формування кредитних систем у

США.

створення кредитної системи фiнансово-кредитних установ,

вкладаючи початковий капiтал у систему банкiвсько-кредитних установ. У цьому звязку досить показовими є те, що держава, яка в галузi сiльськогосподарського кредитування створила систему федеральних кредитних банкiв (1932 р.), федеральну страхову корпорацiю (1934 р.), федеральну ощадну

страхову корпорацiю (1934 р.), експортно-iмпортний банк

(1934 р.), федеральну асоцiацiю iпотечного кредиту (1938 р.),

федеральний банк для кредитування телефонiзацiї форм

(1971 р.), де фермери могли одержати кредити нарiвнi з iншими категорiями одержувачiв. Спецiально для кредитування

фермерiв були створенi у 1916 р. фермерська кредитна система, куди входять система федеральних земельних банкiв, система промiжних банкiв для кредитування фермерських земельних банкiв, а також асоцiацiя кредитування виробничих

потреб (1933 р.), система банкiв для фермерських кооперативiв (1933 р.). До цього часу майже всi кредитно-банкiвськi

установи повернули державi наданий їм початковий капiтал i

перейшли на операцiї iз власними коштами.

Держава, створюючи кредитну систему намагалася не пiдмiнити i не витiснити систему приватних кредитних установ i

нинi кредитування фермерiв здiйснюється з багатьох джерел.

Субєктами-кредиторами є система органiв федерального земельного банку, служби управлiння фермерського кредиту,

рiзноманiтнi комерцiйнi приватнi банкiвськi i кредитнi установи i страховi компанiї та iн. Як правило, системи сiльськогосподарського кредитування у багатьох державах бiльш спецiалiзованi, нiж iншi кредитнi системи. Вони завжди орiєнто

Аграрне право зарубiжних країн 673

ванi на надання пiльгових кредитiв по бiльш низьких процентних ставках, нiж у комерцiйних банках i страхових компанiях, бiльш тривалi тут i строки надання кредитiв.

Найзначнiша у цих системах практика надання кредитiв

пiд зобовязання або тверде забезпечення у виглядi застави

нерухомостi, страхування ризику тощо.

США як забезпечення виплати позики прийнято надавати

позичальнику частки в нерухомостi або рухомiй власностi.

При цьому законодавство бiльшостi країн дає можливiсть

стягувати борги не вдаючись до суду i через судовi процедури

у випадку, коли позичальник не сплачує борг, а також продавати або по-iншому розпоряджатися нерухомiстю або рухомою власнiстю, в яких була надана частка, для використання

за обовязками боржника у випадку несплати ним заборгованостi.

Кредитна система для сiльського господарства переслiдує

мету надання пiльгових кредитiв для будiвництва, придбання

обладнання, а також на поточнi виробничi потреби. Спочатку

орiєнтованi на фермерiв, кредити почали поширюватися i на

решту сiльськогосподарських пiдприємств i поступово почали

ставати менше пiльговими, наближаючись до ставок комерцiйних банкiв.

Що ж до довгострокових кредитiв, то вони, як правило,

надаються пiд заставу нерухомостi або за договором про викуп землi у виглядi договору про довiрчу власнiсть. При заставi найчастiше оформляється договiр застави нерухомостi,

умов купiвлi-продажу i переуступки боргу. Високий рiвень

потреби в кредитах пiдтримує i високий рiвень процентної

ставки, який у системi сiльськогосподарського кредитування

коливається у межах близько 10 вiдсоткiв за iпотечним кредитом i продовжує пiдвищуватися.

У багатьох державах законодавство не визначає граничних

строкiв надання кредитiв, як до речi й iнших обмежень для

одержання кредиту, i процентних ставок, мети надання кредиту, порядку повернення заставних коштiв тощо. Конкуренцiя на iнвестицiйному ринку на практицi призводить до

збiльшення строкiв надання кредитiв, але разом з цим i до

бiльш жорсткого контролю за використанням коштiв, а нерiдко i за виробничою дiяльнiстю сiльськогосподарського виробника в цiлому, це дає можливiсть втручатися у виробничий процес i давати рекомендацiї щодо його ведення. Зо

22 В. Янчук.

674 роздiл юах

бовязання наслiдувати рекомендацiї банкiвсько-фiнансових

органiв призводить до формування спецiалiзованих служб у

банках i надання їм прав втручатися у дiяльнiсть сiльськогосподарських виробникiв, що часто i записується у заставних та

кредитних зобовязаннях.

або їх автономiй.

У США ця група вiдносин регулюється як федеральним

законодавством (Единообразньїм торговьiм кодексом США),

так i законодавством штатiв. Стаття 9 цього кодексу передбачає, що майно, яке визначається як заставне, знаходиться пiд

побiчним управлiнням кредитора i боржник не вправi передавати його iншiй особi. Що ж до продажу сiльськогосподарської технiки у кредит, то постачальник сiльськогосподарської технiки залишається її власником до того часу, поки

фермер не сплатить усiєї її вартостi.

Законодавство ряду країн при заставi пiд врожай визнає

сiльськогосподарського виробника особливим субєктом кредитних вiдносин. Гарантiї кредитора забезпечуються додатковою системою публiчних повiдомлень про продаж заставного

майна, що полегшує стягнення боргу.

Значна практика короткострокового кредитування здiйснюється i без будь-якого забезпечення i подiбнi позики називаються "незабезнеченими". У цих випадках позичальник

обiцяє виплатити позику, скрiплюючи свою обiцянку простим векселем. При неповерненнi у строк одержаної позики,

кредитор не має переважного права на власнiсть боржника i

повинен стягувати борг через суд. Як правило закладна пiд

нерухомiсть реєструється у спецiальних реєстрацiйних бюро

за мiсцем перебування нерухомостi. Це робиться для повiдомлення про право вимоги позикодавця на дану нерухомiсть i

для надання позикодавцю переважного права щодо всiх iнших осiб, якi потiм можуть висунути вимоги на дану нерухомiсть.

Майже вiкова практика сiльськогосподарських iнвестицiй

в основному у виглядi кредитiв дає можливiсть говорити про

високу ефективнiсть цих вкладень, i чималу роль тут вiдiграють державнi кошти, якi видiляються у виглядi стартових капiталiв кредитних установ. Це призвело не тiльки до виникнення органiзацiй сiльськогосподарського кредиту, а й до

планування iнвестицiй у державному масштабi, практики ло

Яграрне право зарубiжних країн 675

кального розподiлу i контролю за їх використанням. Значно

розвивалися в останнi десятилiття у цiй сферi функцiї мiнiстерств сiльського господарства як гарантiв наданих сiльськогосподарських кредитiв. При цьому є тенденцiя до зниження

участi державних коштiв у кредитуваннi i збiльшення коштiв

взаємного кредитування.