1. Поняття i види джерел аграрного права

1. Джерелом аграрного права є Конституцiя України, її за- 1_

кони та пiдзаконнi акти - Укази Президента України, поста- л-

нови, декрети i розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України, И <,

затвердженi ним Положення, а також накази, iнструкцiї та iн- Ш < ї

шi акти, прийнятi Мiнiстерством агропромислового комплек- И Ь.

су України, Державним комiтетом України по земельних ре- к 2

сурсах та iншими вiдомствами України, в

Здiйснюванi соцiально-економiчнi та правовi реформи Л йс

повною мiрою стосуються аграрного сектора економiки Ук- В "

раїни i дiстають свiй прояв у вiдповiдних законодавчих актах.

Правове регулювання найiстотнiших суспiльних аграрних вiд- |р 5

носин нормами законiв є принципом, вимогою та ознакою | й

гарантiї, що ця правова норма вiдображає iнтереси i волю на- |

роду за допомогою законодавчого акта, прийнятого найви

щим органом державної влади.

Джерелами аграрного права є правовi акти, що мiстять

норми аграрного права як галузi, а також норми, якi є в актах

iнших галузей нацiонального i мiжнародного законодавства, в

тiй їх частинi, де вони реiулюють аграрнi вiдносини.

Вмiщенi п законах прамовi норми ча своїм призначенням

характсриiуюп.ся як такi, що мають загальний (унiфiкований) i сiiецiiш.пий (диференцiйований) змiст. Цi акти визначають праiюний ститус ти нравосубкктнiсть усiх легальних

субєктiв аграрного нiднриiмництна (див. схему 3).

Джерелами аграрного прана України є унiфiкованi й диференцiйованi акти пранотпорчостi державних органiв. Вони

регулюють аграрнi ринковi вiдносини, встановлюють i закрiплюють аграрну полiтику, сформульовану законодавчою

владою. На вiдмiну вiд джерел iнших галузей права, джерела

аграрного права України мають такi характернi особливостi:

1) унiфiкованi акти аграрного законодавства - являють собою ядро аграрного законодавства i становлення аграрного

права як самостiйної та iнтегрованої галузi нацiонального

права; 2) вiдсутнiсть єдиного фундаторного акта кодифiкованого характеру (на вiдмiну вiд традицiйних галузей права, де

таким актом є кодекси; вiд аграрного права Францiї, Мексики, Уругваю та iнших країн, де основним таким актом виступають аграрнi кодекси); 3) значущiсть локальних актiв санкцiонованої та делегованої правотворчостi субєктам сiльськогосподарського виробництва i ринкових економiчних

вiдносин; 4) збереження рекомендацiйної правотворчостi;

5) використання правових норм iнших галузей права, якi одночасно належать i до норм аграрного та iнших галузей права

(земельного, господарського, фiнансового тощо), оскiльки

вони регулюють окремi питання дiяльностi субєктiв аграрного пiдприємництва; 6) зростання ролi мiжнародних норм права та унiфiкацiї нацiонального аграрного законодавства щодо

мiжнародного права.

2.

унiфiкацiю правового статусу i правової регламентацiї дiяльностi субєктiв аграрного пiдприємництва усiх форм власностi

та легальних органiзацiйно-правових форм. Вони включають

у себе нормативно-правовi акти, що регулюють у єдностi та

взаємозвязку економiчнi, органiзацiйнi та iншi заходи, спрямованi на реалiзацiю аграрної реформи, пiдприємництва всiх

аграрних товаровиробникiв.

Диференцiйованi акти аграрного законодавства - це нормативно-правовi акти, що розробляються з урахуванням вiдмiнностей у статусi субєктiв аграрного пiдприємництва.

Унiфiкованi й диференцiйованi нормативно-правовi акти є

основою системи (видiв) джерел аграрного права (див. схему 4).

3. Аграрне законодавство становлять закони i нормативноправовi акти, спрямованi на органiзацiйно-управлiнське забезпечення рацiонального використання земель сiльськогосподарського призначення. До нього належать акти, спрямованi на належну органiзацiю ведення головних i допомiжних

галузей сiльськогосподарського виробництва: рослинництва i

ВИДИ ДЖЕРЕЛ

АГРАРНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Унiфiкованi, диференцiйованi

та iншi правовi акти, що увiбрали в себе:

тваринництво

ветеринарiю, зооiнженерiю

ставковерибальство

iнше

законодавство

земельне

трудове

цивiльне

господарське

фiнансове

адмiнiстративне

водне

лiсове

екологiчне

iнше

Схема 4. Види джерел аграрного права України

44

Джерела аграрного права 45

роздiли

тваринництва та Їхнiх складових (насiнництво, селекцiя, племiнна справа, бджiльництво, ставкове рибальство тощо). Ними є акти, якi визначають нормативно-правовi вимоги, спрямованi на охорону здоровя працiвникiв сiльського господарства, додержання правил технiки безпеки i виробничої санiтарiї в процесi аграрного виробництва.

Нормативно-правовi положення цих актiв визначають коло аграрних пiдприємцiв як субєктiв аграрних виробничих

вiдносин.

усiх сiльськогосподарських пiдприємств.

4. Рiзновидом джерел аграрного права слiд розглядати також внутрiшньогосподарськi локальнi акти, чиє виникнення

i функцiонування зумовлено насамперед тим, що громадяни

як члени i/чи учасники (акцiонери) через вищi органи управлiння самостiйно закрiплюють модель (правила) поведiнки.

5. Розяснення, iнформацiйнi листи судових органiв - Вищого арбiтражного суду, Верховного Суду України - мають

важливе значення для належного правозастосування, виготовлення таких за змiстом локальних актiв, що пiддаються

прогнозуванню судової перспективи.

6. Самостiйним джерелом нацiонального аграрного права

слiд також вважати мiжнароднi правила, звичаї, конвенцiї, до

яких приєдналася (та якi ратифiкувала) Україна. Це, насамперед, Мiжнародно-правовi правила торгiвлi, експорту та iмпорту продуктiв харчування, устаткування, отрутохiмiкатiв,

машин та iн. Таким актом є, наприклад, Нью-Йоркська конвенцiя 1958 р. про виконання рiшень iноземних арбiтражiв

тощо.