1. Поняття i види аграрно-договiрних зобовязань

1. За умов становлення i розвитку ринкових вiдносин аграрнi пiдприємцi рiзних форм власностi та органiзацiйноправових форм господарювання як субєкти господарювання

вступають у вiдносини зi споживачами їхньої продукцiї (робiт

та послуг), мiж собою, з постачальниками, банками, iнвесторами, бiржами, пiдприємствами агросервiсу, а також iз будьякими iншими субєктами пiдприємницької дiяльностi з ме-;

тою одержання вiд цього прибутку.

правовою формою регулювання цих вiдносин є договiр.

Договiр є головною правовою формою регулювання зовнiшнiх i внутрiшнiх пiдприємницьких, зокрема виробничогосподарських, вiдносин аграрних пiдприємцiв як виробникiв

товарної маси продуктiв харчування i сировини рослинного i

тваринного походження. Вiн використовується субєктами агробiзнесу в разi потреби врегулювання їхнiх вiдносин з iншими легальними субєктами пiдприємництва.

Основою правосубєктностi кожного аграрного пiдприємця є як загальнi цивiльно-правовi засади, так i конкретнi правовi норми, що стосуються кожної зi сторiн указаних договiрних вiдносин. Так, Законом "Про пiдприємництво" (ст. 2)

субєктами агробiзнесу в Українi визнаються всi юридичнi

особи (незалежно вiд форм власностi) та фiзичнi право- i дiєздатнi особи (незалежно вiд громадянства). Згiдно зi статтями

19-21 Закону "Про селянське (фермерське) господарство",

ст. 21 Закону "Про пiдприємства в Українi", ст. 14 Закону

"Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство"

субєкти аграрного пiдприємництва всiх форм власностi та

органiзацiйно-правових форм господарювання надiленi правомочнiстю налагоджувати пiдприємницькi звязки в усiх

сферах дiяльностi на пiдставi договорiв. Правовою основою

532 РоздiлХХУ

договiрної правосубєктностi аграрних пiдприємцiв зi статусом юридичної особи, крiм наведених вище правових норм

законiв України, є також такий локальний правовий акт, як

статут кожного окремо взятого субєкта агробiзнесу, яким

визначенi його завдання, предмет i види пiдприємницької

дiяльностi та правомочнiсть щодо укладання господарських

договорiв.

Договiрна правоздатнiсть кожного окремо взятого субєкта

аграрної iiiдiiрш:мниц(>кої дiяльностi визначається, по-перше, н -шкошiх України, по-друге, в пiдзаконних президентських та урядових актах, по-третє, в статутах аграрних iвдприємцiв, якi мають статус юридичної особи.

Українi законодавчих i пiдзаконних актiв, орiєнтованих на

створення ринкових вiдносин, аграрнi пiдприємцi набули

практично необмеженої договiрної правоздатностi. Так, Законами "Про пiдприємництво" (ст. 5), "Про пiдприємства в

Українi" (ст. 21), "Про господарськi товариства" (ст. 1), "Про

селянське (фермерське) господарство" (ст. 19), "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство" (ст. 14) визначено, що будь-якi приватнi, колективнi, державнi, спiльнi та

iншi аграрнi товаровиробники як пiдприємцi мають гарантоване державою право вступати в договiрнi вiдносини з будьякими державними, кооперативними, приватними i громадськими пiдприємствами та з окремими громадянами, а також

самостiйно обирати партнерiв, у тому числi й iноземних, для

укладання i виконання договорiв.

2. Аграрне товаровиробництво характеризується багатогалузевiстю. Кожна з його галузей являє собою виробництво

певного гатунку i видiв продуктiв харчування та сировини

рослинного i тваринного походження. Виробництво цих продуктiв i сировини потребує вiдповiдного виробничого забезпечення, виробничо-тсхиiчного та iншого обслуговування.

Своєрiднiсть продуктiв i сировини, що виробляються внаслiдок здiйснення рiльництва, рибальства, мисливства, зумовлює характер пiдприємницьких договiрних вiдносин,

повязаних iз порядком, правовими формами та умовами їх

реалiзацiї.

Зазначенi виробничо-господарськi та iншi чинники породжують i визначають рiзновиди предмета господарсько-договiрних звязкiв, учасниками яких є аграрнi пiдприємцi як виробники цих продуктiв харчування i сировини. Специфiка

Лграрно-договл./рж зобовязання 533

предмета доцовiрних зобовязань позначається на змiстi конкретного родзу (групи) i виду договорiв, тобто на тих конкретних правах i обовязках, котрi передбачаються конкретним

договором даля кожної з його сторiн. Певне юридичне значення для характеристики правової природи i класифiкацiї договiрних зобоввязань мають особливостi правового становища

кожної зi створiн як субєкта договiрних правовiдносин.

Залежно вiд наведених ознак можна вирiзнити основнi

групи договорiв (див. схему 7), що застосовуються в аграрному пiдприємiництвi та закрiплюють зобовязання у цiй сферi:

фiнансов-ого та матерiального забезпечення виробничої дiяльностi, зокрема з приводу матерiально-технiчного, електроенергетичного та фiнансово-кредитного забезпечення субєктiв аграрного пiдприємництва; надання послуг (ссрвiсу)ь

субєктам аiграрного пiдприємництва, зокрема з приводу ви"

робничо-технiчного, мелiоративного (культуртехнiчного, гiд-]

ромелiоративного, агрохiмiчного обслуговування); реалiзацiї)

вироблених продуктiв харчування i сировини рослинного i

тваринного походження; наукового забезпечення аграрних

пiдприємцiв (запровадження наукових розробок, сортового

насiння, ноїих порiд худоби, птицi та риби тощо)1.