1. Поняття i предмет аграрного права

1. Аграрне право України - одна з найважливiших галузей

нацiонального права. Воно певною мiрою є правонаступником як колишнього колгоспного, так i сiльськогосподарського права.

становлення як самостiйної та iнтегрованої галузi нацiонального права, котрiй притаманнi власний предмет, власнi й частково iнтегрованi обєкти, власнi субєкти, методи, система.

Кожна галузь права характеризується властивим їй предметом правового регулювання. Таким своєрiдним предметом

є аграрнi правовiдносини, якi, по-перше, випливають iз спецiальної правосубєктностi субєктiв аграрного права, iз

специфiки їхнiх завдань та предмета дiяльностi; по-друге,

складаються в сферi виробництва продуктiв харчування, продовольства i сировини рослинного i тваринного походження,

переробки i реалiзацiї останньої субєктами аграрної пiдприємницької дiяльностi. Аграрнi правовiдносини як предмет

аграрного права являють собою взаємоповязанi iнтегрованi

вiдносини майнового, земельного, членського, учасницького,

корпоративного, управлiнського й трудового характеру в усiй

багатогранностi їх прояву в процесi здiйснення завдань дiяльностi субєктiв аграрного пiдприємництва.

їм притаманний певний субєктний склад, надiлений спецiальною правосубєктнiстю, а також обєктний склад, тобто

засоби виробництва продуктiв харчування, сировини й продовольства рослинного i тваринного походження. Тому особливiстю дiяльностi субєктiв аграрного пiдприємництва i

властивостями обєктiв аграрного права визначається своєрiднiсть предмета аграрного права як галузi нацiонального

права. На своєрiднiсть цього предмета впливає також притаманне українському аграрному праву визначення й здiйснен

13

iедмег 1 система аграрного права

|ня соцiально-економiчної дiяльностi колективних, кооперативних, корпоративних (по сутi - приватних) та державних

виробникiв товарної маси продовольства, продуктiв харчу, вання i сировини рослинного i тваринного походження.

2.

виробничi, пiдприємницькi та соцiального спрямування) вiдносини, що виникають у звязку з утворенням (заснуванням)

i статутною дiяльнiстю субєктiв аграрного пiдприємництва

всiх форм власностi та легальних органiзацiйно-правових

форм господарювання. Вони являють собою складний комплекс вiдносин як за складом субєктiв (зокрема громадян, якi

беруть участь i є членами чи акцiонерами або учасниками

субєктiв аграрного пiдприємництва, кооперативного чи корпоративного типiв), так i за предметом та змiстом. Субєктами цих вiдносин є кожний аграрний пiдприємець зi статусом

юридичної особи приватного права кооперативного чи корпоративного типiв i вiдповiдно його члени чи акцiонери або

учасники. У пiдприємствах кооперативного типу мiж цiєю

юридичною особою (кооперативом) та його членами виникають складнi, заснованi на правi членства, внутрiшньогосподарськi трудовi, управлiнськi, майновi та земельнi правовiдносини. Як родове поняття всi вони складаються з окремих

видiв i зумовлюються характером виробничо-господарської,

фiнансової, соцiально-побутової дiяльностi аграрного субєкта пiдприємництва. Кожний з видiв цих вiдносин має притаманний йому субєктний склад (наприклад, орган управлiння), обєкт та змiст правового регулювання. Майновi вiдносини, що складаються при цьому, своєю соцiально-економiчною основою мають власнiсть i право власностi, засноване на

членствi. Останнє позначається як на характерi трудових, управлiнських вiдносин, так i на сутностi майнових вiдносин,

що виникають при розподiлi прибуткiв мiж членами утворення, зокрема при одержаннi членами колективного сiльськогосподарського пiдприємства (КСГП), сiльськогосподарського виробничого кооперативу (ВСГК) чи спiлки селян (СпС)

свого паю в разi виходу зi складу такої юридичної особи. Усi

цi вiдносини за своїм предметом i суттю є аграрними.

3. Вiдмова вiд монополiї державної власностi та пiднесення значущостi приватної власностi у сферi сiльськогосподарського виробництва через створення селянських (фермерських) господарств привели до розширення предмета аграр

ного права.

на засоби, знаряддя i продукцiю виробництва, своєрiднi вiдносини мiж членами родини з приводу майна, спiльної працi,

розподiлу доходiв, одержаних внаслiдок господарювання.

Правосубєктнiсть цього аграрного товаровиробника визначається (поряд iз загальними нормативними актами) також

Законом "Про селянське (фермерське) господарство", яким

урегульовано вiдносини, що за своїм предметом i суттю є виключно аграрними.

4. Самостiйним видом аграрних вiдносин як рiзновиду

предмета аграрного права є вiдносини, що виникають внаслiдок утворення мiжгосподарських пiдприємств (обєднань).

Предметом аграрного права в даному разi є вiдносини щодо

створення цих державно-колективних субєктiв пiдприємництва, майновi вiдносини щодо утворення їх статутного

фонду, визначення правового режиму майнових фондiв, розподiлу одержаних прибуткiв, а також визначення правового

становища часток учасникiв як субєктiв права спiльної часткової власностi. За своєю правового природою є аграрними i

управлiнськi вiдносини, що утворюються в процесi управлiння ними на засадах самоврядування i демократи.

5. В Українi набула поширення практика органiзацiї в колективних, кооперативних, корпоративних акцiонерних аграрних утвореннях зi статусом юридичних осiб приватного

права i в державних сiльськогосподарських пiдприємствах

внутрiшньогосподарських орендно-пiдрядних формувань. Щ

формування спрямованi на вдосконалення органiзацiї працi,

пiдвищення рiвня матерiальної заiнтересованостi працiвникiв у пiднесеннi результативностi сiльськогосподарського

виробництва.

Правове регулювання орендно-пiдрядних взаємин здiйснюється локальними внутрiшньогосподарськими актами,

якими регулюються своєрiднi внутрiшньогосподарськi органiзацiйнi, майновi, трудовi, еоцiально-побутовi та iншi вiдносини.

кооперативними, колективними, акцiонерними i державними

Пiдприємствами в особi їхнiх органiв управлiння, з одного бо

<-_______

ку, i колективом орендно-пiдрядного пiдроздiлу або окремим

працiвником, з iншого, - є внутрiшньогосподарськими агг

рарними вiдносинами органiзацiї працi незалежно вiд того,

яку форму господарського розрахунку вони використовують.

З впровадженням i функцiонуванням у сiльському господарствi внутрiшньогосподарської та iнших видiв оренди виникли новi майновi, трудовi, земельнi й вiдповiдно - органiзацiйно-управлiнськi, виробничо-господарськi вiдносини, якi

за своїм характером i змiстом є аграрними i являють собою

предмет аграрного права.

6. Землi сiльськогосподарського призначення надаються

фермерам, а також колективним, кооперативним, акцiонерним сiльськогосподарським пiдприємствам за правом власностi або правом користування, з державним i спiльним (у

тому числi й з iноземним капiталом) - за правом користування безстроковим чи строковим, в тому числi - за правом

оренди.

Земля одночасно є обєктом як земельного, так i аграрного

права. Тi суспiльнi вiдносини, якi виникають та iснують з

приводу земель сiльськогосподарського призначення, є частиною саме аграрних вiдносин i вiдповiдно - складовою

предмета аграрного права. Коло цих вiдносин охоплює: порядок i умови надання права власностi на землю та права землекористування, змiст цих правомочностей, а також питання

органiзацiйно-управлiнського забезпечення рацiонального

використання й охорони земель сiльськогосподарського призначення.

7. Аграрнi пiдприємцi колективно-кооперативного типу,

державнi сiльськогосподарськi пiдприємства реалiзують своє

статутне право вiдповiдно до iснуючого економiчного механiзму господарювання. Останнiй являє собою сукупнiсть органiзацiйних, економiчних та правових засобiв, форм, методiв, що забезпечують функцiонування аграрної економiки й

тих ринкових товарно-грошових вiдносин, якi запроваджуються в сучасних умовах.

стимулювання (податками, пiльгами, кредитами) виробництва певних видiв продукцiї, а також iснуючий порядок заготiвель сiльськогосподарської продукцiї через державнi закупiв

лi, визначення Цiн на сiльськогосподарську продукцiю, сiльськогосподарську технiку, транспортнi засоби, виробничотехнiчне обслуговування та iн.

Таким чином, вище окреслено Практично все коло реальних конкретних суспiльних вiдносин, якi iснують в аграрному

виробництвi та в усiй пiдприємницькiй дiяльностi виробникiв

товарної продукцiї харчування рослинного i тваринного походження, заснованих на рiзних формах власностi.

Цi суспiльнi вiдносини функцiонують протягом усiєї

дiяльностi, починаючи з планування i вибору видiв прибуткової продукцiї, органiзацiї самого виробництва i закiнчуючи

транспортуванням, зберiганням та реалiзацiєю продуктiв харчування, зокрема сiльськогосподарської продукцiї i сировини, в тому числi й у переробленому виглядi. Зазначенi вiдносини є сiльськогосподарськими, оскiльки вони складаються в

повсякденнiй дiяльностi аграрних товаровиробникiв i функцiонують у системi АПК України. Наведенi вiдносини регулюються як загальними нормами традицiйних галузей права

(цивiльного i трудового), так i нормами виключно або переважно аграрного права. Це, зокрема, норми законiв "Про селянське (фермерське) господарство", "Про сiльськогосподарську кооперацiю", "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство", "Про насiння", "Про племiнне тваринництво", "Про карантин рослин", "Про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини", норми статей 6, 8,

39. 40, 47-62 Земельного кодексу України тощо.

Зi сказаного логiчно випливає, що предметом аграрного

права є урегульованi нормами аграрного законодавства, заснованi на багатоукладнностi форм власностi та господарювання реальнi суспiльнi, членськi, майновi, управлiнськi, трудовi, соцiальнi, господарчо-пiдприємницькi вiдносини щодо

правового становища субєктiв аграрного пiдприємництва,

їхньої виробничо-господарської дiяльностi з додержанням

ринково-економiчних закономiрностей (див. схему 1).